Ухвала суду № 35270684, 14.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року справа №2а-7832/11/1270

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., судів Василенко Л.А., Карпушової О.В., розглянув порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року у справі № 2а-7832/11/1270 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, визнання рішення незаконним, встановлення наявності повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, в якому просив встановити наявність повноважень, встановлених ч.3 ст.15, ч.3 ст. 20. ч.2 ст. 58, ч.2 ст. 76 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійного фонду та його територіальних управлінь як виконавців функцій виконавчої дирекції Пенсійного фонду та його територіальних управлінь відповідно до абзацу 1 п.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органу, який здійснює керівництво та управління солідарною системою відповідно до п.1 ст. 58 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мати статут Пенсійного фонду, зареєструвати окремий рахунок виконавчого територіального органу Пенсійного фонду у м. Сєвєродонецьку, взяти на облік позивача в Управлінні Пенсійного фонду м. Сєвєродонецьк, зобов'язати відповідача як виконавця функцій виконавчої дирекції територіальних управлінь Пенсійного фонду вчинити певні дії, а саме, розробити статут Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку, зареєструвати окремий рахунок виконавчого територіального органу Пенсійного фонду у м. Сєвєродонецьку, взяти на облік позивача в управлінні Пенсійного фонду у м. Сєвєродонецьку, прийняти звітність за довільною формою, визнати незаконним рішення № 1198 від 29.12.2010 року про застосування фінансових санкцій

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року у задоволені позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, визнання рішення незаконним, встановлення наявності повноважень, відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування до 01.01.2011 року входив до системи оподаткування за ст.. 14 Закону України «Про систему оподаткування», однак звіту відповідної форми законодавством встановлено не було, тому позивачем було подано звіт довільної форми.

Також апелянт зазначив, що оскільки відповідачем відповідно до абз. 4 п. 9.3.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1, не було складено розпорядчого документа про усунення порушень протягом 30 днів з дня його отримання, тому у відповідача не було підстав приймати рішення № 1198 від 29.12.2010 року про застосування фінансових санкцій. Також апелянт зазначив, що в оскаржуваному рішенні містяться недостовірні відомості про те, що позивачем взагалі не подавалась звітність, в той час коли така звітність позивачем була подана.

Позивач також зазначає, що його не було взято на облік відповідача відповідно до п. 3 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому він не набув статусу платника єдиного внеску.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є фізичною особою підприємцем та платником єдиного податку, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

20.10.2010 р. позивачем подано до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області звіт щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду за вересень 2010 року.

Актом відповідача про подання звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 02.11.2010 року встановлено, що при прийомі звіту відповідачем подано звіт за іншою невстановленою формою, а саме: звіт має назву «Інша форма звіту замість додатка 4 Звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку (42%) перераховані державою до органів Пенсійного фонду України»; слово «внески», яке несе змістовне значення, у звіті замінено словом «збір»; відсутня таблиця 1 додатку 4, яка містить зведену інформацію всього звіту; таблиця 6 має назву «Інша форма звіту» замість «Таблиця 6. Відомості нарахування заробітку (доходу) застрахованим особам, в ній не заповнено Реквізит 14 «Ознака наявності спецстажу».

29 грудня 2010 року відповідачем прийнято рішення № 1198 про застосування до позивача фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до органів ПФУ (Додаток 4) за вересень 2010 року на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позовних вимог виходив з того, що оскілки позивачем подано звіт за невстановленою формою, тому відповідач, склавши акт та застосувавши до позивача фінансові санкції за подання звітності за невстановленою формою, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Відмовляючи в частині позовних вимог про встановлення наявності повноважень відповідача та зобов'язання вчинити, суд першої інстанції також зазначив, що вони є необґрунтованими, оскільки відповідач діяв відповідно чинного законодавства України.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі Закон 1058), страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону; страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону 1058, страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці - фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 17 Закону 1058 встановлено, що страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Форму звітності було встановлено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 05.11.2009 № 26-1.

Пунктом 5 ч. 9 ст. 106 Закону 1058 (в редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що законодавством покладено на позивача, як страхувальника, обов'язок щодо подання звітності за формою, встановленою Пенсійним фондом, однак останнім звітність була подана в іншій формі, що не заперечується самим позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно застосував до позивача фінансові санкції за подання звітності за невстановленою формою на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Посилання позивача на норми законодавчих актів, які регулюють питання оподаткування, в тому числі питання можливості надання податкової звітності за іншою формою, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки питання функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовані спеціальним законом, зокрема Законом 1058, який і підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Посилання апелянта на те, що відповідачем відповідно до абз. 4 п. 9.3.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1, не було складено розпорядчого документа про усунення порушень протягом 30 днів з дня його отримання, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки положення наведеної норми передбачають винесення розпорядження у разі подання страхувальником недостовірних відомостей, в той час коли до позивача було застосовано фінансові санкцій за подання не за встановленою формою звітності, а недостовірних даних.

Щодо позовних вимог позивача про необхідність затвердження статуту Пенсійного фонду, як обов'язкову умову здійснення своїх функцій з посиланням на Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, колегія судів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до абзацу 6 пункту 1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону 1058 абзаци другий і третій частини першої, частина друга статті 58, стаття 59, частини перша - восьма, десята - тринадцята статті 60, статті 61 - 63, пункти 1, 2, 5, 7, 14, 15, 17 частини другої статті 64, статті 65 - 70, частини друга та третя статті 71, абзац третій частини першої статті 74, частина п'ята статті 75, абзац другий частини третьої статті 77, частини третя - п'ята та сьома статті 103 набирають чинності після перетворення Пенсійного фонду України у неприбуткову самоврядну організацію.

Враховуючи те, що закон про перетворення Пенсійного фонду України у неприбуткову самоврядну організацію не набрав чинності, тому вимоги позивача про затвердження статуту Пенсійного фонду є необґрунтованими.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати окремий рахунок виконавчого територіального органу Пенсійного фонду у м. Сєвєродонецьку, з огляду на те, що відповідно до п. 17 Положення про Пенсійний фонд України затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в уповноваженому банку, який визначається Кабінетом Міністрів України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач має розрахунковий рахунок № 25605301738, який відкрито в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України» МФО 304665 код 21792459.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання взяти на облік позивача в управлінні Пенсійного фонду у м. Сєвєродонецьку, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки позивач перебуває на обліку відповідача з 29.01.1999 року.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року у справі № 2а-7832/11/1270 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, визнання рішення незаконним, встановлення наявності повноважень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова