Рішення № 35375287, 21.11.2013, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1288/13-ц

Номер провадження 2/623/485/2013

РІШЕННЯ

іменем України

21 листопада 2013 року м . Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Бутенка В.М.

при секретарі судового засідання Костенко В.В.

судового розпорядника ОСОБА_1

за участю: відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюм справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, посилаючись на те, що за рішенням суду, яке набрало чинності 19 жовтня 2001 року, з відповідача на її користь стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку на утримання сина ОСОБА_4 до досягнення повноліття. Відповідний виконавчий лист був звернутий нею до виконання в Ізюмський відділ державної виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області. Однак відповідач виплату аліментів сплачував нерегулярно, в зв'язку з чим виникла заборгованість по аліментам, згідно до розрахунку державного виконавця заборгованість по аліментам станом на 01.02.2013 року складає 4477 грн. 82 коп.. Оскільки вказана заборгованість виникла з вини відповідача позивачка з посиланням на ч. 1 ст. 196 СК України просила стягнути вказану суму неустойки (пені), яку розрахувала в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення за період з 01.10.2001 року по 01.09.2011 року в сумі 10310,48 грн. (а.с. 2-4).

Позивачка в судове засідання не прибула, надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримує свої вимоги і просить |||суд позов задовольнити (а.с. 22, 40).

Згідно довідки Ізюмського РС ГУ ДМС України в Харківській області від 10.04.2013 року № 39/1250 гр. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінив прізвище на ОСОБА_2 на підставі одруження 28.09.2002 року (а.с. 18, 27, 29).

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення на позов (а.с. 24). В обґрунтуванні заперечення на позов посилається, що дійсно рішенням Ізюмського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2001 року з нього стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття. Зазначає, що він не знімаю з себе відповідальності за утворення заборгованості по сплаті аліментів, в період з 2001 року по 2011 рік він частково сплачував аліменти ОСОБА_3. З 1995 року він ніде не може працевлаштуватися офіційно, має прибуток лише від тимчасових заробітків, з яких і сплачував аліменти.

28 вересня 2002 року він уклав другий шлюб з ОСОБА_7, від якого має сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3.

На даний час він знаходиться у дуже скрутному матеріальному становищі, оскільки на його утриманні знаходиться дружина, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років та двоє малолітніх дітей. Забезпечити їх матеріально в повному обсязі він не має змоги, оскільки має нестабільні, мізерні заробітки, яких не вистачає на утримання його сім'ї.

Крім цього, зазначає, що відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Тобто вважає, що згідно діючого законодавства, його колишня дружина ОСОБА_10 має право вимагати з нього сплату пені лише за один останній рік, а не за всі десять років.

Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_2, перевіривши і дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом установлені факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на підставі виконавчого листа №2-371, виданого Ізюмським районним судом Харківської області 19 жовтня 2001 року, ОСОБА_2 має сплачувати ОСОБА_3 кошти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку щомісяця до досягнення сина повноліття (а.с. 5, 7).

Також, як установлено судом, платник аліментів ОСОБА_2 допустив заборгованість по сплаті щомісячних сум платежів аліментів починаючи з жовтня 2001 року.

Відповідно до ч.1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобовязана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Той факт, що примусове виконання рішень суду покладається на державну виконавчу службу, не звільняє боржника від відповідальності за правилами ч.1 ст. 196 СК України, якщо він повідомлений про наявність обовязкового до виконання рішення суду про стягнення аліментів.

Та обставина, що відповідно до ч. 4 ст. 195 СК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору судом стосується лише розміру заборгованості та розрахунку пені, тягар доведення яких за змістом вказаного закону покладається на позивача, а відповідач при доведеності заборгованості зобовязаний спростувати свою вину в її виникненні та розмір.

Відповідно до наявного у справі і не оспореного сторонами на день її розгляду в суді розрахунку державного виконавця відповідач має заборгованість по сплаті аліментів за виконавчим листом №2-371, виданого 19 жовтня 2001 року Ізюмським районним судом Харківської області, станом на 20.07.2011 року заборгованість складає 6947 грн. 12 коп., станом на 21.05.2013 року заборгованість складає 4701 грн. 01 коп., яка нарахована державним виконавцем за заявою позивачки в період з 28.09.2001 року по 20.05.2013 року, як непрацюючому відповідно до статті 74 закону України «Про виконавче провадження».

(а.с. 9-12, 14, 44)

Згідно до обовязкової для виконання в силу ст. 124 Конституції України чинного рішення Ізюмського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2001 року ОСОБА_2 зобовязаний з 28.09.2001 року і до повноліття свого сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, сплачувати аліменти на його утримання своїй колишній дружині позивачці по справі, що свідчить про наявність презумпції вини боржника у виникненні заборгованості по їх сплаті та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 196 СК України, що враховує суд у своїх висновках про доведеність вини відповідача.

У відповідності до ч.1 ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч.2 ст. 72, ч.2 ст. 129, ч.3 ст. 138, ч.3 ст. 139 цього Кодексу, тому суд вважає безпідставними доводи відповідача про застосування судом до вказаних правовідносин позовну давність в строк один рік.

Таким чином в межах заявленого позову слід вважати доведеним наявність у ОСОБА_2 заборгованості по аліментам за вказаним рішенням суду, що з врахуванням положень ч.1 ст. 196 СК України не впливає на розрахунок суми неустойки (пені), розрахованої на підставі заборгованості, яка існувала.

Розрахунок суми неустойки (пені), розрахованої на підставі заборгованості, яка існувала за період з 01.10.2001 року по 01.09.2011 року складе 59,61 грн. + 2352,38 грн. + 118,3 грн. + 103,93 грн. + 409,08 грн. + 6100,79 грн. + 298,99 грн. + 298,99грн.+ 269,42 = 10310,48 грн..

Оскільки зобовязання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд зясував розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановив строк, до якого кожне із цих зобовязань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислив розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обовязку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Згідно до змісту правової позиції, викладеній у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася лише з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Суд відповідно до ч.2 ст. 196 СК України може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Суд приймає до уваги доводи відповідача про відсутність постійної роботи, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 з 28 вересня 2002 року, у шлюбі народилися двоє дітей: дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, син ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2. За рішеннями суду від 13.08.2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дочки ОСОБА_12 та сина ОСОБА_8 |вміст,утримання|у розмірі 1/3 частини|частки| зі всіх видів заробітної платні (доходів)|плати| щомісячно, починаючи|розпочинаючи,зачинаючи| з|із|13. 29 квітня 2013 року, і до їх повноліття, але|та| не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини|дитяти| відповідного віку. За рішенням суду від 13.08.2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на її утримання |вміст,утримання|у розмірі 500 гривень|частки||плати| щомісячно, починаючи|розпочинаючи,зачинаючи| з|із|13. 29 квітня 2013 року, і до досягнення дочкою ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, трьох років|та||дитяти|.

(а.с. 27-28, 29, 30, 31, 32-33, 45, 46, 54, 55)

Як безспірно встановлено судом, відповідач не працював на час виникнення заборгованості й на час визначення її розміру, він проживає з новою сім'єю, які перебувають на його утриманні.

В частині позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягненні пені за прострочення сплати аліментів суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаних вимог в силу ч.1 і ч.2 ст. 196 СК України та ч.1 ст. 20 СК України.

На підставі викладеного, виходячи з наведених норм матеріального права та з врахуванням передбачених п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальних засад про справедливість, добросовісність та розумність цивільного законодавства, з огляду на майновий та сімейний стан платника аліментів ОСОБА_2, позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_2 на її користь 5000 грн. неустойки (пені), із відшкодуванням документально підтверджених понесених позивачкою судових витрат по справі в сумі 229,40 коп. (а.с. 1).

Керуючись статтями 20, 196 СК України, статтями 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш ИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця селище Артемівка Костянтинівського району Донецької області, громадянина України, паспорт серії МН № 509608 від 15.08.2002р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, не працює, зареєстрований і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в сумі 5000 (пять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця селище Артемівка Костянтинівського району Донецької області, громадянина України, паспорт серії МН № 509608 від 15.08.2002р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, не працює, зареєстрований і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, на користь ОСОБА_3 витрати на судовий збір в сумі 229 гривень 40 копійок.

У задоволенні іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути оскаржене в строк 10 днів з дня проголошення рішення, а неприсутніми особами в строк 10 днів з дня отримання копії рішення, шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області.

Головуючий: суддя