Рішення № 35397805, 14.11.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 р. Справа № 909/1094/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Ткач Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Карпатресурс", вул. Іванціва, 24Б, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200;

до відповідача: Приватного підприємства "Фабрика дитячих меблів", вул. Іванціва, 24, с. Отинія, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78223;

про стягнення 26723 грн. 38 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача: Легін Олександр Миколайович - представник (адвокатське посвідчення № 477 від 26.12.2003 р., довіреність від 01.09.2013 р.), Інкін Володимир Іванович - представник (адвокатське посвідчення № 346 від 06.06.2000 р., довіреність від 01.09.2013 р.),

Від відповідача: Паламарчук Олена Анатоліївна - представник (паспорт СЕ497359, довіреність від 15.08.2013 р. ),

ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "Карпатресурс" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Фабрика дитячих меблів" про стягнення 26723 грн. 38 коп.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, просять суд позов задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язання відповідачем щодо оплати за отримані згідно видаткових накладних товари та матеріали. В письмових поясненнях від 14.11.13 (вх. № 17857/13 від 14.11.13) зазначає про те, що з боку відповідача акт звірки взаємних розрахунків від 01.03.13 підписаний Козак С.І., яка на дату підписання цього акту працювала на посаді заступника директора Приватного підприємства "Карпатресурс" відповідно до наказу № 1-к від 11.07.11 і була звільнена з посади 22.07.13 згідно наказу № 4-к. Крім того, акт звірки не є документом про проведення зарахування однорідних зустрічних вимог, оскільки не є підставою для встановлення юридичного факту щодо проведення заліку. В акті звірки від 01.03.13 не вказано жодної підстави для проведення такого зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: сторони не вказують жодного первинного документу на підставі яких у сторін виникли взаємні зобов'язання. Акт звірки розрахунків не може вважатись належним доказом зарахування зустрічних однорідних вимог в розумінні ст. 601 ЦК України.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечує. У відзиві на позов вих. № 271 від 15.10.13 (вх. № 16021/13 від 15.10.13) зазначає про те, що поставлені позивачем товари та матеріали на суму 124079 грн. 04 коп. були оплачені відповідачем шляхом перерахування 105491 грн. 56 коп. на розрахунковий рахунок позивача. Отже, заборгованість відповідача за отриманий товар та матеріали складала 18587 грн. 48 коп.

Щодо рахунку-фактури № СФ-0000026 від 30.12.11 на оплату електроенергії на суму 6635 грн. 90 коп. зазначає, що оскільки позивач не є електропостачальною організацією, договору на постачання електроенергії між позивачем та відповідачем не укладалось, даний рахунок не було оплачено відповідачем.

Також зазначає, що відповідачем було надано позивачу послуги з ремонту приміщень на суму 15300 грн. Згідно договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.11 позивач передав відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення. Відповідно до наданих позивачем рахунків-фактур для оплати орендної плати, загальна сума орендної плати за весь період користування об'єктом оренди складала 238250 грн. 80 коп. Відповідно до банківських виписок відповідачем було сплачено позивачу 248885 грн. 90 коп. А отже, заборгованість позивача перед відповідачем станом на 08.01.13 склала 10639 грн. 10 коп. Сума боргу станом на 02.02.13 за правовідносинами оренди склала 9923 грн. 38 коп. (платіжним дорученням № 334 від 02.02.13 позивач оплатив частину боргу в сумі 711 грн. 72 коп.). Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між відповідачем та позивачем від 01.03.13 було погоджено взаємне зарахування зустрічних грошових вимог за договором оренди від 01.06.11 та відносинами щодо передачі товару та надання послуг. За результатами такого взаємного зарахування залишок заборгованості позивача перед відповідачем складає 6635 грн. 90 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем передано, а відповідачем одержано товари та матеріали на загальну суму 124079 грн. 04 коп., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними № РН-000048 від 22.08.11, № РН-000050 від 12.12.11, № РН-000051 від 26.12.11, № РН-0000002 від 22.02.12, № РН-0000003 від 27.02.12, № РН-0000004 від 12.03.12, № РН-0000005 від 16.03.12, проте відповідач прийняті на себе зобов'язання щодо оплати належним чином та в повному обсязі не виконав - розрахувався частково в сумі 103991 грн. 56 коп. Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 20087 грн. 28 коп.

У відзиві на позов відповідач зазначає про перерахування 105491 грн. 56 коп. оплати за товари та матеріали згідно вказаних видаткових накладних, однак суд дослідивши матеріали справи встановив, що банківськими виписками підтверджується перерахування грошових коштів в сумі 103991 грн. 56 коп.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відпуск товару позивачем відповідачу та часткова оплата ним одержаного товару свідчать про існування між сторонами зобов'язань з приводу поставки товару.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що у даному випадку має місце постачання товару по накладних без укладення договору поставки у письмовій формі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач зазначає про наявність боргу відповідача перед позивачем за електроенергію згідно рахунку-фактури № СФ-0000026 від 30.12.11 на суму 6635 грн. 90 коп., однак позивачем не наведено в позовній заяві та не надано жодних документальних доказів, які свідчили б про наявність та підставність стягнення боргу за електроенергію. Загалом, позовні вимоги позивачем обґрунтовано неналежним виконанням зобов'язання щодо оплати за поставлені відповідачу по вищевказаним видатковим накладним товари та матеріали, однак, щодо наявності правовідносин з енергопостачання між позивачем та відповідачем будь-яких обґрунтувань не наведено.

Заперечення відповідача про взаємне зарахування зустрічних грошових зобов'язань за договором оренди від 01.06.11 р. та відносинами щодо передачі товару та надання послуг, оформленого актом звірки взаєморозрахунків від 01.03.13, судом не приймається з огляду на наступне.

Судом встановлено, що неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2011 року із змінами та доповненнями, зокрема обов'язку сплати орендної плати, було предметом розгляду у справі № 909/1044/13. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.13 по справі № 909/1044/13, позов Приватного підприємства "Карпатресурс" до Приватного підприємства "Фабрика дитячих меблів" про стягнення заборгованості в сумі 51711 грн. 84 коп., з них: 46076 грн. 62 коп. - основного боргу, 965 грн. 71 коп. - 3% річних, 4669 грн. 51 коп. - пені, задоволено. Визнано недійсною Додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2011 року укладеного між Приватним підприємством "Карпатресурс" та Приватним підприємством "Фабрика дитячих меблів" 02.06.2011 року.

При цьому щодо Акту звірки взаємних розрахунків між ПП "Карпатресурс" та ПП "Фабрика дитячих меблів" від 01.03.13, на який відповідач посилається як доказ відсутності борг у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, судом враховано наступне.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування можливе при наявності наступних умов:

- зустрічність вимог, тобто сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;

- однорідність вимог;

- настання строку виконання за обома вимогами, що зараховуються, або строк був визначений моментом витребування, або, щоб термін не був вказаний взагалі, тобто, виконання можна було вимагати в будь-який момент;

- якість вимог, тобто між сторонами немає спору щодо розміру, характеру, змісту та умов зобов'язання.

За змістом названої правової норми залік (зарахування) можливий в тому випадку, коли вимоги є зустрічними та настав строк їх виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за такими зобов'язаннями, які не існують взагалі або не підлягають виконанню.

Отже, припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї сторони.

Акт звірки заборгованості є фіксуючим документом, не є первинним документом і не доводить факту будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг, тощо), він є лише відображенням руху коштів в бухгалтерському обліку підприємств та носить інформаційний характер. Акт звірки взаємних розрахунків не є документом про проведення зарахування однорідних зустрічних вимог, оскільки не є підставою для встановлення юридичного факту щодо проведення заліку.

Таким чином, акт звірки взаємних розрахунків від 01.03.13, в розумінні статті 601 Цивільного кодексу України, не може вважатись належним доказом зарахування зустрічних однорідних позовних вимог.

Нормами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, акт звірки взаємних розрахунків між сторонами від 01.03.13, з врахуванням статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не є належним доказом у справі.

З огляду на вказане, зарахування зустрічних зобов'язань в спірному випадку між сторонами відсутнє, оскільки відповідач не подав доказів проведення заліку зустрічних однорідних вимог: відсутні докази звернення до позивача та отримання останнім заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. В акті звірки взаєморозрахунків не вказано жодної підстави для проведення такого зарахування зустрічних горошових вимог, а саме сторони не вказують жодного первинного документа, на підставі яких в сторін виникли взаємні зобов'язання, розмір таких взаємних зобов'язань теж не вказано.

Враховуючи наявність рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.13 по справі № 909/1044/13, яким стягнуто з відповідача заборгованість по орендній платі та відсутність проведення між сторонами по справі взаємного зарахування зустрічних грошових зобов'язань за договором оренди від 01.06.11 р. та відносинами щодо передачі товарів та надання послуг, доводи відповідача, викладені в відзиві на позов спростовуються.

З огляду на вказане, стягненню підлягає борг відповідача за поставлені товари та матеріали в сумі 20087 грн. 28 коп., у вимозі позивача про стягнення 6635 грн. 90 коп. за електроенергію слід відмовити в зв'язку з безпідставністю.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до приписів встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати по оплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 601, 610, 692 Цивільного Кодексу України, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Карпатресурс" до Приватного підприємства "Фабрика дитячих меблів" про стягнення 26723 грн. 38 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Фабрика дитячих меблів", вул. Іванціва, 24, с. Отинія, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78223 (ідентифікаційний код 37704747) на користь Приватного підприємства "Карпатресурс", вул. Іванціва, 24Б, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200 (ідентифікаційний код 34127692) 20087 (двадцять тисяч вісімдесят сім) грн. 28 коп. - боргу, 1293 (одну тисячу двісті дев'яносто три) грн. 26 коп. - судового збору, про що видати наказ після набирання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.13

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 20.11.13