Рішення № 32485265, 17.07.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2013 р. Справа № 918/675/13

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора м. Кузнецовська в інтересах держави в особі Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача фізичної особи-підприємця Максимчука Івана Климовича

про стягнення в сумі 3 659 грн. 84 коп.

Представники:

позивача :Кухарьов А.А. дов. № 642 від 04.04.13 р.

відповідача : не з`явився;

прокуратури: Місько Н.В. посв. № 010726 від 22.10.12 р.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор м. Кузнецовська в інтересах держави в особі Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця Максимчука Івана Климовича 2 729 грн. 60 коп. заборгованості по відшкодуванню земельного податку згідно договору № 576 про відшкодування земельного податку на земельну ділянку, що знаходиться в постійному користуванні ДП НАЕК "Енергоатом" по ВП "Рівненська АЕС", яка призначена для обслуговування виробничо-побутового корпусу бази БУ-12, 339 грн. 54 коп. пені, 517 грн. 12 коп. 7% штрафу, 68 грн. 81 коп. 3 % річних, 4 грн. 77 коп. інфляційних втрат, всього 3 659 грн. 84 коп.

У судовому засіданні 17 липня 2013 року прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задоволити.

Відповідач відзиву на позов до суду не подав, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2011 року Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електростанція" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом'" (Балансоутримувач) та фізична особа - підприємець Максимчук Іван Климович (Орендар) уклали договір № 576 про відшкодування земельного податку на земельну ділянку, що знаходиться в постійному користуванні ДП НАЕК "Енергоатом" по ВП "Рівненська АЕС", яка призначена для обслуговування виробничо-побутового корпусу бази БУ-12 (а.с.11-12).

За умовами п.1.1. договору орендар користується будівлями і спорудами виробничо-побутового корпусу бази БУ-12 на підставі договору оренди державного майна №896-2011 від 30.03.2011р. і відповідно до ст. 796 Цивільного кодексу України, одночасно з правом найму будівель або інших капітальних споруд (їх окремих частин) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди загальною площею 0,2303 га.

Відповідно до п.1.2. договору орендар відшкодовує земельний податок за земельну ділянку з 01 квітня 2011 року до 01.03.2014 року - дати закінчення терміну дії договору оренди державного майна №896-2011 від 30.03.2011р.

У п.1.3. договору сторони погодили, що орендар відшкодовує балансоутримувачу земельний податок за земельну ділянку, площею 0,2303 га, що припадає на будівлі і споруди виробничо-побутового корпусу бази БУ-12, розміщену за адресою: будівельна база №1 та №2 промислової зони будинок 60, м. Кузнецовськ, Рівненської області, що призначена для обслуговування орендованого нерухомого майна.

Згідно п.2.1 договору розмір відшкодування земельного податку за земельну ділянку, в частині, що припадає на будівлі і споруди виробничо-побутового корпусу бази БУ-12. складає 681,90 грн. щомісячно протягом 2011 року, в тому числі ПДВ - 113,65 грн.

Відшкодування податку на 2012 - 2014 роки визначається з урахуванням індексації грошової оцінки та індексації ставок земельного податку.

У пункті 2.3. договору зазначено, що у разі зміни розміру земельної ділянки, ставок земельного податку грошової оцінки або її індексації, підтверджених нормативно-правовими документами орендар здійснює відшкодування за новими сумами без зміни інших умов договору.

Сторони погодили, що умови даного договору застосовуються між сторонами з 01 квітня 2011 року. Договір діє з моменту підписання до 01 березня 2014 року включно (п.5.1. договору).

Для відшкодування земельного податку на земельну ділянку позивачем виставлялись відповідачу рахунки № СП000250/ВУМ від 31.03.2012 р., № СП000345/ВУМ від 30.04.2012 р., № СП000392/ВУМ від 31.05.2012 р., № СП000502/ВУМ від 30.06.2012 р., № СП000556/ВУМ від 31.07.2012 р., № СП000623/ВУМ від 31.08.2012 р., № СП000730/ВУМ від 30.09.2012 р., № СП000828/ВУМ від 31.10.2012 р., № СП000892/ВУМ від 30.11.2012 р., № СП001048/ВУМ від 31.12.2012 р., № СП000078/ВУМ від 31.01.2013 р., № СП000190/ВУМ від 28.02.2013 р. (а.с.17-28).

Відповідно до п.2.2. договору сплата відшкодування земельного податку за земельну ділянку здійснюється орендарем щомісячно на підставі виставленого рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок в банку балансоутримувача не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

У п.3.1. договору зазначено, що орендар бере на себе зобов`язання вчасно відшкодовувати земельний податок та суму ПДВ за земельну ділянку, яка призначена для обслуговування орендованого майна - будівель і споруд виробничо-побутового корпусу бази БУ-12.

Проте, відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по договору, щодо сплати відшкодування земельного податку. Станом на 29 квітня 2013 року відповідач не оплатив виставлені рахунки № СП000892/ВУМ від 30.11.2012 р., № СП001048/ВУМ від 31.12.2012 р., № СП000078/ВУМ від 31.01.2013 р., № СП000190/ВУМ від 28.02.2013 р. на неповністю оплатив рахунок № СП000892/ВУМ від 30.11.2012 р., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 2 729 грн. 60 коп. Інші рахунку оплачені позивачем з порушенням строку, встановлено п.2.2. договору.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За умовами частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором № 576 про відшкодування земельного податку на земельну ділянку, що знаходиться в постійному користуванні ДП НАЕК "Енергоатом" по ВП "Рівненська АЕС", яка призначена для обслуговування виробничо-побутового корпусу бази БУ-12, яка складає 2 729 грн. 60 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми.

Пунктом п.4.3. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати рахунків орендар сплачує балансоутримувачу штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф в розмірі 7 %.

Враховуючи викладене, позивачем нараховано 339 грн. 54 коп. пені та 517 грн. 12 коп. 7 % штрафу (а.с.10).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Оскільки заявлений до стягнення розмір вказаних штрафних санкцій відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача 339 грн. 54 коп. пені та 517 грн. 12 коп. 7% штрафу підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 68 грн. 81 коп. та 4 грн. 77 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача 68 грн. 81 коп. трьох процентів річних та 4 грн. 77 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 729 грн. 60 коп. заборгованості по відшкодуванню земельного податку, 339 грн. 54 коп. пені, 517 грн. 12 коп. 7% штрафу, 68 грн. 81 коп. 3 % річних та 4 грн. 77 коп. інфляційних втрат.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст.49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Максимчука Івана Климовича (34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, м-н. Будівельників, буд 24, корп. 4, кв. 85, ідент. номер 2237512257) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, код ЄДРПОУ 05425046) 2 729 грн. 60 коп. заборгованості, 339 грн. 54 коп. пені, 517 грн. 12 коп. 7% штрафу, 68 грн. 81 коп. 3% річних та 4 грн. 77 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Максимчука Івана Климовича (34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, м-н. Будівельників, буд 24, корп. 4, кв. 85, ідент. номер 2237512257) в доход Державного бюджету України 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 липня 2013 року.

Суддя Войтюк В.Р.