Ухвала суду № 33540835, 17.07.2013, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа №: 486/1535/13-ц Провадження № 2/486/612/2013

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкова О.І., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

Визначення судді було здійснено автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності відповідно до ч.2 ст.11-1 ЦПК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі "Білуга проти України" від 28.10.1998р. у справі "Вештайн проти Швейцарії", тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

В теперішній час суддя Волкова О.І. є особисто знайома з позивачкою ОСОБА_1 та перебуває в дружніх стосунках з родиною позивача так як її сусідка ОСОБА_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, являється сестрою позивачки. На погляд головуючого такі обставини можуть викликати сумніви у інших учасників процесу щодо об'єктивності та неупередженості судді.

Згідно ст. 6 ч.1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод "кожен має право на справедливий розгляд його справи… незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків …".

Виходячи із положень ст. 6 ч.1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини, суд має завжди бути "встановленим законом".

Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається у демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів "встановлений законом" стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (див., рішення у справах "Булут проти Австрії"від 22.02.1996 року, "Бускаріні проти Сан-Марино"). Термін "закон" про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Тут йдеться, зокрема, про положення щодо повноважень, щодо несумісностей і щодо відводу суддів. ( див. рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії".

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення пункту 1 ст.6 (див. справи "Цанд проти Австрії", заява №7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року та "Россі проти Франції", заява №11879/85, рішення комісії від 06 грудня 1989 року).

Про те що термін "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, звернуто також увагу Європейським судом з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України".

Статтею 20. ЦПК України передбачені підстави для відводу судді

Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання;

2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

3) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді;

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї або близькими родичами між собою.

Суд, який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним" за ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і засад цивільного судочинства.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зайнятий з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язанні між собою ( "Пуллар проти Сполученого Королівства" і "Томанн проти Швейцарии", а також "Екедемі Трейдинг ЛТД"та інші проти Греції" і "Дактарас проти Литви")

В силу ст. 20 ЦПК України, суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу або самовідводу, в тому числі, за обставинами вказаними вище.

Керуючись ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, ч. 4 ст. 20,23,24 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Задовольнити заявлений самовідвід судді Волкової О.І. та повернути справу до секретаріату суду для проведення її перерозподілу в порядку ст.11-1 ЦПК України.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Южноукраїнського міського суду О. І. Волкова