Рішення № 32798591, 29.07.2013, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/3137/13-ц

провадження № 2/106/963/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 року м. Євпаторія

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Володарець Н.М.

при секретарі - Нечуя Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, моральної шкоди та витрат, пов'язаних з явкою до суду,

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, моральної шкоди та витрат, пов'язаних з явкою до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що заочним рішенням Євпаторійського міського суду від 3 липня 2012 року з ОСОБА_2 на його - позивача користь було стягнуто суму боргу у розмірі 53819,10 грн., а також судовий збір в сумі 538,19 грн. 29 жовтня 2012 року відповідач частково сплатив зазначений борг в сумі 8000 грн. та станом на 14 травня 2013 року сума боргу становить 45819,10 грн. Відповідач ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням. Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його - позивача користь три відсотки річних з простроченої суми за період часу з вересня 2011 року по травень 2013 року в сумі 2342,42 грн., а також у відшкодування завданої йому моральної шкоди 6000 грн., оскільки внаслідок неправомірних дій відповідача та його небажання виконати свої зобов'язання він - позивач зазнав душевних страждань та був вимушений порушити свої життєві плани у зв'язку з переїздами, пов'язаними з явкою на судові засідання. Крім того просить суд стягнути з відповідача понесені ним - позивачем судові витрати в сумі 2400 грн., що пов'язані з явкою до суду по справі №2/0106/877/12, а також судові витрати, що пов'язані з явкою до суду на наступні судові засідання та оплатою судового збору.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічно викладеному у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до положень ст. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується його розпискою, яка міститься в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомив, з заявами та клопотаннями, зокрема щодо відкладення розгляду справи, до суду не звертався. При таких обставинах, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України.

Вислухавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 21 травня 2011 року відповідач ОСОБА_2 отримав у позивача ОСОБА_1 у борг 15000 доларів США, про що ним була надана відповідна розписка, за якою він зобов'язався повернути борг до 30 серпня 2011 року. У період з 15 вересня 2011 року по 28 грудня 2011 року відповідач частково погашав борг на загальну суму 65858,40 грн. Зазначені обставини встановлені заочним рішення Євпаторійського міського суду від 22 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, що набрало законної сили 3 липня 2012 року, а отже відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Крім того, зазначеним заочним рішенням Євпаторійського міського суду від 22 червня 2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто суму боргу у розмірі 53819,10 грн.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що вказане рішення суду відповідачем у повному обсязі не виконано, 29 жовтня 2012 року відповідач частково сплатив позивачу борг в сумі 8000 грн. та станом на 14 травня 2013 року сума боргу становить 45819,10 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідач, будучи обізнаний про розмір заборгованості перед позивачем та наявність рішення суду про її стягнення, до теперішнього часу, свої зобов'язання не виконав.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, три відсотки річних виступають способом захисту майнового права і інтересу кредитора та отримання компенсації від боржника за користування грошовими коштами.

Виходячи з наведеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних підлягаючими задоволенню, оскільки відповідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, так як інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відсутність грошових коштів не звільняє боржника від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання, а також докази, що свідчать про те, що відповідачем вжиті всі залежні від нього заходи до належного виконання зобов'язання, останнім суду не представлені, також як і докази відсутності провини в порушенні цього зобов'язання, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання судом не встановлено. Суд вважає, що зобов'язання порушене з вини відповідача, а порушене внаслідок цього право позивача потребує судового захисту.

Так як відповідач зобов'язався повернути борг позивачу у строк до 30 серпня 2011 року, проте у встановлений строк та до цього часу в повному обсязі не повернув, з нього підлягають стягненню три відсотки річних за час прострочення виконання зобов'язань. Строк прострочення позивачем визначений з вересня 2011 року по 14 травня 2013 року, відсотки позивачем нараховані за суму боргу, що залишилася несплаченою станом на 15 травня 2013 року. Отже за зазначений період часу сума 3 відсотків річних складає 2342,42 грн. (45819,10 грн. х 3% : 365 дн. х 622 дн.) та підлягає стягненню з відповідача.

Заявляючи позовні вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди 6000 грн., позивач обґрунтовує це тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача та його небажання виконати свої зобов'язання він - позивач зазнав душевних страждань та був вимушений порушити свої життєві плани у зв'язку з переїздами, пов'язаними з явкою на судові засідання. Проте зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки діючим законодавством не передбачено відшкодування моральної шкоди у даному випадку.

Так, спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається та в судовому засіданні достовірно встановлено, що між сторонами у справі склались договірні правовідносини, які не підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання, які не передбачають відшкодування моральної шкоди. Умовами укладеного між сторонами договору позики відшкодування моральної шкоди внаслідок невиконання зобов'язань не передбачено.

Звертаючись з позовними вимогами щодо відшкодування збитків, пов'язаних з розглядом зазначеної вище справи та справи №2/0106/877/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, а саме витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту, позивач ОСОБА_1 посилається на положення ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 85 ЦПК України.

В силу ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України регламентовані способи відшкодування особі майнової шкоди в наслідок порушення її цивільного права, до яких відноситься і відшкодування збитків. При цьому під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи зі змісту ст. ст. 22, 1166 ЦК України, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у постанові № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, мають місце при наявності складу цивільного правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку заподіювача, наявність негативних наслідків (шкоди), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками, а також вину заподіювача.

Проте в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження зазначені посилання позивача на ст. 22 ЦК України, оскільки доказів того, що йому були спричинені збитки суду не надано.

Відповідно до ст. 79 ч. 3 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

За ст. 85 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних зайнять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наданий позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог про відшкодування витрат, пов'язаних з явкою до суду, розрахунок, згідно якого сума зазначених витрат склала 2400 грн., зокрема вартість переїздів поїздом з м. Києва до м. Євпаторії (2 рази при розгляді справи №2/0106/877/12) та з м. Євпаторії до м. Києва (2 рази при розгляді справи №2/0106/877/12) складає 1600 грн., а також такий же переїзд на судові засідання з цієї справи, та компенсація за відрив від звичайних занять в сумі 200 грн. за кожен день, загалом на 4 дні в сумі 800 грн., суд не може прийняти до уваги, оскільки позивачем не представлено жодного належного та допустимого доказу у підтвердження того, що він здійснював такі переїзди, та у підтвердження визначених ним сум витрат, понесених внаслідок таких переїздів. Копія договору оренди від 25 травня 2012 року, згідно якого позивач ОСОБА_1 орендує квартиру АДРЕСА_1, не є належним та допустимим доказом у підтвердження понесених позивачем витрат, пов'язаних з явкою до суду.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У ст. ст. 10, 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги встановлені факти та відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування збитків, пов'язаних з явкою до суду, заявлені безпідставно та необґрунтовано.

Доказів, підтверджуючих факт завдання позивачу збитків у результаті порушення його цивільного права, понесення ним витрат для відновлення свого порушеного права, суду не представлено.

Таким чином, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які є у справі, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних від простроченої суми. Підстав для задоволення позову в іншій частині судом не встановлено.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім на оплату судового збору за вимоги матеріального характеру щодо стягнення трьох відсотків річних. У зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди, понесені ним витрати на оплату судового збору за вимоги нематеріального характеру відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі ст. ст. 15, 16, 22, 23, 525, 526, 530, 625, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 85, 88, 209, 212, 214 - 215, 224 - 226 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, моральної шкоди та витрат, пов'язаних з явкою до суду - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 2342,42 грн., а також понесені судові витрати на оплату судового збору за вимоги матеріального характеру в сумі 229,40 грн., а загалом - в сумі 2571 (дві тисячі п'ятсот сімдесят одна) грн. 82 коп.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Н.М. Володарець