Ухвала суду № 32640683, 25.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року справа №805/1112/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенко М.М.

при секретарі судового засідання:

Левченко Г.О.

за участю представників:

від позивача: Щербакова Н.В. - за дов. від 2 січня 2013 року

від відповідача:

Гой В.П. - за дов. від 22 липня 2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 18 червня 2013 року (повний текст складений та підписаний 25 червня 2013 року)

по адміністративній справі № 805/1112/13-а (суддя Маслоід О.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про

скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі № 805/1112/13-а повністю задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (надалі товариство, позивач у справі) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі податковий орган, інспекція, відповідач у справі), внаслідок чого скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 14 січня 2013 року № 0000021510/871/10/15-17/1-1-00191129, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2012 року на суму 728330 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 364165 грн., з огляду на відсутність податкового правопорушення встановленого камеральною перевіркою, необґрунтованість відмови відповідачем у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість в сумі 72833 грн. та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення (том 4 арк. справи 211-215).

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на його винесення без вірної правової оцінки обставинам справи, норм матеріального права, а саме вважає порушеними судом першої інстанції підпунктів 46.1статті 46, підпункту 75.1 статті 75, підпункту 198.2 статті 198, підпункту 200.11, підпункту «б» підпункту 200.14 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, положень постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1238, статті 1, пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та порушення норм процесуального права а саме, статей 11, 69, 79, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства, просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (том 4 арк. справи 217-221).

Апелянт доводить, що ним правомірно прийняте рішення за результатами камеральної перевірки, проведення документальної перевірки не є обов'язковим у даному випадку. Позивачем, як платником в порушення норм пункту 201.10 статті 201 ПК України при надані декларації за вересень 2012 року не надані копії документів, надання їх до суду змінює встановлений податковим законом порядок.

Крім того, апелянт цитує статтю 159 КАС України, як норму процесуального права на переконання незаконності ухваленої судом першої інстанції постанови.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу під час апеляційного розгляду справи проти доводів відповідача заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «ММК ім.. Ілліча», зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00191129, діє на підставі статуту, перебуває на обліку податкового органу (відповідача у справі) з 10 січня 2011 року, як платник податку на додану вартість з 28 січня 2011 року (том 1 арк. справи 7-22).

Відповідачем 19 грудня 2012 року проведена камеральна перевірка товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість , що декларувалась в період з 1 по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складений акт від 19 грудня 2012 року № 607/15-17/5-1-00191129 (надалі акт перевірки, том 1 арк. справи 19-50).

На підставі акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54Глави 4 Розділу 2 Податкового кодексу України керівником податкового органу прийняте податкове повідомлення-рішення №0000021510/871/10/15-17/1-1-00191129 від 14 січня 2013 року товариству зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 728330 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) санкціями у сумі 364165 грн.

Правовою підставою визначення грошового зобов'язання наведені норми пункту 201.10 статті 201, підпунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та пункт 20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490\20228. Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначені норми пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (том 1 арк. справи 15).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивачем подана в електронному вигляді податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2012 року якою заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23.1) сума 176958556 грн. З додатку 2 до вказаної декларації вбачається, що залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за наслідками поточного звітного періоду, складає 176958556 грн. та виник у вересні 2012 року. Податкова декларація за вересень 2012 року надана позивачем до податкового органу 22 жовтня 2012 року з усіма відповідними додатками, серед яких, зокрема, надано додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)». У вказаній заяві зазначені постачальники позивача, які відмовились надати податкову накладну та/або порушили порядок заповнення, та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно супровідного листа від 22 жовтня 2012 року за № 04/2194 разом із декларацією та додатком 8 позивачем надані копії розрахункових документів, які підтверджують факт сплати податку у зв'язку із придбанням таких товарів (послуг) та копії первинних документів, які складені у відповідності до вимог діючого законодавства, які підтверджують факт отримання таких товарів (послуг).

Під час проведення камеральної перевірки та дослідження наданих документів відповідачем встановлено та відображено у вказаному акті перевірки, що серед наданих документів відсутні, зокрема, копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку із придбанням таких товарів (послуг) або копії первинних документів, які складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон), що підтверджують факт отримання таких товарів (послуг) на загальну суму податку на додану вартість 728330 грн. Відповідачем серед іншого зазначено, що у наданих документах відсутні обов'язкові реквізити (посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення), не надані довіреності на отримання товару, також надані рахунки - фактури не підтверджують факт отримання товару позивачем.

Обов'язок платника податку надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, встановлена пунктом 201.1 статті 201 ПК України. За положеннями пункту 201.10 цієї статі податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Положеннями цього підпункту передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно пункту 20 Розділу ІІІ Порядку у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) - для декларації, (ДС5) (додаток 5) - для декларації (скороченої); (ДСп5) (додаток 5) - для декларації (спеціальної); (ДП4) (додаток 4) - для декларації (переробного підприємства) та відповідні документи, передбачені пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

Аналіз наведеного доводить, що право на податковий кредит, у наведених випадках, виникає за умови надання платником податку заяви на постачальника, до якої додаються зазначені документи. При цьому, перевірка наданих до заяви документів може здійснюватися лише під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а не в ході камеральної перевірки, яку проводив відповідач.

