Рішення № 33154349, 22.08.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2013 р.Справа № 5017/259/2012

За позовом: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

до відповідача: Українсько-американського спільного підприємства "Трейс"

про стягнення 102 301 323,21 грн.

Головуючий суддя Степанова Л.В.

суддя Меденцев П.А.

суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: Очколяс Д.М. за довіреністю № 96 від 05.08.2013р.

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: про стягнення 102 301 323,21 грн.

У судовому засіданні 17.04.2012р. було оголошено перерву до 20.04.2012 року, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.08.2013р. було оголошено перерву до 15.08.2013 року, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30 січня 2012 року порушено провадження по справі № 5017/259/2012 за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Українсько-американського спільного підприємства "Трейс" про стягнення 102 301 323,21 грн. за неналежне виконання відповідачем умов договору № 282/ЭТ від 29.12.2007 року, укладеного між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та Українсько-американським спільним підприємством "Трейс".

20.02.2012р. до матеріалів справи надійшло клопотання Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" № 56/20.3-7 від 23.01.2012р. (вх. № 5402/2012) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у сумі 102 301 323,21 грн.

20.02.2012р. до матеріалів справи надійшов відзив Українсько-американського спільного підприємства "Трейс" (вх. № 5459/2012) згідно з яким відповідач просить суд у задоволені позовних вимог відмовити повністю та надати тлумачення умов п. 1.1 договору № 282/ ЭТ від 29.12.2007р.

21.02.2012р. до матеріалів справи надійшло клопотання представника відповідача (вх. № 5625/2012) про здійснення технічної фіксації судового процесу, а також заява про не допуск до участі у розгляді справи представника позивача Кузнецова Р.В. до встановлення його особи належним чином (вх. № 5628/2012).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.02.2012р. клопотання Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на грошові кошти відповідача в межах суми 102 301 323,21 грн.

24.02.2012р. до матеріалів справи надійшла заява представника позивача (вх. № 5959/2012) в порядку ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, а також заява про залучення до матеріалів справи додаткових документів до справи (вх. № 5931/2012).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2012р. заяву Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про виправлення описки було задоволено.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 07.03.2012 року у зв'язку з тим, що суддя Степанова Л.В. знаходиться у відрядженні та з метою дотримання процесуальних строків, справу № 5017/259/2012 передано на розгляд судді Желєзній С.П.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2012 року справа № 5017/259/2012 прийнята до провадження суддею Желєзною С.П.

13.03.2012р. до матеріалів справи надійшла заява представника Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (вх. № 7592/2012) згідно з якою останній просить суд не приймати до розгляду в рамках справи № 5017/259/2012 вимогу відповідача щодо тлумачення умов п. 1.1 договору, укладеного між сторонами по справі та повернути відповідачу без розгляду його документ під назвою "Відзив на позовну заяву про стягнення упущеної вигоди у сумі 102 301 323,21 грн." який містить вимоги про надання тлумачень умов п. 1.1 договору.

13.03.2012р. до матеріалів справи надійшло клопотання представника відповідача (вх. № 7600/2012) про витребування у позивача доказів загальних обсягів експортного вантажу металопрокату, прийнятого та відвантаженого портом протягом 2009, 2010 та 2011 років.

Так, ухвалами господарського суду Одеської області від 20.04.2012р., 15.05.2012р., 28.05.2012р., 21.06.2012р., 15.07.2013р. та від 15.08.2013р. у позивача було витребувано, крім іншого, обсяги експортного вантажу металопрокату, прийнятого та відвантаженого Портом протягом 2009-2011 років.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 26.03.2012 року у зв'язку з тим, що суддя Степанова Л.В. повернулась з відрядження, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.), справу № 5017/259/2012 передано на розгляд судді Степановій Л.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2012 року справа № 5017/259/2012 прийнята до провадження суддею Степановою Л.В.

03.04.2012р. до матеріалів справи надійшло клопотання представника відповідача (вх. № 9925/2012) про відкладення розгляду справи.

04.04.2012р. до матеріалів справи надійшло клопотання представника позивача (вх. №10023/2012) про ознайомлення з матеріалами справи, а також клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів по справі (вх. № 10079/2012).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2012р. ухвалу господарського суду Одеської області від 21.02.2012р. по справі № 5014/259/2012 про забезпечення позову було змінено.

В подальшому, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2012р. було виправлено описку, допущену у п. 2 резолютивної частини постанови Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2012р., та вірно зазначено дату винесення оскаржуваної ухвали - 21.02.2012р.

17.04.2012р. до матеріалів справи надійшло клопотання Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (вх. № 11316/2012) згідно з яким останній просить суд відмовити відповідачу у задоволені клопотання про витребування доказів.

18.04.2012р. до матеріалів справи надійшло клопотання представника позивача (вх. № 11799/2012) про ознайомлення з матеріалами справи.

15.05.2012р. до матеріалів справи надійшло клопотання представника позивача (вх. № 14788/2012) про залучення до матеріалів справи платіжного доручення № 28.04.2012р. № 1612 в якості доказу оплати судового збору.

18.05.2012р. до матеріалів справи надійшов супровідний лист відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області № 03-4889 (вх. № 13186/2012) разом з оригіналами ухвал господарського суду Одеської області від 21.02.2012р. та 24.02.2012р., а також постановою про закінчення виконавчого провадження від 23.03.2012р.

28.05.2012р. до матеріалів справи надійшло клопотання представника позивача (вх. № 16204/2012) про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 28 травня 2012 року справу № 5017/259/2012 призначено до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Меденцев П.А., суддя Гут С.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.05.2012р. справу № 5017/259/2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Меденцев П.А., суддя Гут С.Ф.

20.06.2012р. до матеріалів справи надійшли додаткові пояснення до відзиву Українсько-американського спільного підприємства "Трейс" (вх. № 19184/2012) згідно з якими відповідач просить суд у задоволені позову відмовити повністю.

27.06.2012р. до матеріалів справи надійшло клопотання представника позивача № 481/20.3-7 від 27.06.2012р. (вх. № 20005/2012) про зупинення провадження у справі № 5017/259/2012 до вирішення справи № 5017/1823/2012 предметом розгляду якої є тлумачення умов договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.07.2012р. провадження у справі № 5017/259/2012 було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 5017/1823/2012.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2012р. ухвалу господарського суду Одеської області від 03.07.2012р. про зупинення провадження у справі було залишено без змін.

10.07.2013р. до матеріалів справи надійшло клопотання Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" № 158/20.1-7 від 10.07.2013р. (вх. № 20964/13) про поновлення провадження у справі № 5017/259/2012 за причин усунення обставин, які зумовили його зупинення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.07.2013р. провадження у справі № 5017/259/2012 було поновлено та справу призначено до розгляду.

06.08.2013р. до матеріалів справи надійшли заперечення на відзив Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (вх. № 23780/13) згідно з якими позивач просить суд стягнути з відповідача суму неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у розмірі 102 301 323,21 грн.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 06.08.2013 року у зв'язку з тим, що суддя Гут С.Ф. знаходиться у відпустці, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р., справу № 5017/259/2012 передано на розгляд на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Меденцев П.А. та суддя Д'яченко Т.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.08.2013р. справу № 5017/259/2012 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Меденцев П.А. та суддя Д'яченко Т.Г.

07.08.2013р. до матеріалів справи надійшло клопотання представника відповідача (вх. № 23959/13) про ознайомлення з матеріалами справи.

13.08.2013р. до матеріалів справи надійшли додаткові пояснення представника позивача по справі (вх. № 24509/13) згідно з якими останній просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

14.08.2013р. до матеріалів справи надійшло клопотання представника відповідача (вх. № 24731/13) про відкладення розгляду справи, а також додаткові пояснення до відзиву (вх. № 24738/13) відповідно до яких відповідач просить суд провадження у справі № 5017/259/2012 припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з тим, що попри неодноразові вимоги суду щодо надання позивачем обґрунтованого так званої "упущеної вигоди", які містилися в ухвалах господарського суду Одеської області, в матеріалах справи такий розрахунок досі відсутній. При цьому відповідач вважає, що сума збитків позивача, що фігурує у позовній заяві, не може вважатися належним розрахунком.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відмовив у його задоволені з огляду на необґрунтованість.

15.08.2013р. до матеріалів справи надійшло клопотання представника відповідача (вх. № 24891/13) про ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 22.08.2013р. представником позивача було надане клопотання (вх. № 25541/13) про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що позивачем розглядається пропозиція Українсько-американського спільного підприємства "Трейс" про укладання мирової угоди.

Суд, розглянувши клопотання Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про відкладення розгляджу справи, відмовив у його задоволені з огляду на необґрунтованість.

Розглянув матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

29 грудня 2007 року між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (Порт) та Українсько-американським спільним підприємством "Трейс" (Вантажовласник) було укладено договір № 282/ЭТ (надалі - договір № 282/ЭТ від 29.12.2007р.) предметом якого відповідно до п. 1.1 є те, що Порт відповідно до "Зводів звичаїв Іллічівського морського торговельного порту" приймає на себе зобов'язання вивантажити з залізничних вагонів та/або автотранспорту, прийняти на зберігання та завантажити на судна, а також провести документальне оформлення експертних чорних металів у пачках, рулонах та не запакованих, що прибувають до Порту, загальною вагою 1200000 та транзитного обладнання на запакованого загальним об'ємом 2500 тон, а Вантажовласник зобов'язується оплатити надані йому Портом послуги в узгодженому даним договором порядку. Максимальні розміри та вага брутто вантажних місць наступна: обладнання довжиною 11 м, шириною 3 м, висотою 3,5 м та вагою брутто 40 тон. Поквартальна розбивка: І квартал - чорні метали 300000 тон, обладнання 600 тон, ІІ квартал - чорні метали 300000 тон, обладнання 650 тон, ІІІ квартал - чорні метали 300000 тон, обладнання 650 тон, VІ квартал - чорні метали 300000 тон, обладнання 600 тон, річний об'єм - чорні метали 1200000 тон, обладнання 2500 тон.

Відповідно до п. п. 3, 3.1.1 договору № 282/ЭТ від 29.12.2007р. Вантажовласник сплачує послуги Порту за діючими у Порту тарифами, в тому числі вартість вивантаження вантажу з залізничних вагонів, автотранспорту та т.п. та їх завантаження на судно по діючим акордним ставкам відповідно до "Збірника тарифів", затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.10.1995р. № 392 зі змінами та доповненнями, а саме: не транзитні вантажі: сталь листова не упакована - 8,0 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу, труби - 8,6 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу, катанка - 7,8 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу, сляби, заготовки, арматура та ін. прокат - 7,3 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу, сталь в рулонах, пачках, пакетах - 7,6 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу; транзитні вантажі: обладнання не запаковане вагою місця до 250 кг - 12,3 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу, обладнання не запаковане вагою місця від 250 кг до 3000 кг - 10,8 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу, обладнання не запаковане вагою місця вище 3001 кг - 9,0 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу.

В подальшому, до договору № 282/ЭТ від 29.12.2007р. сторонами було укладено низку додаткових угод.

Так, додатковою угодою від 28.07.2009р. до договору № 282/ЭТ від 29.12.2007р. Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" (Порт) та Українсько-американське спільне підприємство "Трейс" (Вантажовласник) дійшли згоди щодо необхідності внесення змін до, зокрема, п. 3.1, виклавши його у наступній редакції: не транзитні вантажі: сталь листова не упакована - 11,6 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу, труби - 12,4 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу, катанка - 11,2 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу, сляби, заготовки, арматура та ін. прокат - 10,5 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу, сталь в рулонах, пачках, пакетах - 11,0 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу; транзитні вантажі: вантажі в ящиках та не запаковані вагою місця до 250 кг - 17,7 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу, вантажі в ящиках та не запаковані вагою місця від 250 кг до 3000 кг - 15,6 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу, вантажі в ящиках та не запаковані вагою місця вище 3001 кг - 13,0 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу.

Крім того, додатковою угодою від 30.12.2011р. про перевантаження експортних і транзитних ген. вантажів до договору № 282/ЭТ від 29.12.2007р. Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" (Порт) та Українсько-американське спільне підприємство "Трейс" (Вантажовласник) прийшли до згоди про необхідність викласти договір № 282/ЭТ від 29.12.2007р. у новій редакції.

Так, предметом договору № 282/ЭТ від 29.12.2007р. у новій редакції відповідно до п. 1.1 є те, що Порт відповідно до "Зводів звичаїв Іллічівського морського торговельного порту", Порт приймає на себе зобов'язання вивантажити із залізничних вагонів і/або автотранспорту, прийняти на зберігання, навантажити на судна та документально оформити експертний металопрокат, а Вантажовласник планує до перевантаження 1000000 тон металопрокату та зобов'язується оплатити надані йому Портом послуги в погодженому цим договором порядку. Поквартальна розбивка: І квартал - металопрокат 200000 тон, ІІ квартал - металопрокат 300000 тон, ІІІ квартал - металопрокат 300000 тон, VІ квартал - металопрокат 200000 тон.

Відповідно до п. п. 3, 3.1.1 договору № 282/ЭТ від 29.12.2007р. у новій редакції Вантажовласник оплачує послуги Порту за діючими у Порту тарифами, у тому числі вартість вивантаження вантажів із залізничних вагонів, автотранспорту і їхнього навантаження на судна, за діючими акордним ставкам І категорії у відповідності зі "Збірником тарифів", затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995р. № 392 зі змінами і доповненнями, а саме: експертно-імпортні вантажі: сталь листова н/у - 11,6 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу, труби - 12,4 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу, катанка - 11,2 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу, сляби, заготовки, арматура та ін. прокат - 10,2 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу, сталь в рулонах, пачках, пакетах - 11,0 доларів США за кожну тонну переробленого вантажу.

При цьому, як стверджує позивач у своєму позові, обсяг чорних металів склав 36 030,001 тонну, а обладнання - 30,400 тон, тобто відповідач на забезпечив річний обсяг чорних металів на 1 163 969,999 тон, а обладнання - на 2 469,60 тон, що є порушенням п. 1 договору. На підтвердження своїх доводів позивачем було надано довідку № 69/11.10-24 від 19.01.2012р. про об'єми переробки чорних металів та транзитного обладнання у 2011 році, згідно договору № 282/ЭТ від 29.12.2007р.

Враховуючи вищенаведені обставини, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Українсько-американського спільного підприємства "Трейс" про стягнення 102 301 323,21 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем умов договору № 282/ЭТ від 29.12.2007 року в частині забезпечення у 2011 році річного обсягу чорних металів вагою 1 200 000 тон, а транзитного обладнання - 2500 тон. Так, позивач наполягає, що саме внаслідок неналежного виконання відповідачем умов, укладеного між сторонами по справі, договору позивач не одержав прибутку у розмірі 102 301 323,21 грн., що за своєю правовою природою, за твердженням позивача, є збитками та неодержаним прибутком (втраченою вигодою) у розумінні положень статей 22, 611 Цивільного кодексу України, та приписів ст. 225 Господарського кодексу України.

Відповідач - Українсько-американське спільне підприємство "Трейс" проти позовних вимог заперечує у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 5459/2012 від 20.02.2012р.), додаткових поясненнях до відзиву (вх. № 19184/2012 від 20.06.2012р.) та додаткових поясненнях до відзиву (вх. № 24738/13 від 14.08.2013р.). Так відповідач зазначає наступне. За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками та вини боржника. Однак позивачем жодним чином не доведено ані наявності у відповідача правила поведінки, встановленого законом або договором, ані доказів факту порушення такого правила поведінки. Крім того, відповідач зазначає, що у відповідності до усталеної судової практики, неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, , що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальний розмір певних грошових сум (чи інших цінностей), які мали бути отримані потерпілим суб'єктом господарю вання, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. Такий розрахунок не може ґрунтуватися на припущеннях, не може бути теоретичним (умовним). Разом з тим, при здійсненні розрахунку упущеної вигоди (втраченого прибутку) слід враховувати, що відповідно до приписів ст. 142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його го сподарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизацій них відрахувань. Позивач вочевидь проігнорував зазначені вище вимоги чинного законодавства, позаяк його розрахунок, який міститься у позовній заяві зроблено виходячи з припущення, що Відповідач нібито порушив свої зобов'язання саме з завезення сталі в рулонах, пачках, хоча номенклатура Договору передбачає п'ять різних видів експор тного вантажу та три види транзитного вантажу з різними тарифними ставками; не враховує валові витрати та суми амортизаційних відрахувань, на суму яких Позивач мав зменшити суми валового доходу відповідно до ст. 142 Господарського кодексу України (позовна заява взагалі не містить будь-яких доказів щодо точних сум валових витрат та амортизаційних відрахувань, ви трат на заробітну плату, сплату податків, інших матеріальних та прирівняних до них витрат). Отже, позивачем було здійснено лише теоретичне (умовне) обґрунтування можливості отримання доходів в результаті випадкового збігу обставин (в разі завезення саме сталі в рулонах, пачках, в разі відсутності валових витрат, аморти заційних відрахувань і а інших матеріальних та прирівняних до них витрат), що не може бути підставою для їх стягнення у зазначеному розмірі. За таких обставин, наданий По зивачем розрахунок є не лише теоретичним (умовним), але й неповним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.

При цьому, за твердженням відповідача, позивач плутає встановлені законодавством поняття "управнена сторона" та "зобов'язана сторона", перекручує фактичні обставини справи та зміст укладеного між сторонами по справі договору. Отже існували розбіжності у тлумаченні п. 1.1 Договору сторонами.

Так, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Українсько-американського спільного підприємства "Трейс" про тлумачення умов договору. В обґрунтування даного позову позивач посилався на те, що відповідно до укладеного 10.06.2005р. між ВАТ "Морський транспортний банк" Заставодержатель та ДП "Іллічівський морський торговельний порт", Заставодавець договору застави майнових прав № 1546-С від 10.06.2005р. Заставодержатель надав Заставодавцю кредиту вигляді мультивалютної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 2500000,00 дол. США. Відповідно до п. 1.2. Договору застави майнових прав, у забезпечення своєчасного виконання Заставодавцем зобов'язань за кредитним договором Заставодавець передає Заставодержателю у заставу майнові права, що належать Заставодавцю на момент укладення цього Договору та всі майнові права, що можуть виникнути у майбутньому. Згідно додаткових угод №№ 10, 11 до договору застави майнових прав, предметом застави є майнові права, що витікають з укладеного Заставодавцем договору № 282/ЄТ від 29.07.2007р. зі всіма додатковими угодами до нього, за якими Українсько-американське спільне підприємство "Трейс" є боржником. Таким чином, на думку позивача, зменшення кількості перевантаженого вантажу впливає на оцінку предмета застави. Отже, з огляду на вищенаведене, позивач вважає за необхідне визнати Українсько-американське спільне підприємство "Трейс" зобов'язаною стороною за договором № 282/ЄТ від 29.12.2007р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.12.2012р. по справі № 5017/1823/2012 за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до відповідача Українсько-американського спільного підприємства "Трейс" про визнання Українсько-американське спільне підприємство "Трейс" зобов'язаною стороною за договором № 282/ЄТ від 29.12.2007р. шляхом тлумачення умов договору, у позові Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" було відмовлено оскільки відсутні умови необхідності застосування такого інституту, а саме невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини. Натомість, волевиявлення сторін правочину є чітко вираженим при його вчиненні.

Так, позивач просить суд стягнути з Українсько-американського спільного підприємства "Трейс" неодержаний прибуток у вигляді втраченої вигоди у розмірі 102 301 323,21 грн. посилаючись, зокрема, на положення статей 22, 611 Цивільного кодексу України та приписів ст. 225 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст. 22 Цивільного кодексу України Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, згідно з приписами ст. 225 Господарського кодексу України До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Однак, відповідно до положень п. 41 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.2008р. N 01-8/211 поняття збитків, наведені у частині п'ятій статті 225 ГК України та у частині другій статті 22 ЦК України, не є тотожними. Таким чином, ГК України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах. ЦК України включає до складу збитків не тільки витрати, які особа зробила, а і ті, що вона мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Натомість ГК України включає до складу збитків лише витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків. Тому у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, зазначена норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів та самостійно доводити факти, які б підтверджували що він дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості.

Так, під час розгляду справи судом неодноразово було зобов'язано позивача обґрунтувати позовні вимоги відповідно до чинного законодавства стосовно зобов'язання відповідача, уточнити позовні вимоги, надати заперечення на відзив, обґрунтований розрахунок, обсяги експортного вантажу металопрокату прийнятого та відвантаженого портом протягом 2009-2011 років та провести акт звірки взаєморозрахунків. Однак позивачем вимоги суду виконані не були.

Більш того, згідно з п. 7 Висновків Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України за 2010 - 2011 рр. від 1 квітня 2012 року - за змістом статей 22, 611, 612, 614, 623 ЦК для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті позивачем для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, відсутність правових підстав для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку з тим, що відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача, яка полягала в невиконанні договірних зобов'язань перед позивачем, та розміром завданих позивачеві збитків, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача необґрунтовані, недоведені документальними доказами та з підстав, викладених у позові, задоволенню не підлягають.

Судові витрати віднести на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 23.08.2013 року

Головуючий суддя Степанова Л.В.

суддя Меденцев П.А.

суддя Д'яченко Т.Г.