Рішення № 32240407, 05.07.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/10622/2012

Провадження № 2/344/1134/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача Кендиш В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції про визнання договорів поруки № 015/14-10/217-25 від 30 березня 2007 року та № 014/14-10/57-39 від 07 лютого 2008 року недійсними,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки №015/14-10/217-25 від 30.03.2007 року та договору поруки №014/14-10/57-39 від 07.02.2008 року недійсними.

В позовній заяві зазначено, що позивачу стало відомо про наявність договорів поруки №015/14-10/217-25 від 30.03.2007 року та №014/14-10/57-39 від 07.02.2008 року, укладених між ОСОБА_2 та ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», які підписані нібито позивачем. Оскільки таких договорів не підписував, просить суд на підставі ч.1-3,5 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України визнати зазначені договори недійсними. Дізнався про укладення оспорюваних договорів в кінці 2011 року.

В судовому засіданні позивач та представники позивача вимоги поданої позовної заяви підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, що позивач особисто підписував договори, а також вказав на необхідність застосування строків позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши докази, які надані позивачами на обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.03.2007 року між ОСОБА_2, як поручителем, та ПАТ «Райфайзен Банк Аваль, як кредитором, було укладено договір поруки №015/14-10/217-25, згідно якого поручитель взяв зобов'язання відповідати солідарно за зобов'язання позичальника підприємця ОСОБА_7 (батька позивача), які виникають з договору надання овердрафту №015/14-10-217 від 30.03.2007 року (а.с.45).

07.02.2008 року між ОСОБА_2, як поручителем, та ПАТ «Райфайзен Банк Аваль, як кредитором, було укладено договір поруки №014/14-10/57-39, згідно якого поручитель взяв зобов'язання відповідати солідарно за зобов'язання позичальника ОСОБА_7, які виникають з умов кредитного договору №014/14-10/57 від 07.02.2008 року (а.с.44).

З метою надання доказів не підписання таких договорів поруки №015/14-10/217-25 від 30.03.2007 року та №014/14-10/57-39 від 07.02.2008 року, ОСОБА_2 замовив проведення почеркознавчої експертизи, на підставі якої надано 17.05.2012 року висновок № 09/03-132 спеціаліста Ємельянова О.М., в якому зазначено, що підпис від імені ОСОБА_2, який слугував оригіналом для копіювання в технічному зображенні договору поруки №014/14-10/57-39 від 07.02.2008 року виконаний ймовірно не ОСОБА_2, а іншою особою. Проте, дати відповідь в категоричній формі буде можливим при наявності оригіналів документів для дослідження. Підпис від імені ОСОБА_2, в технічному зображенні договору поруки №015/14-10/217-25 від 30.03.2007 року не досліджувався при причині низької якості наданої копії документу (а.с.9-12).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 14.08.2012 року було задоволено клопотання позивача ОСОБА_2 про призначення почеркознавчої експертизи.

Експертним висновком науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Івано-Франківській області від 21.01.2013 року №09/03-495, після проведеного дослідження оригіналів договорів поруки №015/14-10/217-25 від 30.03.2007 року та №014/14-10/57-39 від 07.02.2008 року, встановлено що підписи від імені ОСОБА_2 виконані ОСОБА_2 (а.с.81-85).

За статтею 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом (стаття 66 ЦПК України).

Отже, суд оцінюючи як докази експертні висновки, звертає увагу, що попередній висновок наданий 17.05.2012 року № 09/03-132 спеціаліста Ємельянова О.М., зазначає ймовірність (а неточність) того факту , що підпис від імені ОСОБА_2, на копії договору поруки №014/14-10/57-39 від 07.02.2008 року виконаний ймовірно не ОСОБА_2, а іншою особою, проте, відповідь можлива буде в категоричній формі при наявності оригіналів документів для дослідження, а підпис від імені ОСОБА_2, на копії договору поруки №015/14-10/217-25 від 30.03.2007 року взагалі не досліджувався при причині низької якості наданої копії документу. Натомість ствердним і точним є висновок науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Івано-Франківській області від 21.01.2013 року №09/03-495 про те, що підписи від імені ОСОБА_2 на оригіналах договору поруки, виконані ОСОБА_2.

