Рішення № 32198097, 27.06.2013, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/181/13-ц

Провадження №2/377/114/13

27 червня 2013 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючого Малишенко Т.О., при секретарі Горобинській О.Г., за участі сторін: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника адвоката ОСОБА_4

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та моральної шкоди,

Та зустрічної позовної заяви за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою про стягнення боргу за договором позики. Посилається на те, що 26.04.2011 року дала в борг відповідачці ОСОБА_2, для будівництва житлового будинку 150000 гривень. Отримані гроші у борг ОСОБА_2, зі згоди відповідача ОСОБА_3, витратила на будівництво житлового будинку який розташований за адресою м.Славутич, Московський кв-л. На підтвердження укладеного між ними договору позики вони оформили свої взаємовідносини у вигляді власноручно написаної відповідачем ОСОБА_2, розписки, за змістом якої ОСОБА_2, підтвердила отримання у борг вищевказаної суми грошей на будівництво житлового будинку, а також взяла на себе зобов'язання повернути їй борг в повному обсязі до 01.09.2012 року. Незважаючи на досягнуту між ними домовленість та реальну можливість виконання прийнятих на себе зобов'язань, борг їй не повернуто. В той же час оскільки договір укладений одним із подружжя в інтересах сім,ї створює обов,язки для другого з подружжя, якщо гроші використані в інтересах сім,ї, то вона просила стягнути з відповідачів суму боргу. З урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, просила стягнути індекс інфляції у сумі 7018,63 гривні, три проценти від простроченої суми в сумі 1923,28 гривні. Також позивач вважала, що діями відповідачів їй спричинено моральну шкоду яку вона оцінила в грошовому еквіваленті у сумі 1000 гривень. Крім того просила стягнути понесені судові витрати.

Відповідачем ОСОБА_3, у судовому засіданні, що відбулося 11.04.2013 року було заявлено зустрічний позов про визнання недійсним договору позики. Ухвалою суду від 11.04.2013 року зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, були об'єднані в одне провадження з первісними позовними вимогами. Зустрічний позов обґрунтований тим, що про наявність боргу ОСОБА_2, перед ОСОБА_1, за начебто отримані третьою особою у квітні 2011 року грошові кошти в сумі 150 000 гривень на будівництво житлового будинку йому вперше стало відомо під час проведення попереднього судового засідання у січні 2013 року по цивільній справі № 1023/1993/12 за його позовом до ОСОБА_2, про поділ майна подружжя, коли остання заявила про її борги перед їх сином ОСОБА_5, та ОСОБА_1, по грошових коштах, що вона начебто отримувала від них на будівництво житлового будинку, в сумі 200 000 та 150 000 гривень. Оскільки він не надавав а ні усної, а ні письмової згоди, на отримання ОСОБА_2, грошових коштів у борг у ОСОБА_1, чи інших осіб, і враховуючи те, що будівництво житлового будинку здійснювалося тільки за рахунок їх спільних з ОСОБА_2, коштів сімейного бюджету та кредитних коштів, він просив визнати недійсним договір позики, укладений 26 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за яким останньою було отримано у борг 150 000 гривень.

В судовому засіданні позивач підтримала свої первісні позовні вимоги у повному обсязі. Щодо задоволення зустрічних позовних вимог заперечувала у повному обсязі, надав суду письмові заперечення на зустрічну позовну заяву при цьому уточнила, що в жовтні 2010 року відповідач ОСОБА_2, для будівництва підвального приміщення житлового будинку узяла у борг у неї 50000 гривень, при цьому це питання обговорювалося з відповідачем ОСОБА_3, пізніше необхідно було закрити дах житлового будинку, і знову до неї звернулася відповідач ОСОБА_6, зі згоди відповідача ОСОБА_3, надати у борг 100000 гривень, обіцяли повернути. В цей раз вона погодилася надати кошти під розписку, в яку включили і ті 50 тисяч гривень які вона давала раніше. Гроші у борг вона давала сім,ї ОСОБА_3, за умови, що ОСОБА_3, працював на Чорнобильській атомній станції разом з її чоловіком, оскільки у ОСОБА_2 таких коштів не було, крім того вона дала ці гроші в борг за умови, що ОСОБА_3 збирався узяти кредит у банку у розмірі 100000 гривень і повернути їй борг. Просила звернути увагу суду, що гроші давала сім,ї ОСОБА_3 для будівництва житлового будинку, особисто ОСОБА_6, вона б коштів не дала, оскільки остання пенсіонерка і їй нічим було б віддавати борг.

