Рішення № 33725087, 19.09.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" вересня 2013 р. Справа № 906/951/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Гриньок О.А., довіреність №14-31 від 30.01.2013 р.,

від відповідача: Мельник О.М., довіреність №8265/19 від 29.12.2012 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)

про стягнення 2558739,39 грн.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" 2558739,39 грн., з яких 192614,08 грн. 3% річних, 963070,39 грн. пені та 1403054,92 грн. 7% штрафу.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.07.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/951/13 та призначено слухання справи на 18.07.2013р.

17.07.2013р. від відповідача надійшов відзив (вих.№4442/19 від 17.07.2013р., а.с.27-29), який долучений судом до матеріалів справи. У відзиві на позовну заяву ПАТ"Житомиргаз", просило врахувати важкий фінансовий стан, в якому знаходиться товариство на даний час, а також, те що до моменту звернення позивача до суду заборгованість ПАТ "Житомиргаз" по договору №30/19-ПР за поставлений природний газ була погашена повністю, та, посилаючись на положення ст.233 Господарського кодексу України, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, просило зменшити нараховані штрафні санкції на 50%.

В судовому засіданні 18.07.2013р. представник відповідача подав доповнення до відзиву з доданими документами, наведеними у переліку в доповненні (вх.№11470, а.с.33-47), якими відповідач підтверджує тяжкий фінансовий стан відповідача. Доповнення з доданими документами, згідно переліку, додані до матеріалів справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить позов задовольнити у повному обсязі. Представник позивача категорично заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та вказав, що позивач знаходиться не в кращому фінансовому становищі, ніж відповідач, в тому числі у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань контрагентами- боржниками, а також, у зв'язку з наявністю значних зобов'язань позивача за міжнародними контрактами, для забезпечення дотримання умов яких позивач зобов'язаний кредитуватися, що, в свою чергу, спричиняє останньому великі збитки, докази чого можуть бути надані в наступне судове засідання. Тому, вважає, що до відповідача у повному обсязі має бути застосована відповідальність за неналежне виконання зобов'язань перед позивачем.

Представник відповідача зазначив, що не заперечує факту неналежного виконання зобов'язань перед позивачем, пояснюючи цей факт несвоєчасним виконанням зобов'язань з оплати наданих послуг газопостачання споживачами. Вказав, що відповідач вживав всі залежні від нього заходи для своєчасної оплати, просить врахувати вказану обставину та вкрай тяжкий фінансовий стан товариства та зменшити штрафні санкції, заявлені до стягнення у даній справі.

Враховуючи необхідність подання сторонами доказів в обґрунтування своїх доводів та заперечень по справі, у відповідності до ст.77 ГПК України, в судовому засіданні 18.07.2013р. оголошено перерву до 26.07.2013р.

24.07.2013р. від відповідача надійшло клопотання (вих.№4560/19 від 18.07.2013р., а.с.52-54) про зменшення суми штрафних санкцій, відповідно до якого відповідач просить суд зменшити розмір пені, 3% річних та штрафу у розмірі 7% на 90%, а також, довідку відповідача за вих.№4558/19 від 24.07.2013р. про розмір наявної перед ним заборгованості споживачів м.Житомира та Житомирської області за спожитий природний газ та послуги з його транспортування (а.с.55); та засвідчені копії постанов виконавчої служби про арешт коштів боржника (відповідача) (а.с.57-64).

26.07.2013р. від відповідача надійшло клопотання (вих.№4574/19 від 26.07.2013р.) про перенесення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням належного працівника.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та у письмових поясненнях (а.с.69-74), категорично заперечивши проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та надавши, на підтвердження своїх заперечень засвідчену копію звіту про фінансові результати за 2012 рік.

В засіданні суду представником позивача заявлено клопотання про продовження вирішення спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

З урахуванням викладеного, ухвалою суду від 26.07.2013р. продовжено строк розгляду спору у відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 19.09.2013 р., зобов'язано сторони надати свої доводи та заперечення по справі.

В судовому засіданні 19.09.2013р. представник позивача підтримав позов з підстав, зазначених у позовній звяі.

Представник відповідача просить при вирішенні питання про стягнення штрафних санкцій врахувати тяжкий фінансовий стан відповідача та зменшити розмір нарахованих до стягнення пені, штрафу та 3% річних на 90%. Представник також подав до справи документи згідно переліку (а.с.83), в доповнення до заявленого клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, а саме, в обґрунтування доводів щодо тяжкого фінансового стану товариства відповідача. Подані відповідачем документи долучені до матеріалів справи (а.с.84-107).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (покупець) укладено договір №30/19-ПР на купівлю-продажу природного газу (а.с.10-17), за яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п.1.1. договору).

У відповідності до п.1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу (споживачам покупця).

У пункті 2.1. договору сторонами узгоджено загальний та щомісячні обсяги природного газу, що мають бути передані у власність покупцеві у період з 01.02.2012р. по 31.12.2012 р.

Згідно змісту пункту 3.6. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання даного договору протягом березня-червня 2012 року позивач передав у власність відповідача імпортований природний газ в загальному обсязі 23481647куб.м. на загальну суму 82397099,32грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.03.2012р., 30.04.2012р., 31.05.2012р., 30.06.2012р. (а.с.18-21).

