Постанова № 35301730, 24.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа № 920/1031/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Потапенко В.І., суддя Гончар Т. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Дудник Н.В., довіреність № 01/4954 від 18.10.2013 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2975 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 09 вересня 2013 року у справі № 920/1031/13

за позовом Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради, м. Суми

до Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Альянс", м. Суми

про стягнення 4 423,13 грн. та зобов*язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Альянс", в якому просив суд стягнути з відповідача 4 423,13 грн., з яких: 4193,37 грн. заборгованості по оплаті комунальних послуг за укладеним між сторонами договором на водопостачання та прийом стічних вод від 01.05.2011 р. № 1704 за період з 01.07.2012 р. по 01.01.2013 р. та нараховані на цю заборгованість: 184, 35 грн. пені; 6,54 грн. інфляційних та 38,87 грн. - 3 % річних, а також просив суд зобов'язати відповідача відновити роботу загальнобудинкового лічильника води, шляхом його встановлення після повірки за адресою: м. Суми, вул. Чорновола, б. 51 (Калініна), та передати на абонентський облік КП "Міськводоканал" Сумської міської ради для подальшого комерційного розрахунку.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09 вересня 2013 року у справі № 920/1031/13 (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено.

Зобов'язано відповідача відновити роботу загальнобудинкового лічильника води, шляхом його встановлення після повірки за адресою: м. Суми, вул. Чорновола, б. 51 (Калініна), та передання на абонентський облік КП "Міськводоканал" Сумської міської ради для подальшого комерційного розрахунку.

З відповідача на користь позивача стягнуто 4193,37 грн. боргу, 184,35 грн. пені, 6,54 грн. інфляційних, 38,87 грн.-3% річних та 2867,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням не погодився та подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається зокрема на те, що господарський суд першої інстанції без належних договірних та правових підстав задовольнив позовні вимоги про зобов'язання відповідача відновити роботу загальнобудинкового лічильника води, шляхом його встановлення після повірки за адресою: м. Суми, вул. Чорновола, б. 51 (Калініна), та передати на абонентський облік КП "Міськводоканал" Сумської міської ради для подальшого комерційного розрахунку, оскільки, на думку відповідача, чинним законодавством не передбачено обов'язкове встановлення загальнобудинкових приладів обліку води, не визначено коло суб'єктів, які відповідальні за таке встановлення.

Також відповідач посилається на безпідставне задоволення місцевим господарським судом позовних вимог про стягнення основної суми боргу та нарахованих на неї пені, інфляційних та 3 % річних, оскільки, на його думку, позивачем не надано доказів того, що під час дії договору були зафіксовані витоки води шляхом пошкодження водопроводу або крадіжки і це є результатом розбіжностей у роботі квартирних приладів обліку спожитої води власниками квартир або різними датами обліку спожитої води по квартирним та по будинковому лічильникам.Також зазначає, що компенсація втрат позивача від різних витоків вже закладена у діючий тариф у м. Суми, а тому стягнення спірної заборгованості є зловживанням правом з боку позивача з метою втретє отримати кошти за одну і ту саму воду за рахунок кінцевих споживачів-мешканців багатоквартирного житлового будинку.

Окрім цього відповідач вказує на те, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання стягненню підлягає або передбачена договором пеня, або, у разі відсутності такого положення у договорі, 3% річних та інфляційні збитки.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання не скористався своїм правом на участь в ньому, у зв'язку з чим справа розглядається за його відсутністю за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, основним видом діяльності позивача є забезпечення населення м. Суми, підприємств, установ та організацій питною водою, а також здійснення прийому, очищення, знезараження і скиду стічних вод, що підтверджується довідкою про включення до ЄДРПОУ (а.с. 8).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 7 вказаного Закону визначення виконавця

житлово-комунальних послуг в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства належить до компетенції органів місцевого самоврядування.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 322 від 20.05.2011р. КП "Міськводоканал" визначено виробником та виконавцем послуг в м. Суми з постачання холодної води та водовідведення ( а.с. 101).

01.05.2011р. між сторонами укладено договір № 1704, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався забезпечувати водопостачання згідно межі розподілу до зрізу будівлі та прийом стічних вод до першого каналізаційного колодязя, а відповідач зобов'язався здійснювати безпосереднє надання споживачеві комунальних послуг, забезпечувати належне утримання внутрішньобудинкових водопровідних та каналізаційних мереж, арматури та санітарно-технічних приладів на ній, не допускати витоку води. Розрахунковим об'єктом по договору є будинок № 51 по вул. Калініна (В. Чорновола).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Цим же законом визначено, що неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається, в тому числі, з технічного обладнання будинку, що забезпечує його належне функціонування. В свою чергу технічне обладнання багатоквартирного будинку - це інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання та інше).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", п.1.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 р. № 190 (зареєстровані в Мінюсті 7 жовтня 2008 р. за N 936/15627), позивач є виробником та виконавцем, а відповідач - споживачем житлово-комунальної послуги з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п.1.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 р. № 190 ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України і є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 2.1. Правил передбачено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п.п. 1.2., 2.4.3., 3.2, 3. 7. договору на водопостачання та прийом стічних вод від 01.05.2011 р. № 1704 відповідач сплачує позивачу різницю між показниками загальнобудинкового водолічильником та показниками квартирних лічильників обліку води згідно з пред'явленим рахунком, на підставі акту зняття показань із загальнобудинкового водолічильника. Розрахунок за послуги з водопостачання відповідач зобов'язався здійснювати в 10-ти денний строк, з моменту отримання рахунку.

