Рішення № 34185901, 18.10.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №623/2469/13. Головуючий 1 інст.: - Вергун І.В.

Провадження №22-ц/790/6620/13. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.

Категорія: трудові.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

суддів: - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,

при секретарі: - Гелашвілі Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Харківського обласного військового комісаріату - Пилипенко Марії Миколаївни на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 3 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Ізюмсько-Борівського об'єднаного міського військового комісаріату, Харківського обласного військового комісаріату - про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом/, який уточнив у серпні 2013 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що з 18 липня 2006 року він працював на посаді головного спеціаліста Ізюмсько-Борівського об'єднаного міського військового комісаріату.

Наказом військового комісара №116 від 20 травня 2013 року його звільнено з посади з 30 травня 2013 року у зв'язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважав, що його звільнення з посади проведено відповідачами з порушенням вимог ст. 42 КЗпП України, оскільки при скороченні штату працівників не було враховано його переважне право на залишення на роботі як працівника з більшою кваліфікацією та продуктивністю праці.

Неправомірними діями відповідачів порушені його трудові права та завдано моральної шкоди.

Посилаючись на вказані обставини та ст. 32 Закону України «Про державну службу», ст. ст. 221, 232, 233, 236, 237-1, 238 КЗпП України, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним його звільнення з посади головного спеціаліста Ізюмсько-Борівського об'єднаного міського військового комісаріату за п. 1 ст. 40 КЗпП України; зобов'язати Ізюмсько-Борівський об'єднаний міський військовий комісаріат поновити його на роботі на посаді головного спеціаліста; стягнути з Харківського обласного військового комісаріату на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 31 травня 2013 року по дату вступу рішення суду в законну силу, із розрахунку середньої заробітної плати на місяць 4 984 грн. 10 коп.; стягнути з Харківського обласного військового комісаріату на його користь на відшкодування моральної шкоди 23 695 грн. 79 коп.

Представники Ізюмсько-Борівського об'єднаного міського військового комісаріату, Харківського обласного військового комісаріату, позов не визнали.

При цьому посилалися на те, що звільнення ОСОБА_1 з посади проведено з додержанням вимог чинного трудового законодавства.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 відмовився від позовних вимог щодо визнання його звільнення з посади незаконним, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, пославшись на те, що наказом військового комісара Харківського обласного військового комісаріату №176 від 15 серпня 2013 року його поновлено на посаді головного спеціаліста Ізюмсько-Борівського об'єднаного міського військового комісаріату та виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В іншій частині позов підтримав.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 3 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Харківського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 5 000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з Харківського обласного військового комісаріату на користь держави судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі представник Харківського обласного військового комісаріату - Пилипенко М.М., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, - в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія судів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що позивача було незаконно звільнено з займаної посади та завдано йому моральної шкоди в розмір 5 000 грн.

Проте погодитися повністю з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що наказом військового комісара Ізюмсько-Борівського об'єднаного міського військового комісаріату №231 від 18 липня 2006 року ОСОБА_1 прийнято на посаду головного спеціаліста Ізюмсько-Борівського об'єднаного міського військового комісаріату за конкурсом ( а. с. 61).

Наказом військового комісара Ізюмсько-Борівського об'єднаного міського військового комісаріату №50 від 23 березня 2013 року ОСОБА_1 попереджено про скорочення посад та можливе подальше звільнення ( а. с.30-32).

Наказом військового комісара Ізюмсько-Борівського об'єднаного міського військового комісаріату №116 від 20 травня 2013 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста Ізюмсько-Борівського об'єднаного міського військового комісаріату з 30 травня 2013 року у зв'язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України ( а. с.28-29).

Наказом військового комісара Харківського обласного військового комісаріату №176 від 15 серпня 2013 року скасовано пункт 1 наказу військового комісара Ізюмсько-Борівського об'єднаного міського військового комісаріату №116 від 20 травня 2013 року відносно звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, поновлено його на посаді головного спеціаліста Ізюмсько-Борівського об'єднаного міського військового комісаріату з 31 травня 2013 року з виплатою середнього заробітку (а. с. 94).

Зазначене свідчить, що під час розгляду справи в суді сторони у позасудовому порядку врегулювали трудовий спір щодо визнання звільнення позивача незаконним, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Судовим розглядом встановлено, що в період з 31 травня 2013 року по 15 серпня 2013 року ОСОБА_1 був незаконно звільнений з займаної посади, що призвело до порушення його законних трудових права, втрати нормальних життєвих зв'язків, додаткових зусиль для організації свого життя та призвело до моральних страждань.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що згідно ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Стягуючи з Харківського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди, суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини справи, характер та обсяг страждань позивача, тривалість порушених трудових прав робітника та помилково дійшов висновку про заподіяння йому моральної шкоди в зазначеному розмірі.

Виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Харківського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 з 5 000 до 500 грн.

Доводи апеляційної скарги представника Харківського обласного військового комісаріату - Пилипенко М.М., про те, що позивач не довів у суді, що звільненням з займаної посади йому було завдано моральної шкоди, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки незаконним звільненням з роботи були порушені трудові права ОСОБА_1 та заподіяно йому маральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Харківського обласного військового комісаріату - Пилипенко Марії Миколаївни - задовольнити частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 3 вересня 2013 року - змінити.

Зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Харківського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 з 5 000 (п'яти тисяч) до 500 (п'ятсот) грн.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: