Ухвала суду № 32695003, 09.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15763/12/2670( в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

09 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РС Технології» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и л а :

ТОВ «РС Технології» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби № 0005042210 від 12.11.2012 р. щодо донарахування податку на прибуток на суму 304408,59 грн. та 10552,89 грн. штрафних санкцій та № 0005052210 від 12 листопада 2012р. про донарахування податку на додану вартість на суму 394966,23 грн. та 98741,56 штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у позові.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення, що є підставами для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «РС Технології» при взаємовідносинах з ТОВ «НВП «Дніпромашбуд», за результатами якої складено акт перевірки від 10.10.2012р. №441/22-10/34048878.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012 р. № 0005052210, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 493 717,79 грн. (394 966,23 грн. - основний платіж, 98741,56 грн. - штрафні (фінансові) санкції); від 12.11.2012 р. № 0005042210, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 314 961,48 грн. (304408,59 грн. - основний платіж, 10552,89 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Розглядаючи зазначений спір, Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку щодо безпідставності оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Судова колегія погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.

Так, між позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ «НВП «Дніпромашбуд» (Постачальник), з іншого боку, було укладено наступні Договори: Договір поставки товару №ДГ-0211МТ від 02.11.2012 року, згідно якого Постачальник зобов'язався в період з 01 грудня 2011 року по 30 червня 2012 року поставити (передати у власність) Покупцю вогнезахисні та будівельні матеріали (надалі іменовані «Товар»), номенклатура яких буде наведена у Специфікаціях до Договору, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар на умовах цього Договору. Поставка Товару здійснюється окремими партіями. Кількість Товару в кожній партії визначаються Сторонами у видаткових накладних до Договору, які є його невідокремленими частинами.

Договір ДГ 11-10/17 від 17.10.2011 р. згідно якого замовник доручає, а Виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених Договором, своїми силами або із залученням тих чи інших організацій до виконання робіт, на власний ризик виконати підготовку будівельних прорізів (24шт.) та монтаж металевих конструкцій згідно з Додатком 1 до Договору за адресою: м. Черкаси, вул. О. Шашкевича. Замовник зобов'язується надати для робіт матеріали та обладнання, прийняти та оплатити виконані роботи.

Договір ДГ11-10/11 від 11.10.2011 р. згідно якого замовник доручає, а Виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених даним Договором, своїми силами або із залученням тих чи інших організацій до виконання робіт, на власний ризик виконати монтаж матеріалів (обладнання) згідно з Додатком 1 до даного Договору за адресою: м. Макіївка, вул. Магістральна, 6 (РЦ-2. РЦ-3).

Договір ДГ11-10/03 від 10.10.2011 р. згідно якого замовник доручає, а Виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених Договором, своїми силами або із залученням тих чи інших організацій до виконання робіт, на власний ризик виконати підготовку будівельних прорізів (100 шт.) та монтаж металевих конструкцій згідно з Додатком 1 до Договору за адресою: м. Харків, ріг вул. Тринклера та пр. Правди.

Договір ДГ11-08/31 від 31.08.2011 р., згідно якого замовник доручає, а Виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, своїми силами або із залученням тих чи інших організацій до виконання робіт, на власний ризик виконати наступні роботи на об'єкті Замовника: м. Харків, ріг вул. Тринклера та пр. Правди: прокладання кабельних ліній (матеріали надаються Замовником згідно Додатку №2); монтаж металевих конструкцій (матеріали надаються Замовником згідно Додатку №2); роботи з підготовки захищених прорізів (16шт).

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Специфікаціями, Протоколами погодження договірної ціни, актами приймання-передачі, видатковими накладними, податковими накладними, оборотними-сальдо відомостями по рахунках, платіжними дорученнями, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та іншими документами.

На час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагента позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даного підприємства під час укладання та виконання договорів.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину, як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

З врахуванням викладених норм права суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Отже, ДПІ у Подільському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що адміністративний позов ТОВ «РС Технології» підлягає задоволенню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 12.07.2013 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.