Відповідно до п. 5.21. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України зняття показів засобів здійснюється представником виробника (КП "Міськводоканал") у присутності споживача (відповідача).

Позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача заборгованості по оплаті за надані згідно з договором від 01.05.2011 р. № 1704 комунальні послуги з водопостачання, що складає різницю між показаннями загальнобудинкового водолічильника та показаннями квартирних лічильників обліку води з 01.07.2012 р. по грудень 2012 року та становить 4 193 грн. 37 коп.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та відповідно до положень вищевказаних нормативно-правових актів представниками позивача із залученням представників відповідача та споживачів (мешканців квартир будинку) складалися акти зняття показників загальнобудинкового лічильника за спірний період ( а.с. 16, 20, 24, 28, 32, 36). Також позивачем складалися відомості зняття показань загальнобудинкових та поквартирних водолічильників ( а.с.17-18,21-22,25-26, 29-30, 33-34, 37-38,) і виставлялись відповідачу відповідні рахунки ( а.с. 15,19, 23, 27, 31, 35).Окрім цього показники загальнобудинкового лічильника підтверджуються копіями журналу обліку показників ( 39-40).

Вказаними документами підтверджується правильність визначення позивачем різниці між показниками загальнобудинкового водолічильника та показниками квартирних лічильників обліку води, яку відповідач зобов'язався сплачувати по договору та наявність документів, які відповідно до умов договору є підставою оплати цієї різниці (рахунків та актів зняття показань із загальнобудинкового водолічильника)

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на наведені обставини та норми, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за надані комунальні послуги з водопостачання, що складають різницю між показниками загальнобудинкового водолічильника та показниками квартирних лічильників обліку води з 01.07.2012 р. по грудень 2012 року в сумі 4193 грн. 37 коп., повністю підтверджується матеріалами справи, є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності вказаної заборгованості, через те, що позивачем не надано доказів того, що під час дії договору були зафіксовані витоки води шляхом пошкодження водопроводу або крадіжки і це є результатом розбіжностей у роботі квартирних приладів обліку спожитої води власниками квартир або різними датами обліку спожитої води по квартирним та по будинковому лічильникам, а компенсація втрат позивача від різних витоків вже закладена у діючий тариф у м. Суми.

Як вже було наведено вище, позивач надав всі необхідні документи, які відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства підтверджують наявність різниці між показниками загальнобудинкового водолічильника та показниками квартирних лічильників обліку води з 01.07.2012 р. по грудень 2012 року в сумі 4193 грн. 37 коп., та які є підставою для оплати цієї різниці.

Окрім цього статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме, зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що власники квартир в будинку № 51 по вул. Калініа в м. Суми звертались до Ковпаківського районного суду в м. Суми з позовом до позивача і відповідача по даній справі про визнання недійсним укладеного між ними договору від 01.04.2007 р. № 1704.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 серпня 2013 року у справі № 592/7234/13-ц в задоволенні зазначеного позову було відмовлено.

Отже, оскільки договір на водопостачання та прийом стічних вод від 01.05.2011 р. № 1704 не визнано недійсним, він є правомірним та обов'язковим для виконання, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє посилання відповідача як на підставу невиконання умов договору щодо сплати заборгованості на те що компенсація втрат позивача від різних витоків вже закладена у діючий тариф у м. Суми.

До того ж, наявність підстав для оплати послуг позивача з водопостачання споживачами-фізичними особами-власниками квартир багатоквартирного житлового будинку не стосується предмету даного спору- заборгованості по укладеному між позивачем та відповідачем договору на водопостачання та прийом стічних вод від 01.05.2011 р. № 1704

Щодо позовних вимог про стягнення 184, 35 грн. пені, 6,54 грн. інфляційних та 38,87 грн. 3 % річних, колегія суддів також погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про їх задоволення, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було наведено вище, позивач виконав свій обов'язок по договору, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок оплатити надані послуги у встановлені договором строки, чого останнім здійснено не було.

Таким чином, відповідач є боржником по договору, який прострочив виконання грошового зобов'язання

Згідно з ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором чи законом.

Позивачем у відповідності до вимог вказаної норми нараховано до стягнення 6,54 грн. інфляційних та 38,87 грн. 3 % річних за період прострочення спірної заборгованості, що зазначений в розрахунках до позовної заяви (а.с. 13,14)

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.7. договору передбачено, що у разі несвоєчасного перерахування коштів споживачем за послуги водопостачання та водовідведення стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день прострочення.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, пеня в сумі 184 за період прострочення сплати заборгованості з 16.09.2012 р. по 16.02.2013 р. нарахована позивачем відповідачу в межах строку її нарахування, передбаченого ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України та з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому позовна вимога про її стягнення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання стягненню підлягає або передбачена договором пеня, або, у разі відсутності такого положення у договорі, 3% річних та інфляційні збитки.