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором №30/19-ПР на купівлю природного газу від 30.03.2012р. між сторонами склалися правовідносини з купівлі-продажу природного газу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Умовами договору, укладеного між сторонами, в пунктах 6.1., 6.2. договору встановлено, що оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланових місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 70% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться в такому порядку: оплата за газ здійснюється з поточного рахунка ізх спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Згідно матеріалів справи та пояснень сторін, вищенаведені умови договору щодо своєчасного здійснення розрахунків, були порушені відповідачем. Водночас, як стверджує сам позивач у позовній заяві, станом на 06.06.2013р. заборгованість за переданий природний газ за договором погашена.

Разом з тим, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №30/19-ПР від 30.03.2012 р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми за прострочення відповідачем виконання зобов'язання по оплаті переданого у березні-червні 2012 року природного газу, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 192614,08 грн. (розрахунок, а.с.8-9).

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд встановив його правильність, та, відповідно, обґрунтованість заявленого позову в частині стягнення 192614,08 грн. 3% річних. Позов в цій частині підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В даному випадку, пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1., 6.2. цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Судом враховується також, що 30.03.2012р. сторони підписали та скріпили печатками договір №30/19-ПР без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно позовної заяви позивачем нараховано за прострочення виконання зобов'язань з оплати придбаного природного газу 963070,39грн. пені та за прострочення платежів понад 30 днів - 1403054,92 грн. штрафу, обчисленого з розрахунку 7% від суми простроченого платежу (а.с.8-9). Розрахунок позивача судом перевірено та встановлено його правомірність.

Разом з тим, як уже зазначалось, відповідачем заявлено по справі клопотання про зменшення суми штрафних санкцій (а.с.52-54), за яким відповідач, посилаючись на положення ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України та ст.83 ГПК України, просить суд зменшити розмір пені, 3% річних та 7% штрафу на 90 %.

Розглядаючи дане клопотання, зокрема, в частині зменшення розміру 3% річних, господарський суд відзначає, що дане клопотання в цій частині грунтується на неправильному розумінні правової природи 3% річних (ст.625 ЦК України).

Так, встановлені статтею 625 ЦК України до нарахування за весь період прострочення та стягнення у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних у жодному разі не є неустойкою (судом вище наводилось нормативне обгрунтування її правової сутності), а тому положення ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України та ст.83 ГПК України щодо можливості у виняткових випадках зменшення неустойки, в будь-якому разі, не можуть бути застосовані для зменшення 3% річних, нарахованих та заявлених до стягнення. В цій частині клопотання відповідача є безпідставними.

Водночас, щодо клопотання ПАТ "Житомиргаз" в іншій частині, а саме, щодо зменшення нарахованих сум неустойки - пені та 7% штрафу, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З поданих до справи матеріалів справи вбачається, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому становищі. Суд також враховує статус відповідача, який відповідно до довідки з ЄДРПОУ (а.с.49), зокрема, здійснює діяльність по розподіленню газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, від господарського діяльності якого на даний час залежить наявність постачання (розподілення) природного газу на території Житомирсько області.

Поданими відповідачем до справи доказами належним чином підтверджено наявність у ПАТ "Житомиргаз" дебіторської заборгованості споживачів природного газу, зокрема, населення (58574328грн.), бюджетних організацій (5071370грн.), промислових і комунально-побутових споживачів (5625094грн.), в т.ч. осіб, визнаних банкрутами (а.с.95-107) та щодо завданих підприємству відповідача збитків (а.с.108-110), а також значної кредиторської заборгованості, щодо яких прийняті рішення суду, або порушені провадження у справі щодо їх стягнення (а.с.44-47, 55,57-65, 84-94).

Також, суд приймає до уваги ступінь виконання зобов'язання, а саме, повне погашення основної суми боргу відповідачем до звернення з даним позовом до суду, а отже, повне усунення порушення відповідачем.

За наведених обставин, суд вважає даний випадок винятковим, оскільки: по-перше, зобов'язання не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача внаслідок невиконання споживачами зобов'язань за надані послуги; по-друге, відповідачем у повному обсязі виконані зобов'язання по сплаті одержаного газу за договором №30/19-ПР на купівлю-продаж природного газу від 30.03.2012р., що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем, тобто повністю усунено порушення шляхом повного погашення основної суми боргу; по-третє, судом приймається до уваги соціальна значущість підприємства, від господарської діяльності якого залежить безперебійне постачання (розподілення) природного газу на території Житомира та Житомирської області.

Разом з тим, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан обох сторін, зокрема, враховує зазначені позивачем доводи та подані на їх підтвердження доводи щодо складного фінансового стану підприємства позивача (а.с.69-75).

З огляду на викладене, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з можливими збитками кредитора, враховуючи інтереси обох сторін, в т.ч. майнові, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача. Проте, враховуючи, що відповідач просив зменшити розмір неустойки на 90%, таке клопотання відповідача задовольняється частково. На розсуд суду, заявлений до стягнення у даній справі розмір штрафних санкцій підлягає зменшенню: до 400000,00грн. пеня та до 700000,00грн. штраф. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Зважаючи на зазначене та відповідно до приписів ст.49 ГПК України, судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м.Житомир, вул.Фещенка-Чопівського, буд.35, ідентифікаційний код 03344071) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,6, ідентифікаційний код 20077720):

- 192614,08 грн. 3% річних,

- 400000,00 грн. пені,

- 700000,00 грн. штрафу,

- 51174,79 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.09.13

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (прост.)

3 - відповідачу (прост.)