Постанова № 34471963, 30.10.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2013 р. 10 год.32 хв.Справа № 821/2436/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Хом'якової В.В., суддів Дубровної В.А., Кузьменко Н.А.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача Іванової О.В., представника відповідача Саніної М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Агрофірми- радгоспу "Білозерський" до Міністерства доходів і зборів України про скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

встановив:

Агрофірма-радгосп "Білозерський" (позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України (відповідач) про визнання нечинним та скасування рішення Міндоходів № 006005 від 12.06.13 про застосування штрафних санкцій в сумі 2059599 грн. 70 коп. за оптову торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.

Вважає, що діяльність агрофірми не підпадає під ознаки оптової торгівлі, тлумачення якої наведене в Законі від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № 481), як діяльності по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі та іншим. Позивач продавав лише ті напої, які виготовив самостійно, ніякої діяльності по придбанню алкогольних напоїв не здійснював, а відповідно до ст. 1 Закону України від 01.06.2000 № 1775-ІІІ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" "виробництво - це діяльність пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва" , тому ліцензія на виробництво алкогольних напоїв включає в себе також право на продаж цієї виробленої продукції і не потребує придбання окремої ліцензії на оптову торгівлю. Вказує, що розмір штрафних санкцій є завищеним, оскільки ст.17 Закону № 481 визначає, що штрафні санкції обчислюються від вартості отриманої партії товару, а не вартості проданої партії. Позивач не отримував ніяких партій товару, тому база нарахування санкцій відсутня. Крім того, відповідальність за абз. 5 ст. 17 Закону № 481 має нести особа, яка отримала і продала товар без відповідної ліцензії, позивач мав ліцензію на оптову торгівлю терміном дії до 01.06.2014, яка дає йому право здійснювати реалізацію виготовлених алкогольних напоїв, призупинення її дії не є поняттям тотожним з відсутністю ліцензії. В додаткових поясненнях позивач зазначає про те, що алкогольні напої були продані до моменту призупинення ліцензії (12.06.12), а з цієї дати тільки здійснювалось відвантаження покупцям вже придбаної продукції, договорами з покупцями передбачався перехід права власності на алкогольні напої не з моменту передачі товару, а з моменту проведення розрахунків за товар, що не було взято до уваги при проведенні фактичної перевірки. Перевіркою не встановлено, що алкогольні напої реалізувались оптовим покупцям, а не в роздрібну торгівлю споживачам для власного споживання. Для роздрібної торгівлі у позивача була відповідна ліцензія.

Представник позивача прибув в судове засідання. Просить задовольнити позов.

Міністерство доходів і зборів України (відповідач) проти позову заперечує, мотивуючи свою позицію тим, що дія ліцензії позивача на право оптової торгівлі алкогольними напоями № 006036 була призупинена за несплату чергового платежу 12.06.12, а в подальшому анульована 19.07.12. Призупинення ліцензії тимчасово позбавляє суб'єкта господарювання прав на провадження зазначеної в ліцензії діяльності, тобто, позивач не мав права здійснювати оптову торгівлю алкогольними напоями в період призупинення ліцензії. Враховуючи, що позивач порушив ці вимоги, до нього була застосована штрафна санкція за оптову торгівлю алкогольними напоями без ліцензії в розмірі 200 вартості реалізованих товарів відповідно до абз. 5 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № 481).

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову, посилається на те, що статус виробника алкогольних напоїв не позбавляє позивача обов'язку окремо придбавати ліцензію на оптову торгівлю власною продукцією, оскільки така вимога Закону № 481.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Комунальне підприємство - агрофірма-радгосп "Білозерський" є виробником вина виноградного, бренді, грапи, має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв терміном дії до 08.06.16, реалізує вироблені алкогольні напої іншим суб'єктам підприємницької діяльності на підставі ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями. Термін дії ліцензії № 005036 з 01.06.09 по 01.06.2014. Платежі за ліцензію були сплачені до 01.06.12.

Згідно ч. 26, 27 ст. 15 Закону № 481 дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості. Дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб'єктом господарювання відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету. Позивач не заперечує факту несплати чергового платежу за ліцензію. За несплату чергового платежу ліцензію № 005036 було призупинено розпорядженням Департаменту САТ ДПС України від 01.06.12 № 237-р. Позивач отримав розпорядження 12.06.12.

Законом № 481 (ч. 28 ст. 15) передбачено, що ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі, в тому числі, несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 днів від моменту призупинення ліцензії. Розпорядженням Департаменту САТ ДПС України від 13.07.12 № 294-р дану ліцензію анульовано, позивач отримав розпорядження 19.07.12.

Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у Херсонській області була здійснена фактична перевірка дотримання вимог законодавства України щодо обігу алкогольних напоїв на агрофірмі-радгоспу "Білозерський" з 11.06.12 по 31.01.13, результати перевірки оформлені актом від 28.02.13 № 15/21/01/00413506.

В акті вказано про порушення позивачем ст. 15 Закону № 481, а саме: в момент призупинення дії ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями з 12.06.12 по 30.06.12 було реалізовано алкогольних напоїв іншим суб'єктам господарювання (ПП "Плюс-минус", фізичним особам-підприємцям ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14) на загальну суму 1029799 грн. 85 коп. та виявлені інші порушення, які не оскаржуються в межах даної справи. Вартість алкогольних напоїв визначена за роздрібними цінами, вказаними в накладних на реалізацію алкогольних напоїв, перелік яких наведений в додатку 1 до акту перевірки. копії накладних та договори з покупцями надані суду.

За наслідками перевірки Міністерство доходів і зборів прийняло рішення № 006005 від 12.06.13 про застосування до агрофірми-радгоспу "Білозерський" штрафних санкцій в сумі 2059599 грн. 70 коп. за оптову торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії з посиланням на абз. 5 ст. 17 Закону № 481 (200 % від вартості реалізованих алкогольних напоїв).

Правомірність прийняття рішення № 006005 від 12.06.13 є предметом даного спору.

Досліджуючи надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами. Суб'єкти господарювання, які здійснюють торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, повинні дотримуватися законодавчо встановлених правил здійснення зазначеної діяльності, а у разі порушення, нести відповідальність, передбачену Законом.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР "оптова торгівля" алкогольними напоями визначена як "діяльність з придбання i відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності". Згідно зі ст. 15 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності виключно за наявності ліцензій.

Закон № 481 не містить визначення терміна "виробництво", проте згідно з абз. 3 ст. 1 Закону України від 01.06.2000 № 1775-ІІІ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (далі - Закон № 1775) "виробництво - це діяльність пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва". Поставка власної продукції виробниками алкогольних напоїв є невід'ємною частиною виробництва, а не окремим видом діяльності - оптовою торгівлею алкогольними напоями, оскільки не передбачає такого необхідного для оптової торгівлі етапу як придбання товарів. Таким чином, реалізація алкогольних напоїв їх виробниками у межах власного виробництва підприємствам оптової і роздрібної торгівлі не є оптовою торгівлею в розумінні як Закону № 481, так і Закону № 1775.

Попередня редакція ст. 15 Закону № 481 передбачала, що суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, здійснюють поставку цієї продукції підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам без ліцензій на оптову торгівлю лише в межах обсягів власного виробництва. Аналогічні приписи містила Постанова КМ України від 13.05.1996 № 493 "Про Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами (п. 7). Але Законом України від 17 листопада 2006 року N 374-V "Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за ліцензії та акцизного збору на виробництво спиртів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" були внесені зміни до статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", якими визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам за наявності ліцензії на оптову торгівлю. Закон України N 374 в частині, що стосується ліцензування виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, набрав чинності з 1 січня 2007 року. Тому з 1 січня 2007 року підприємства - виробники алкогольних напоїв зобов'язані здійснювати реалізацію цієї продукції лише за умови придбання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями.

Таким чином, законодавець зобов'язав виробників алкогольних напоїв, крім ліцензії на виробництво, придбавати і ліцензію на оптову торгівлю, хоч тлумачення терміну "оптова торгівля" в Законі № 481 не змінилось. Суд вважає, що з моменту внесення змін в Закон № 481 позивач, як виробник алкогольних напоїв, при здійсненні реалізації власновироблених напоїв повинен був отримати ліцензію на оптову торгівлю, тому що дана норма закону не визнана неконституційною, не скасована, вона діє і є обов'язковою до виконання.

Разом з тим, суд погоджується з обґрунтованістю доводів позивача про те, що розмір штрафних санкцій, застосованих до позивача, не відповідає приписам ст. 17 Закону № 481, абз. 5 якої встановлює фінансову санкцію за оптову торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії в розмірі 200 % вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 грн.

Отже, при введенні обов'язку виробників алкогольних напоїв придбавати ліцензію на оптову торгівлю, законодавцем не були внесені відповідні зміни до абз. 5 ст. 17 Закону № 481. Тобто, відповідальність за оптову торгівлю алкогольними напоями без ліцензії у вигляді штрафних санкцій обчислюються, виходячи з вартості отриманої партії товару, а не вартості реалізованих алкогольних напоїв, оскільки оптова торгівля це діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання.

Обчислювання штрафних санкцій за цінами реалізації, як це здійснив відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, є перекручуванням Закону № 481, не передбачено жодним нормативним актом і суттєво обтяжує розмір відповідальності виробників алкогольних напоїв, порівнюючи з відповідальністю підприємств оптової торгівлі при скоєнні аналогічного порушення, для яких штрафні санкції обчислюються з вартості отриманих товарів. Такі дії є порушенням такого принципу податкового законодавства України як рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації. Суд приймає до уваги суттєву різницю між цінами придбання та цінами реалізації, до останніх входять такі чинники, як рентабельність, витрати по реалізації, акцизний збір, податок на додану вартість тощо. І враховувати саме ці складові ціни при обчисленні штрафу суд вважає неправомірним.

Крім того, відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що перевіркою було встановлено дійсний обсяг реалізованої продукції за період з 12 по 30 червня 2012 року за неналежними документами.

Продаж товарів, є операціями, які передбачають передачу прав власності на товари, що продаються. Пп. 14.1.202 ст. 14 ПКУ встановлено, що продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари. Аналогічні норми містить Цивільний кодекс України (ст. 334), який передбачає виникнення право власності у набувача майна з моменту передавання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлено перехід права власності на товар моментом оплати або іншими обставинами.

З перелічених в додатку 1 до акту перевірки покупців, деякі покупці, як-то: ФОП ОСОБА_6 (договір № 234 від 09.02.12), ФОП ОСОБА_9 (договір № 391 від 05.09.11), ФОП ОСОБА_10 (договір № 88 від 16.03.12), ФОП ОСОБА_11 (договір № 85 від 30.11.10), ФОП ОСОБА_13 (договір № 167 від 05.05.12) придбали товар (алкогольні напої) за договорами, які передбачали перехід права власності не в момент передачі товару, а в момент проведення розрахунків за товар шляхом 100 відсоткової попередньої оплати, це встановлено п. 4.2 договорів. При перевірці не були взяті до уваги умови договорів, не перевірені платіжні документи, а час реалізації алкогольних напоїв визначений датою оформлення накладної, яка не має суттєвого значення виходячи зі змісту умов договорів з вищевказаними покупцями. Доводи позивача про те, що алкогольні напої були продані до моменту призупинення ліцензії (12.06.12), а з цієї дати тільки здійснювалось відвантаження вже придбаної продукції, відповідачем не спростовані на основі доказів.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не повно з'ясував обставини реалізації алкогольних напоїв справи та не надав належної оцінки встановленим фактам.

Крім того, відповідальність за абз. 5 ст. 17 Закону №; 481 наступає за оптову торгівлю без ліцензії, а позивач мав ліцензію, хоч дія її була призупинена. Відповідальності за оптову торгівлю в період призупинення ліцензії, тобто за порушення ліцензійних умов, Закон № 481 не передбачає. Доводи відповідача про те, що торгівля без ліцензії та торгівля в період призупинення ліцензії є тотожними порушеннями і відповідальність повинна наступати як за торгівлю без ліцензії, суд вважає довільною нормотворчістю відповідача, яка не аргументована посиланням на конкретні законодавчі норми.

Законом про ліцензування № 1775 встановлюються рівні права та єдиний порядок ліцензування, який не передбачає вирішення питань щодо зупинення дії ліцензії. Пунктом 2 статті 24 (прикінцеві положення) Закону про ліцензування № 1775 було встановлено, що "до приведення законодавства у відповідність до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону".

Законом про ліцензування передбачено, що при виявленні порушень ліцензійних умов спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше десяти робочих днів з дати складання акта перевірки видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов (у разі коли встановлені порушення є незначними та не можуть суттєво вплинути на подальшу діяльність суб'єкта господарювання, а також можуть бути усунені); або орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії (частина 12 статті 20 Закону про ліцензування). Права зупиняти дію ліцензії орган ліцензування не має.

Суд констатує, що положення Закону № 481, який надає право призупиняти ліцензію, та Закону № 1775 стосовно відсутності права органу ліцензування призупиняти дію ліцензії, протирічать один одному. Але Закон № 481 регулює відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з алкогольними напоями, у прикінцевих положеннях даного Закону визначено, що всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, у відповідність до цього Закону повинно бути приведене не все взагалі законодавство , а тільки таке, яке регулює ті ж самі відносини в сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, не торкаючись відносин у сфері ліцензування.

Предметом правового регулювання Закону № 1775 є безпосередньо сфера ліцензування, це визначення видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядку їх ліцензування, встановлення державного контролю у сфері ліцензування, відповідальності суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Враховуючи наведене, застосування до суб'єкта господарювання адміністративного впливу у формі зупинення дії ліцензії після введення в дію Закону про ліцензування (21 жовтня 2000 року) не відповідає чинному законодавству, оскільки спеціальним законодавством, яке встановлює правові норми у сфері ліцензування, "зупинення дії ліцензії" не передбачено.

Слід також окремо зазначити, що при застосуванні чинного законодавства, в разі колізії норм (протиріччя), повинна застосовуватися норма того нормативно-правового акта, сфера якого безпосередньо визначає предмет правового регулювання, що застосовується.

З урахуванням викладеного, позов задовольняється.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено час виготовлення повного тексту постанови.

Позивачу відшкодовуються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Задовольнити позов агрофірми-радгоспу "Білозерський".

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства доходів і зборів України №006005 від 12.06.13 про застосування штрафу в сумі 2059599 грн. 70 коп.

Відшкодувати агрофірмі-радгоспу "Білозерський" (Херсонська область, Білозерський район, с. Дніпровське, вул. Центральна, 3, код 00413506) з Державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 листопада 2013 р.

Головуюча суддя Хом'якова В.В.

Судді Дубровна В.А.

Кузьменко Н.А.

кат. 8.2.4