Ухвала суду № 3269385, 17.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2009 року № К-6648/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27.02.2007 р.

та постанову господарського суду Херсонської області від 21.11.2006 р.

у справі № 8/356-АП-06 господарського суду Херсонської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Херсонзерноекспо»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними актів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Херсонської області від 21.11.2006 р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.02.2007 р., задоволено позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «Херсонзерноекспо» та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні № 0002022301/0 від 24 березня 2006 року, № 0002022301/1 від 17 квітня 2006 року, № 0002022301/2 від 23 червня 2006 року, № 0002022301/3 від 18 жовтня 2006 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 381330 грн. 68 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 79352 грн. 29 коп., № 0002032301/0 від 24 березня 2006 року, № 0002032301/1 від 17 квітня 2006 року, № 0002032301/2 від 23 червня 2006 року, № 0002032301/3 від 18 жовтня 2006 року про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 77817 грн. 22 коп., у тому числі основного платежу - 51878 грн. 15 коп., штрафних санкцій - 25939 грн. 07 коп. Відшкодовано позивачу з Державного бюджету 6,80 грн. судових витрат.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у м. Херсоні звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі, з посиланням на невірне застосування судами норм матеріального права, ставиться питання про скасування зазначених судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у м. Херсоні було проведено документальну невиїзну перевірку обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість з бюджету ТОВ «Торговий дім «Херсонзерноекспо» за період з 01.07.2004 р. по 31.12.2004 р., за наслідками якої складено акт № 915/23-7/31006531 від 15.03.2006 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого виявлено завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за липень-грудень 2004 р. на загальну суму 433208,35 грн.

Податковим органом вказаний висновок зроблено на підставі того, що позивач мав відносини з суб'єктом господарювання - ПП «Украгро», яке в свою чергу мало відносини із платниками податків, які мають ознаки фіктивності - ПП «Апогей-плюс», ПП «Ірістон», ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2, а тому не мав права включати до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбання товарів від даних підприємств.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002022301/0 від 24 березня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану на 381330 грн. 68 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 79352 грн. 29 коп.;

- № 0002032301/0 від 24 березня 2006 року про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 77817 грн. 22 коп., у тому числі основного платежу - 51878 грн. 15 коп., штрафних санкцій - 25939 грн. 07 коп.

В порядку адміністративного оскарження вказаних повідомлень-рішень до ДПІ у м. Херсоні, ДПА в Херсонській області, ДПА України повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги товариства - без задоволення.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації (пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Як встановлено судами, позивач мав відносини з суб'єктом господарювання - ПП «Украгро», яке в свою чергу по другому ланцюгу мало відносини із платниками податків - ПП «Апогей-плюс», ПП «Ірістон», ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2 Позивачем було отримано від ПП «Украгро» належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, придбаної відповідно до укладених угод. Вказана продукція була оплачена підприємством в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Таким чином, як вірно вважали суди попередніх інстанцій, позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Фактичне придбання позивачем продукції за укладеними договорами купівлі-продажу підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які були досліджені судами в ході розгляду справи. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи, що за змістом Закону України « Про податок на додану вартість» право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а факт сплати податку на додану вартість у складі ціни придбання не заперечується відповідачем, то висновок податкової інспекції про порушення підприємством вимог діючого законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

В спірному випадку підставою зменшення відповідачем бюджетного відшкодування позивача та визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість були висновки податкового органу про не підтвердження сплати до бюджету податку на додану вартість контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення ТОВ «Торговий дім «Херсонзерноекспо» до податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ПП «Украгро» та декларування бюджетного відшкодування, і як наслідок відсутності порушення з його боку вимог п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27.02.2007 р. та постанову господарського суду Херсонської області від 21.11.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Брайко А.І.

Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.