Рішення № 33203161, 07.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9364/13 07.08.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Агросвіт»

до Аграрного фонду

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 128 608,20 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Бойко В.Д. дов. № б/н від 05.08.2013р.

Від відповідача Легка М.В. дов. № 309 від 24.05.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Агросвіт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Аграрного фонду про зобов'язання останнього вчинити певні дії та стягнути заборгованість у розмірі 128 608,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання згідно умов Договорів складського зберігання зерна №296/11 від 12.08.2011р. та №365/11 від 21.12.2011р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.05.2013 порушено провадження у справі №910/9364/13 та призначено розгляд справи на 05.06.2013.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.06.2013 розгляд справи було відкладено на 22.07.2013, відповідно до вимог ст 77 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 справу №910/9364/13 було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №910/9364/13 до свого провадження та призначила до розгляду на 07.08.2013.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 справу №910/9364/13 було передано в провадження судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду м Києва від 29.07.2013 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/9364/13 до свого провадження.

Представники позивача у судовому засіданні 12.08.2013 року надали пояснення по справі та повністю підтримали вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач у поданому у відзиві проти позову заперечує з огляду на наступне.

31.12.2011 між Аграрним фондом та TOB «Хліб Інвестбуд» були укладені біржові контракти Аграрної біржі №560 АБ та №561АБ. Згідно умов яких продавець (TOB «Хліб Інвестбуд») продав, а покупець (Аграрний фонд) купив товар - пшеницю м'яку 2 та 3 класів 2011 року врожаю.

31.12.2011 між Аграрним фондом та TOB «Хліб Інвестбуд» були підписані акти приймання - передавання до біржових контрактів Аграрної біржі від 31.12.2011 №560АБ та №561АБ. Відповідно до зазначених вище актів передавання - приймання TOB «Хліб Інвестбуд» передавав, а Аграрний фонд прийняв пшеницю м'яку 2 та 3 класів 31.12.2011, тобто Аграрний фонд став його власником тільки 31.12.2011.

Пунктом 2 актів передавання - приймання до біржових контрактів Аграрної біржі від 31.12.2011 №560 АБ та №561 АБ визначено, що продавець гарантує, що оплата за зберігання даного зерна до 31.12.2011, оплачуються продавцем за власний рахунок. Виходячи з пункту 2 актів передавання - приймання до біржового контракту саме ТОВ «Хліб Інвестбуд» має здійснювати оплату за зберігання зерна до 31.12.2011.

Відповідач звертає увагу на те, що Позивачем не було надано доказів на підтвердження прийняття зерна пшениці м'якої 2 та 3 класів.

Представник відповідача в судове засідання 12.08.2013 не з'явився. У письмовому відзиві просив справу розглядати без участі представника відповідача.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/9364/13.

В судовому засіданні 12.08.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

12 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Агросвіт» (далі - Зерновий склад) та Аграрним фондом (далі - Поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна №296/11 (далі - Договір №296/11).

21 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Агросвіт» (далі - Зерновий склад) та Аграрним фондом (далі- Поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна №365/11 (далі - Договір № 365/11).

Згідно до п. 1.1 Договору №296/11 та Договору №365/11 Поклажодавець зобов'язувався передати на зберігання Зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи, гречки (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку Поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а Зерновий склад зобов'язувався прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим Договором умовах і в установлений строк повернути його ГІоклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна пшениці в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 128 608,20 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 3.1.1., п. 3.1.6. договору зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.

Згідно п. 24 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" складські документи на зерно це - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно п. 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №510 від 11.04.2003, підставою для видачі складських документів на зерно (далі - складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно (далі - Положення).

Згідно п. 1.1. Положення складськими документами на зерно є : складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Пункт 1.7. Положення визначає, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

Відповідно до п.п. 1.19., 1.20. Положення після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі. Поклажодавець чи вповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом.

Відповідно до складської квитанції на зерно №251 від 16.12.2011 серія АУ №873304 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання №296/11 від 12.08.2011 зерно пшениці 2 класу вагою 19980 кг, яке переоформлено від ТОВ «Хліб Інвестбуд»

Відповідно до складської квитанції на зерно №252 від 16.12.2011 серія АУ №873305 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання №296/11 від 12.08.2011 зерно пшениці 3 класу вагою 11632622 кг, яке переоформлено від ТОВ «Хліб Інвестбуд».

Відповідно до складської квитанції на зерно №84 від 27.12.2011 серія АУ №964074 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання №365/11 від 21.12.2011 зерно пшениці мякої 3 класу вагою 1 220 000 кг, яке переоформлено від ТОВ «Хліб Інвестбуд».

Відповідно до складської квитанції на зерно №83 від 23.12.2011 серія АУ №964073 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання № 365/11 від 21.12.2011 зерно пшениці мякої 2 класу вагою 13919850 кг, яке переоформлено з ТОВ «Хліб Інвестбуд».

Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до п. 8.1. договору сторонами строк дії договору встановлено з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.

Згідно з п. 5.1. договору розрахунки відшкодування витрат по зберіганню проводяться Поклажодавцем в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.

Пунктом 5.3. договору визначено розмір відшкодування витрат за зберігання за 1 (одну) тонну за 30 календарних днів в сумі 17,50 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.4. договору Поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна Поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів відшкодування витрат.

Зі слів Позивача ним було надано Відповідачу послуги зі зберігання зерна за Договором №296/11:

- у період з 16.12.2011 по 31.12.2011 у розмірі 19,980 тон. (пшениця 2 класу)

- у період з 16.12.2011 по 31.12.2011 у розмірі 11 623,622 тон (пшениця 3 класу).

