Ухвала суду № 33028841, 14.08.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1784/13 14.08.2013 14.08.2013

Провадження №22-ц/784/1663/13

Головуючий першої інстанції: Губницький Д.Г.

Категорія- 24 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

14 серпня 2013 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Лівінського І.В.

Довжук Т.С.

із секретарем: Дубовою К.В.

з участю:

позивачки - ОСОБА_3

представників:

позивачки - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01. 03.2013 р., постановлене за

позовом

ОСОБА_3 до Південнослов'янського інституту вищого навчального закладу «Київський славістичний університет» (далі- Інститут, або ВНЗ) та до вищого навчального закладу «Київський славістичний університет» (далі- Славістичний університет) (треті особи - Міністерство освіти науки, молоді і спорту ( далі- Міністерство освіти), Миколаївський національний університет ім. Сухомлинського ( далі-Університет ім. Сухомлинського) про повернення витрат на навчання та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

21.09.2012 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до відповідачів про відшкодування їй витрат на навчання та моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що згідно з умовами договору про навчання від 17.09.2009 р. у Інституті останній зобов'язаний був забезпечити начальний процес відповідно до навчального плану та видати диплом державного зразка після закінчення терміну навчання.

В той же час, до закінчення цього терміну наказом ректора від 26.06.2012 р. її відраховано з Інституту та переведено без її згоди до університету ім. Сухомлинського відповідно до галузі знань та напряму підготовки.

Вважаючи такі дії одностороннім розірванням договору, що є порушенням зобов'язання, позивачка просила про відшкодування їй коштів, сплачених за навчання у розмірі 12000 грн. та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10.000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01. 03.2013 р. постановлено про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах оскарження, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, судова колегія приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 509, ст. 11 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів.

Згідно положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В той же час, статею 607 ЦК передбачено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 01.09.2009 р. ОСОБА_3 був укладений договір з Інститутом про навчання (а.с.4-).

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався забезпечити навчальний процес відповідно до Закону України «Про освіту» та при успішному виконанні позивачкою навчального плану і повній оплаті за навчання видати диплом державного зразка освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» ( п.п. 1.1.1-1.1.3 договору)

Положення розділу 3 вказаного договору, якими врегульовано підстави дострокового розірвання договору не містять таких підстав розірвання договору як позбавлення ліцензії.

Між тим, саме у зв'язку з анулюванням Міністерством освіти з 01.07.2012 р. ліцензії Славістичного університету та його Південнослов'янського інституту на підготовку бакалаврів за напрямами підготовки 6.030601«Менеджмент» зазначений ВНЗ припинив начання студентів за цим напрямом підготовки та видав наказ про їх переведення до ВНЗ, визначеного рішенням Міністерства освіти.

Наказ Міністерства освіти про переведення студентів до іншого ВНЗ регіону за тим же напрямом та рівнем підготовки з тією ж вартістю освітніх послуг, видано відповідно до наданих йому повноважень та без порушення прав позивачки на продовження навчання і отримання якісних освітніх послуг.

Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам і прийшов обґрунтованого висновку про відсутність вини Інституту у невиконанні умов п. 1.1.3 договору та підстав для повернення позивачці коштів сплачених за навчання.

З врахуванням таких висновків судом постановлене правильне і таке, що відповідає вимогам закону, рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Погоджуючись з такими висновками суду, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про наявність вини Інституту в порушенні зобов'язання, оскільки у зв'язку з виданням Міністерством освіти наказу про анулювання ліцензії відповідач був позбавлений можливості подальшого навчання студентів за напрямом «Менеджмент», що звільняє його від відповідальності за неможливість виконання освітнього договору.

Саме тому, для забезпечення права на навчання, рішенням того ж центрального органу виконавчої влади було вжито заходів для визначення іншого ВНЗ, який має продовжити навчання студентів на тих же умовах за обраною ними спеціальністю та тим же рівнем підготовки.

При цьому, позивачка не подавала заяв про переведення її до обраного нею іншого ВНЗ, в порядку установленому «Положенням про переведення, відрахування та поновлення студентів вищих навчальних закладів освіти» (затв. наказом Міністерства освіти України № 245 від 15.07.1996 р.). і такого права не позбавлена.

Інші доводи апелянта не спростовують зазначені вище висновки, а тому також не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, який правильно встановив обставини справи й ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01. 03.2013 р.- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: І.В.Лівінський

Т.С. Довжук