Рішення № 32825752, 25.07.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/712/13- ц

пр. № 2/759/2012/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 липня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Макаренко В.В.,

при секретарях - Кузьменко М.В., Яцевич В.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Моторного (Транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,

в с т а н о в и в :

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, а саме понесених витрат у сумі 26540грн. 00коп., витрати на правову допомогу та витрати по сплаті судового збору у сумі 265грн. 40коп., що разом становить 28805грн. 40коп., мотивуючи позов тим, що 09 вересня 2009 року з вини відповідача скоєно дорожньо-транспортну пригоду, на дату вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована, а цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, автомобіль якого пошкоджено внаслідок ДТП, був застрахованим, що стало підставою для звернення до позивача для відшкодування завданої шкоди. Для підтвердження розміру завданої шкоди ОСОБА_2 надано позивачу звіт, на підставі звіту про розмір заподіяної шкоди, МТСБ України потерпілому відшкодувало в повному обсязі страхове відшкодування. Також позивач уклав договір про надання правової допомоги, в зв'язку з чим понесло додаткові витрати та здійснив оплату послуг аварійного комісара, на підставі викладеного та в порядку ст.ст. 1166, 1188, 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБ України просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав відповідні пояснення, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Суд, з урахуванням думки представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи у відсутності відповідача, вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача на підставі ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, досліджуючи матеріали справи, суд бере до уваги наступне.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2009 року справа № 3-7037/2009 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 09 вересня 2009 року, в результаті якої пошкоджено автомобіль «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_1, дану ДТП останнім вчинено в стані алкогольного сп'яніння (а.с. 8).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Автомобіль «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_2, який 16 січня 2009 року уклав з СТ «Глобус» поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС 3232899 строк дії якого закінчується 15 січня 2010 року, полісом застрахована цивільно - правова відповідальність останнього, у якого на час скоєння відповідачем ДТП перебував під керуванням забезпечений транспортний засіб (а.с. 7).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про страхування» страхування транспортного засобу належить до майнового страхування.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що 09 лютого 2010 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ для відшкодування шкоди заподіяної під час дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 6), яка сталась 09 вересня 2009 року, вказана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_1, вина останнього встановлена постановою Святошинського районного суду м. Києва, також з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час вчинення ДТП не застрахована, доказів в спростування вказаної обставини відповідачем не надано.

Згідно з ч. 2 та ч. 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено випадки, коли МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілим відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Судом встановлено, що згідно звіту про оцінку автомобіля «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_1 складеного 31 грудня 2009 року оцінювачем ПП ОСОБА_3 вартість матеріального збитку власнику автомобіля «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 79926,00грн.(а.с. 11-29), оплату за складання даного звіту проведено позивачем в розмірі 1040,00грн., що підтверджується актом виконаних робіт за дорученням МТСБУ від 24 грудня 2009 року №9962(а.с.31) та платіжним дорученням від 02 березня 2010 року № 829 (а.с. 32), 17 березня 2010 року видано наказ МТСБУ за № 690 про здійснення сплати на рахунок ОСОБА_2за шкоду заподіяну в результаті ДТП у розмірі 25500,00грн..(а.с. 33), платіжним дорученням від 17 березня 2010 року № 1117 - ОСОБА_2 перераховано страхове відшкодування в сумі 25500,00грн.(а.с. 34).

29 березня 2010 року МТСБУ направлено ОСОБА_1 лист про компенсацію збитків в розмірі 26540,00грн.(а.с. 35), але відповідачем збитки не компенсовано, доказів в спростування даної обставини не надано.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що позивачем належним чином визначено розмір завданої потерпілому шкоди, зважаючи, що страхове відшкодування потерпілому виплачено в повному обсязі, з огляду на те, що у відповідача не застрахована цивільно-правова відповідальність та він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Витрати пов'язані з отримання позивачем юридичних послуг підтверджуються укладеним контрактом про надання правової допомоги від 16 жовтня 2012 року № 72 між МТСБУ та ТОВ «ЕмВіПартнерс» (а.с. 36-42), додатковою угодою від 15 листопада 2012 року № 4 про розмір базової винагороди в сумі 2000,00грн. (а.с. 43-44) та платіжним дорученням від 15 листопада 2012 року № 4386 (а.с. 45) МТСБУ сплатило ТОВ «ЕмВіПартнерс» витрати на правову допомогу справа 9962, згідно вказаного контракту та додаткової угоди в сумі 2000,00 грн. (а.с. 33 - наказ про відшкодування шкоди та здійснення виплати потерпілому, в якому вказано номер справи МТСБУ).

Отже, суд вважає, що і в цій частині позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача витрат за надання юридичних послуг є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіляючи судові витрати суд виходить зі змісту вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, а саме стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 25 Закону України "Про страхування", ст.ст. 38, 40, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 22, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 30, 57, 60, 84, 88, 169, 212-215, 226 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позов Моторного (Транспортного) страхового бюро України - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, проживаючий в АДРЕСА_1, на користь Моторного (Транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, що знаходиться за адресою: м. Київ, Русанівський бульвар, 8), кошти в розмірі понесених витрат 26540,00грн., витрати за надану правову допомогу в розмірі 2 000 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 265,40грн., а всього стягнути 28805(двадцять вісім тисяч вісімсот п'ять)грн. 40коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Святошинський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ: