Рішення № 33500337, 11.09.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3681/13 11.09.2013 11.09.2013 11.09.2013

Провадження №22-ц/784/3011/13

Головуючий у першій інстанції: Кокорєв В.В.

Категорія 30 Доповідач апеляційного суду: Шаманська Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Буренкової К.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання: Суслик Є.В.

за участю: представника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю - Матвєєвій Н.Є., представника Державного казначейської служби України - Волкова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2013 р. за позовом

ОСОБА_5

до

інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області

(далі - інспекція ДАБК),

Державної казначейської служби України,

про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 р. ОСОБА_5 звернувся з позовом до інспекції ДАБК, державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 березня 2013 р. скасовано постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської області № 48 від 10 січня 2013 р. у справі про адміністративне правопорушення відносно нього, провадження у справі закрито в зв'язку з відсутністю складу правопорушення.

Посилаючись на те, що незаконним рішенням відповідача у справі про адміністративне правопорушення, йому завдано моральну шкоду, яка полягає в стражданнях та душевних хвилюваннях, що призвело до втрати спокою та порушенню ритму повсякденного життя, а також те, що інспекція ДАБК входить в систему органів виконавчої влади, позивач просив стягнути з держави в особі Державної казначейської служби України моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.

Так, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів заподіяння йому моральної шкоди.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Так, згідно зі ст. 56 Конституції України матеріальна і моральна шкода, завдані незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави.

Крім того, ст. 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями,дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Вказана стаття передбачає спеціальні підстави і умови відповідальності при завданні фізичній або юридичній особі шкоди у позадоговірних правовідносинах, які відрізняють їх від інших норм, що містять загальні правила позадоговірної (деліктної) відповідальності у цивільно-правових правовідносинах і полягають у спеціальному суб'єктному складі відповідальних осіб, спеціальній сфері діяльності цих суб'єктів та характері їх дій (владно-адміністративний, юридично - обов'язковий, односторонній).

До суб'єктів відповідальності за цією нормою належать створені відповідно до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим і правових актів верховної Ради України, Президента України, Кабінету Мінівстрів України, Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим органи державної влади і управління, які реалізують надані державою функції та повноваження, створені на підставі Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», їх виконавчі органи, посадові або службові особи вказаних державних органів.

Сферою застосування зазначених норм є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній чи юридичній особі у зв'язку з прийняттям зазначеними суб'єктами незаконних рішень, вчинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцією і законодавством України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну архітектурно - будівельну інспекцію України від 8 квітня 2011 р. № 439/2001 Державна архітектурно-будівельна інспекція України входить до системи органів виконавчої влади.

З матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2012 р. головним державним інспектором Південного інспекційного відділу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області Котляр А.О. проведено перевірку додержання вимог містобудівного законодавства при експлуатації господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 та складено протокол про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності, після чого 10 січня 2013 р. винесено постанову № 48, якою визнано винним ОСОБА_5 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП та накладено на нього штраф в сумі 850 грн. за експлуатацію господарських будівель (літня кухня) за адресою АДРЕСА_1, після закінчення будівництва (1997 р) без прийняття в експлуатацію у порядку визначеному законодавством.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 березня 2013 р. зазначену постанову про адміністративне правопорушення скасовано, провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.

Отже, ОСОБА_5 незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Дане судове рішення набрало чинності і факти, встановлені цим рішенням, є преюдиційними.

У зв'язку з незаконним притягненням ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності йому завдано моральних страждань та душевних хвилювань, які виразились в порушенні його повсякденного життя та життєвих стосунків. Позивач змушений був витрачати певних зусиль для поновлення його порушених прав, що спричинило йому моральної шкоди.

Однак суд, відмовляючи у задоволенні позову не звернув належної уваги на зазначені обставини та дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем спричинення йому моральної шкоди.

За такого, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 р.( з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України, при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування ( п.10-1).

З урахуванням обсягу моральних страждань ОСОБА_5, конкретних обставин по справі, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягає відшкодуванню 1000 грн. з Державного бюджету України за рахунок коштів, призначених на відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Посилання представника інспекції ДАБК на те, що підстави для відшкодування моральної шкоди виникають лише у випадку незаконного адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки зазначені обставини стосуються відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду, а не завданої органом державної влади.

Відповідно до ст. 88 з інспекції ДАБК на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню 57 грн. 35 коп. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 313,314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2013 р. скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок коштів, призначених на відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень на користь ОСОБА_5 1000 (одну тисячу) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з інспекції державного архітектурного - будівельного контролю в Миколаївській області на користь ОСОБА_5 57 грн. 35 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: