Постанова № 33312433, 04.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року Справа № 905/2834/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова Т.Б. (доповідач), Данилова М.В.

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 17.07.2013р.у справі господарського суду№ 905/2834/13 Донецької області за позовомпублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"до1) державного підприємства "Донецька залізниця" 2) товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" про за участю представників сторін: позивача - відповідача 1- відповідача 2-стягнення 39 850,11грн. Команов В.В. дов. № 09/69 від 03.01.2013 не з'явився не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення 18918,90грн. з державного підприємства "Донецька залізниця" або товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу (антрацит), відправленого у напіввагонах №№55618367, 55841944, 55329114 товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" за груповою залізничною накладною №48459754.

Заявою від 28.05.2013 №09/23 позивач виклав остаточні позовні вимоги, та просив стягнути з відповідачів 39 850,11грн., а саме: 17759,85грн. - з державного підприємства "Донецька залізниця" та 22090,32грн. - з товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит".

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.06.2013( суддя Матюхін В.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, стягнуто з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" в дохід державного бюджету України 1 700,00грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону у справі, на підставі п.5 ст.83 ГПК України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2013 ( головуючого судді Бойченка К.І., суддів Діброви Г.І., Стойки О.В.) Рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2013 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ"Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" без задоволення.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає, що відповідальність за недостачу вугілля повинна нести залізниця.

Заслухавши присутнього представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 07.09.2010 ПАТ"Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (Покупець) та ТОВ "Метінвест холдінг" (Постачальник) уклали договір поставки №ДУК-01/10-42р/4521 вугільної продукції - "вугілля", за марочним складом, цінами та у кількості, зазначених в специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно рахунка-фактури №СФ-161117 від 06.10.2012 ТОВ "Метінвест холдінг" вартість однієї тони вугілля АМ 13-25 складає 1001,00грн. без ПДВ.

03.11.2012 товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" (Вантажовідправник) на адресу ПАТ"Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (Вантажоодержувач) у напіввагонах №55618367, №55841944, №55329114 за залізничною накладною на групу вагонів №48459754 зі станції Довжанська Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажило антрацит у вологому стані, вантаж ущільнений і маркований вапном.

В рахунку-фактурі №1992 від 03.11.2012 вантажовідправника товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит", виставленого товариству з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" та акту приймання-передачі вугільної продукції від 03.11.2012 ціна однієї тони вугілля марки АМ 13-25 (з приплатами і знижками) встановлена 1127,61грн. (з ПДВ).

Судами встановлено, що спірні вагони прибули на станцію призначення - Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці 05.11.2012, де на підставі ст.52 Статуту залізниць України залізницею здійснена перевірка маси вантажу, за результатами якої складені комерційні акти БН№699986/503 від 06.11.2012, БН№699987/504 від 06.11.2012, БН№699988/505 від 06.11.2012, які підписані та скріплені уповноваженими представниками залізниці та вантажоодержувача.

Згідно даних цих комерційних актів вагони в технічному відношенні справні, люка і двері в вагонах справні і зачинені, навантаження нижче бортів на 300-400мм, поверхня вантажу розрівняна і ущільнена, проглядається слабе маркування вапном, маркування не порушене, заглиблень немає, нестача вантажу складає 6100кг, 6250кг, 7600кг проти даних залізничної накладної.

Таким чином, судами встановлено, що загальна сума вартості нестачі вантажу у трьох вагонах складає 17759,85грн., виходячи з нестачі вантажу з урахуванням норми недостачі вологого вантажу 2,0% та вартості 1 тн вугілля марки АМ 13-25 - 1127,61грн.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з приписів ст.909 Цивільного Кодексу України, якою встановлено, що за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу, а ст.113 Статуту залізниць України встановлює, що за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з незалежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Суди попередніх інстанцій встановили, що дані комерційних актів не містять відомостей щодо втрати або розкрадання вантажу під час перевезення, а тому підстави вважати, що нестача вантажу виникла з вини державного підприємства "Донецька залізниця" відсутні. За відсутності ознак втрати або розкрадання вантажу під час перевезення, коли завантаження вантажу у вагони здійснено вантажовідправником, що сам визначив масу вантажу, причиною прибуття за призначенням вагонів з недостачею є недовантаження вантажу вантажовідправником під час його завантаження у вагони, а відтак відсутні підстави для стягнення вартості недостачі з перевізника.

Відносно вантажовідправника ТОВ "ДТЕК" Свердловантрацит" суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що недостача виникла не з договору перевезення, а з неналежного виконання договору постачання (недопоставка).

Постачання вантажу на останньому етапі у ряді перепродаж за участю посередників здійснено на підставі договору поставки між ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" та ТОВ "Метінвестхолдінг" (постачальник) і стороною якого не є відправник вантажу - ТОВ "ДТЕК" Свердловантрацит", а відтак вимоги вантажоодержувача до вантажовідправника ТОВ "ДТЕК" Свердловантрацит" є безпідставними.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що публічне акціонерне товариство "Маріпольський металургіний комбінат ім. Ілліча" вимагає відшкодування збитків від незобов'язаної сторони - товариства з обмеженою відповідальності "ДТЕК Свердловантрацит" (щодо нього), з яким у нього не існує жодних договірних відносин.

Проте, з таким висновком не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України.

У відповідності із ст.908 Цивільного кодексу, 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтями 909 Цивільного кодексу, ст.307 Господарського кодексу України, ст.22 Статуту залізниць України встановлено, що договір перевезення укладається між вантажовідправником і залізницею на користь третьої особи-вантажоодержувача; за цим договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа - залізничної накладної.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що саме між вантажовідправником ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" та перевізником - Донецькою залізницею укладено договір перевезення певної кількості вугілля у трьох вагонах на адресу вантажоодержувача ПАТ "Маріпольський металургійний комбінат ім. Ілліча", на підтвердження чого складено групову залізничну накладну №48459754.

Відтак, вантажоодержувач за залізничною накладною має певні права та обов'язки як перед перевізником - залізницею, так і відносно вантажовідправника, який за приписами статті 24 Статуту залізниць несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Посилання судів попередніх інстанцій на те, що відшкодування збитків у разі відсутності вини перевізника можливе лише за договором постачання за рахунок постачальника, - суперечить приписам ст.54 ГПК, згідно з якою позивач сам визначає відповідачів, підстави позову та законодавство, на підставі якого подається позов.

Щодо висновків судів про стягнення з ТОВ "ДТЕК Сврдловантрацит" штрафу в розмірі 1700,00грн. за часткове невиконання ухвал господарського суду Донецької області від 19.04.2013 та від 29.04.2013 по справі №905/2834/13, а саме не направлення представника товариства в судове засідання, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно п.5 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Таким чином, стягуючи з другого відповідача ТОВ "ДТЕК Сврдловантрацит" 1700 грн. штрафу, суд першої інстанції діяв в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, судові рішення в частині стягнення штрафу в касаційному порядку не оскаржені.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про прийняття судових рішень судами попередніх інстанцій з невірним застосуванням норм матеріального права, а відтак наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги ПАТ"Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог відносно другого відповідача ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" та в скасованій частині направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2013р. у справі №905/2834/13 господарського суду Донецької області та рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2013р. у справі №905/2834/13 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог відносно ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит".

Справу №905/2834/13 в скасованій частині направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В решті Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2013р. у справі №905/2834/13 господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий В. Корсак

Судді Т. Данилова

М. Данилова