Як вбачається з матеріалів справи, в зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих кредитних зобов'язань, відповідач пред'являв вимоги від 10.09.2008р. про виконання зобов'язань за договором надання овердрафту №015/14-10-217 від 30.03.2007 року, в тому числі і позивачу, як поручителю, отриманих особисто ОСОБА_2 13.09.2008р. (а.с.27-29) та про виконання зобов'язань за кредитним договором №014/14-10/57 від 07.02.2008 року, в тому числі і позивачу, як поручителю, отриманих особисто ОСОБА_2 13.09.2008р. (а.с.30-32).

Рішенням Городенківського районного суду від 10.02.2009 року було стягнуто в солідарному порядку з позичальника ОСОБА_7 та поручителя ОСОБА_2 на користь банку заборгованість в сумі 119032.12 грн. за кредитним договором №014/14-10/57 від 07.02.2008 року, на підставі виконавчого листа від 05.03.2009 р. постановою державного виконавця ВДВС Городенківського районного управління юстиції 17.03.2009 року було відкрито виконавче провадження (а.с.33, 178-180).

Сторони не заперечили, що по виконанню даного рішення суду проводяться виконавчі дії та триває виконавче провадження.

Рішенням Городенківського районного суду від 07.12.2010 року було стягнуто з поручителя ОСОБА_2 на користь банку заборгованість в сумі 191926.26 грн. за договором надання овердрафту №015/14-10-217 від 30.03.2007 року, при цьому суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_2 направив до Городенківського районного суду письмову заяву про часткове визнання позову (!) (а.с.182-185). На підставі виконавчого листа від 29.12.2010 р. постановою державного виконавця ВДВС Городенківського районного управління юстиції 19.12.2011 року було відкрито виконавче провадження (а.с.187), дії по якому тривають на час розгляду даної цивільної справи.

В зв'язку з дослідженими доказами наданими представником відповідача, суд приходить до висновку, що позивач з 2008 року був належним чином повідомлений при пред'явлені йому банком претензії-вимоги щодо заборгованості, яка виникла у позичальника, батька позивача, однак жодних оскаржень зі сторони поручителя ОСОБА_2 договорів поруки не пред'являлось, рішення судів про стягнення солідарно з позичальника та поручителя, а також з самого поручителя заборгованості по вищевказаних договорах надання овердрафту та кредитному договору ОСОБА_2 не оскаржувались у встановленому порядку.

Стаття 63 ЦПК України вказує, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Поясненнями свідка ОСОБА_9, встановлено, що позивач ОСОБА_2 та його батько ОСОБА_7 були клієнтами ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», оскільки ОСОБА_7 був позичальником по трьох кредитних договорах, його батько - по 5. Свідок пригадує, що в період зими 2007-2008 років позивач і його батько були разом присутні в банку та підписували договори.

Тому не заслуговують на увагу суду пояснення позивача, що в банку він не був і даного свідка працівника банку ОСОБА_9 бачить вперше.

Окрім того є мінливими показання свідка ОСОБА_7 , який зазначив що не пам'ятає після тривалої хвороби багато фактів, уточнити в судовому засіданні час (місяць і рік) укладання кредитних договорів чітко не зміг, чи знав про судові засідання Городенківського районного суду не пам'ятає, однак, щодо факту не підписання сином оскаржуваних договорів стверджував чітко.

Свідок ОСОБА_10, який надавав правову допомогу ОСОБА_7 в підприємницькій діяльності, також не підтвердив факту, що йому відомо чи підписував ОСОБА_2 договори поруки що оскаржуються, оскільки в банк не їздив із ОСОБА_7, проекти договорів не читав. Підтвердив, що в батька із сином дійсно були неприязні відносини.

Правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Доповнюючи положення про те, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, у ст. 16 ЦК міститься досить широкий перелік засобів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема одним із них є визнання правочину недійсним.

Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

Норма ч. 1 ст. 216 ЦК є загальною. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 216 ЦК вона застосовується, якщо законом не встановлено особливі умови застосування наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

У правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі. Вона має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. На цих підставах необхідно виділити правочини, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст. 232 ЦК).

Однак, посилаючись на дану норму закону, позивач не надав належних доказів укладання саме таких правочинів.

Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Оцінюючи всі надані сторонами докази суд приходить до висновку, що позовні вимоги не є обґрунтованими і до задоволення не підлягають

На підставі наведеного, відповідно до ст. 203, 215, 216, 232 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції про визнання договорів поруки № 015/14-10/217-25 від 30 березня 2007 року та № 014/14-10/57-39 від 07 лютого 2008 року недійсними - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Польська М.В.