Колегія суддів зазначає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій, а саме функцій контролю, вид перевірки визначений Законом і поставлений в залежність від обсягу документів, які мають бути предметом перевірки під час її проведення. У межах спірних відносин замість проведення документальної позапланової виїзної перевірки податковий орган провів камеральну перевірку, чим порушив спосіб реалізації владних управлінських функцій який є обов'язковим для нього в силу положень частини другої статті 19 Конституції України та пункту першого частини третьої статті 2 КАС України, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 75, статті 76 ПК України.

За своїм правовим навантаженням та обсягом дослідження доказів камеральна перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у разі якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки.

Внаслідок порушення податковим органом способу реалізації владних управлінських функцій має місце невідповідність між способом встановлення податкового правопорушення, повнотою дослідження та прийнятим податковим повідомленням рішенням відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, яка надає право податковому органу визначення суми податкових та грошових зобов'язань у випадку, коли дані перевірок результатів діяльності платників податків свідчать про заниження або завищення зокрема від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях.

В результаті камеральної перевірки діяльність позивача, як платника податків не перевірялась та не могла перевірятися, оскільки перевірка діяльності це перед усім перевірка первинних документів, які посвідчують здійснення господарських операцій, що при проведені камеральної перевірки виключається, обмеженням обсягу дослідження документами податкового обліку.

З урахуванням зазначеного, посилання апелянта на те, що суд безпідставно прийняв первинні документи під час розгляду справи, які не надавались податковому органу під час перевірки є неприйнятними з огляду на те, що документальна перевірка не проводилась. Колегія суддів вважає, що податкового повідомлення - рішення прийняте податковим органом з порушенням принципу пропорційності, закріпленого пунктом 8 частиною 3 КАС України, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яким спрямоване це рішення.

З огляду на те, що податковий орган приймаючи рішення послався на дані результатів перевірок діяльності платника податків суд першої інстанції правомірно прийняв оцінив та долучив до матеріалів справи всі первинні документи за спірними операціями, які не були та не могли бути предметом дослідження податковим органом при проведені камеральної перевірки.

Виходячи з того, що позивачем до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) на підтвердження факту отримання товарів були надані рахунки-фактури, позивач підтвердив факт отримання ним товару.

Колегія суддів зазначає, що формуючи податковий кредит позивач дотримався положень підпункту «а» підпункту 198.1, підпункту 198.2, статті 198 ПК України, здійснивши операції з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, дотримався моменту їх формування.

Бюджетне відшкодування за вересень 2012 року сформоване позивачем відповідно до підпунктів 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.7 статті 200 ПК України.

Згідно поданої позивачем податкової декларації за жовтень 2012 року та долученим до неї розрахунком бюджетного відшкодування бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, підлягає сума у розмірі 176958556 грн. По рядку 19 декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року позивачем задекларовано від'ємне значення в сумі 176958556 грн. Згідно з довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (рядок 22 податкової декларації звітного періоду) складається із суми податку на додану вартість, яка виникла у вересні 2012 року складає 176958556 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений статтею 200 ПК України, підпункти 200.3, 200.4 податковий орган визначає порушеними.

Не доведення податковим органом порушення умов формування бюджетного відшкодування у вересні 2012 року, фактична сплата позивачем податкового кредиту постачальникам у вересні 2012 року у повному обсязі яка покриває суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 176958556 грн., підтверджує право позивача на отримання заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ в декларації за жовтень 2012 року у вказаній сумі, у тому числі в сумі 728330 грн., на яку зменшено відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням, зазначені обставини спростовують зменшення бюджетного відшкодування у жовтні і тим самим доводять безпідставність застосування положень норм пункту 200.3 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Своєчасно подана платником податку заява до податкового органу є підставою для включення до податкового кредиту суми податку, сплаченої у зв'язку із придбанням товарів (послуг) відповідає вимогам абзаців 11,12 пункту 201.10. статті 10 Податкового Кодексу України та спростовує доводи податкового органу, стосовно цієї норми.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідачем в апеляційній скарзі на інші норми матеріального права ніж ті, що визначені спірним податковим повідомленням - рішенням, оскільки склад податкового правопорушення та підстави відповідальності фіксуються в момент прийняття спірного рішення. Інші доводи можуть використовуватися виключно на підтвердження застосування них норм але не змінювати, поглиблювати або розширювати підстави та склад податкового правопорушення, відтак посилання апеляційною скаргою на порушення судом першої інстанції підпунктів 46.1статті 46, підпункту 75.1 статті 75, підпункту 198.2 статті 198, підпункту 200.11, підпункту «б» підпункту 200.14 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є безпідставними.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 55, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі № 805/1112/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі № 805/1112/13-а- залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 липня 2013 року. Ухвала у повному обсязі складена та підписана у нарадчій кімнаті 25 липня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М.Яковенко