Вказаний довод не ґрунтується на жодній нормі чинного законодавства.

Як було наведено вище, стягнення передбаченої договором пені за порушення грошового зобов'язання передбачено зокрема статтею 611 Цивільного кодексу України та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а стягнення інфляційних та 3% річних -статтею 625 Цивільного кодексу України.

При цьому колегія суддів зазначає, що стягнення пені, 3% річних та інфляційних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є окремими видами відповідальності та чинне законодавство не містить будь-яких обмежень щодо їх одночасного застосування.

Так, виходячи з положень глав 49, 51 Цивільного кодексу України, якими регулюються питання забезпечення виконання зобов'язань, правові наслідки їх порушення та відповідальність за ці порушення, глав 24, 26 Господарського кодексу України, якими регулюються загальні засади відповідальності за порушення господарських зобов'язань, штрафні санкції за ці порушення, три проценти річних, інфляційні та пеня є окремими видами відповідальності за порушення грошового зобов'язання. При цьому стягнення трьох процентів річних та інфляційних на відміну від пені не є штрафними санкціями, в тому числі різновидом неустойки та не є видом забезпечення зобов'язань.

Передбачені ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування на суму грошового зобов'язання 3% річних та інфляційних є окремими способамим захисту майнового права та інтересу кредитора, при цьому перший полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредитору, а другий -у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення.

На відміну від пені, передбачені ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та Інфляційні нарахування стягуються незалежно від вини боржника.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача відновити роботу загальнобудинкового лічильника води, шляхом його встановлення після повірки за адресою: м. Суми, вул. Чорновола, б. 51 (Калініна), та передати на абонентський облік КП "Міськводоканал" Сумської міської ради для подальшого комерційного розрахунку, колегія суддів також погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про їх задоволення, зважаючи на наступне.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, загальнобудинковий прилад обліку споживання води на момент укладення договору на водопостачання та прийом стічних вод від 01.05.2011 р. № 1704 відповідачем було вже встановлено.

Відповідно до акту-припису від 07.12.2012 р. відповідачем в грудні 2012 р. був знятий загальнобудинковий лічильник в буд. 51 по вул. Калініна (В. Чорновола) на планову повірку та на даний час не встановлений, що підтверджується листом від 24.04.2013 р. № 24/2136 та актом від 28.05.2013 р.( а.с. 41-42).

Згідно з п. 5.14. "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190 тривалість повірки становить один місяць.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про Програму поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996 - 2007 роки" від 27 листопада 1995 р. N 947 затверджено Програму поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996 - 2007 роки.

Пунктом 2 Постанови передбачено обов'язкове оснащення у 1996-2005 роках засобами обліку та регулювання споживання води абонентські вводи багатоповерхових будинків (п'ять поверхів і вище), а до кінця 2007 року малоповерхові будинки з одночасним у разі можливості впровадженням поквартирного обліку.

На виконання Постанови та з метою економії ресурсів позивачем - КП "Міськводоканал" Сумської міської ради зобов'язано відповідача - ОСББ "Альянс" встановити загальнобудинковий лічильник води в будинку 51 по вул. Калініна (В. Чорновола).

Облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

У відповідності до п. 5.9. вказаних вище Правил у разі відсутності у споживача засобу обліку або неможливості виконати ремонт існуючого виробник має право зобов'язати споживача встановити або замінити засіб обліку у визначений ним термін відповідно до умов договору.

Згідно з п. 5.15 цих Правил повірка, ремонт та обслуговування засобів обліку, що належать споживачам (крім квартирних), виконуються за їх рахунок.

Відповідно до ст. 14 Цивільного Кодексу України цивільні права виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільного прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб.

Обґрунтовано пославшись на наведені норми, господарський суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач є суб'єктом відносин та споживачем послуг з водопостачання та водовідведення, а тому на виконання зазначених вище норм права зобов'язаний встановити прилад обліку споживання води, у зв' язку з чим вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача відновити роботу загальнобудинкового лічильника води шляхом його встановлення після повірки за адресою: м. Суми, вул. В.Чорновола, 51 (Калініна) та передання на абонентський облік КП "Міськводоканал" Сумської міської ради для подальшого комерційного розрахунку є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, відповідач в апеляційній скарзі безпідставно посилається на те, що господарський суд першої інстанції без належних договірних та правових підстав задовольнив вказану позовну вимогу, посилаючись при цьому на те, що чинним законодавством не передбачено обов'язкове встановлення загальнобудінкових приладів обліку води.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв' язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Зважаючи на наведене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 09 вересня 2013 року у справі № 920/1031/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 25.10.2013 р.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Гончар Т. В.