Та за Договором №365/11 у період з 23.12.2011 по 31.12.2011:

- пшениця 2 класу у розмірі 3 919,850 тон.;

- пшениця 3 класу у розмірі 1 220,00 тон.

Проте, як стверджує Позивач, з моменту отримання послуг за вказані періоди та станом на дату подання позовної заяви до суду (20.05.2013) Аграрний фонд відмовляється оформити акти відшкодування витрат зі зберігання зерна за грудень 2011 року по Договору №296/11. а також за грудень 2011 року по Договору №365/11 та відповідно сплатити заборгованість по Договору №296/11 у розмірі 105 249,30 грн. та заборгованість по Договору №365/11 у розмірі 23 358,90 грн. за вказаний період.

Зі слів Позивача останній неодноразово звертався до Відповідача з проханням оформити акти відшкодування витрат зі зберігання зерна за грудень 2011 року по Договору №296/11 та по Договору №365/11, та відповідно сплати заборгованість за послуги зберігання зерна за вказаними Договорами. Проте, зазначені звернення Відповідач залишив без належної відповіді та реагування.

А тому, враховуючи те, що Відповідач повністю ігнорує звернення Позивача, 17.01.2013 останній повторно направив на адресу Аграрного фонду лист - вимогу від 11.01.2013 року з вимогою оформити акти відшкодування витрат зі зберігання зерна за грудень 2011 року по Договору №296/11 та за грудень 2011 року Договору №365/11, крім того вимагав сплатити заборгованість на загальну суму 128 608,20 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання умов Договорів. Зазначений лист - вимога була отримана представником Аграрного фонду 22.01.2013, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, станом на дату судового засідання (22.07.2013) Відповідач залишив її без належної відповіді та реагування.

Враховуючи те, що умови договору не містять строк виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (зазначеної позиції дотримується ВГСУ у своїй постанові від 06.09.2012р. по справі №5011-3/3705-2012).

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за обумовлені договором послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка складає по Договору №296/11 у розмірі 105 249,30 грн. та по Договору №365/11 у розмірі 23 358,90 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу по Договору №296/11 у розмірі 105 249,30 грн. та основного боргу по Договору №365/11 у розмірі 23 358,90 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, у судовому засіданні 07.08.2013 представник позивача просив суд зобов'язати відповідача оформити належним чином, а саме підписати уповноваженою особою та скріпити печаткою позивача акти відшкодування витрат зі зберігання зерна за грудень 2011 року по Договору складського зберігання зерна №296/11 від 12.08.2011 та акти відшкодування витрат зі зберігання зерна за грудень 2011 року по Договору складського зберігання зерна №365/11 від 21.12.2011 року.

Розглянувши вказану позивачем вимогу суд відмовляє у її задоволенні з огляду на наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин. Серед переліку наведених статей відсутній такий спосіб захисту права, як зобов'язання до підписання акта приймання виконаних робіт, відсутній і механізм виконання такого рішення суду.

Підписання конкретної довідки про вартість виконаних робіт, а також підписання конкретних актів приймання виконаних робіт є правом, а не обов'язком уповноваженого органу відповідача, воно ґрунтується на його волевиявленні. Будь-який примус, зокрема, примусове зобов'язання підписання будь-яких документів, що може вплинути на волевиявлення особи, в тому числі посадової, не може бути предметом розгляду в суді, будь-який вплив на волевиявлення особи чинним законодавством заборонений, а отже, є протиправним.

Відповідно до Роз'яснень президії ВАСУ від 8 лютого 1996 р. № 02-5/62 «Про деякі питання практики застосування ст.ст. 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23 серпня 1994 р. № 02-5/781 провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п. 1 ст. 80 ГПК, якщо при розгляді справи встановлено, що спір непідвідомчий господарському суду.

За таких обставин провадження у справі підлягає припиненню в цій частині позовних вимог на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України (зазначеної позиції дотримується Господарський суд м. Києва у своєму рішенні від 21.10.2003р. по справі №21/679).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, витрати на відшкодування судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 33642855) з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова асоціація «Агросвіт» (63544, Харківська область. Чугуївський район, смт. Чкаловське, вул. Польова, буд. 1, п/р 26002962505903 в ПАТ ПУМБ м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 37191417) заборгованості за договором складського зберігання зерна №296/11 від 12.08.2011р. у розмірі 105 249,30 грн.

3. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 33642855) з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова асоціація «Агросвіт» (63544, Харківська область. Чугуївський район, смт. Чкаловське, вул. Польова, буд. 1, п/р 26002962505903 в ПАТ ПУМБ м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 37191417) заборгованості за договором складського зберігання зерна №365/11 від 21.12.2011р. у розмірі 23 358,90 грн.

4. Провадження у справі щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Агросвіт» про зобов'язання відповідача підписати уповноваженою особою та скріпити печаткою позивача акти відшкодування витрат зі зберігання зерна за грудень 2011 року по Договору складського зберігання зерна №296/11 від 12.08.2011 та акти відшкодування витрат зі зберігання зерна за грудень 2011 року по Договору складського зберігання зерна №365/11 від 21.12.2011 року припинити.

5. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 33642855) з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова асоціація «Агросвіт» (63544, Харківська область. Чугуївський район, смт. Чкаловське, вул. Польова, буд. 1, п/р 26002962505903 в ПАТ ПУМБ м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 37191417) 2 571,16 грн. - судового збору.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

8. Дата складення повного рішення 12.08.2013р.

Суддя А.В.Митрохіна