Відповідач ОСОБА_6, по первісному позову позовні вимоги визнала, суду повідомила, що для сім,ї, вона, відповідач і двоє їх дорослих дітей (син та дочка) почали будувати житловий будинок, кошти дав син і зі згоди ОСОБА_3, вона зайняла гроші у ОСОБА_1, необхідно було зробити підвальне приміщення, а також закрити дах. Зустрічну позовну заяву вона не підтримує, вважає її безпідставною так як кошти у борг бралися для сім,ї, в інтересах сім,ї, для будівництва будинку. Даний борг брався з усної згоди всіх членів сім'ї, що приймали учать у будівництві даного будинку: чоловіка ОСОБА_3, та їх сина ОСОБА_5 Дані грошові кошти витратили на будівництво житлового будинку, розташованого на земельній ділянці за адресою: м.Славутич Київської області Московський квартал. ОСОБА_3, в усній формі не заперечував проти отримання даної позики нею та не заперечував проти того, щоб вона видала розписку ОСОБА_1 Письмову згоду на взяття грошей в борг від нього не брала, так як були нормальні сімейні стосунки, на жаль так склалося, що шлюб між ними розірваний, в суді знаходиться справа про поділ майна подружжя і тому ОСОБА_3, заперечує свою згоду.

Відповідач ОСОБА_3, та його представник у судовому засіданні первісний позов не визнали та просили суд відмовити у його задоволенні. Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у зустрічному позові.

В судовому засіданні встановлено, що 26 квітня 2011 року позивач ОСОБА_1, дала в борг ОСОБА_2, для будівництва житлового будинку, розташованого на земельній ділянці за адресою: м. Славутич Київської області Московський квартал, 150000 гривень. На підтвердження укладеного договору позики відповідач - ОСОБА_2 ОСОБА_7 видала ОСОБА_1, розписку від 26.04.2011 року, що підтверджується оригіналом розписки, яка до матеріалів справи приєднана у судовому засіданні.

В судовому засіданні також встановлено, цього не заперечували сторони, що на момент укладення договору позики ОСОБА_3, і ОСОБА_6, перебували у шлюбі, їх шлюб розірвано за рішенням Славутицького міського суду від 29.03.2013 року, рішення суду вступило в законну силу 09.04.2013 року /цивільна справа номер 1023/1907/12/. На даний час і це не заперечували сторони в провадженні Славутицького міського суду перебуває цивільна справа про поділ майна подружжя ОСОБА_6 /цивільна справа номер 1023/1993/12/, при цьому серед майна яке підлягає розподілу є недобудований житловий будинок, який знаходиться за адресою Московська площа м. Славутич.

Відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Підтвердженням того, що між сторонами був укладений договір, є письмова розписка. Між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, в даному випадку сплатити гроші.

Відповідно до змісту ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Допитаний у суді свідок ОСОБА_5, в судовому засіданні повідомив, що він приймав участь у тендері і виграв землю в Московському кв-лі м.Славутича. Разом з батьками вирішили будувати житловий будинок, це питання обговорювалось як з батьком так із матір,ю, оскільки мати стала членом кооперативу, то вона займалася організаційними питаннями, він дав гроші на будівництво, а також, зі згоди батька, мати узяла в борг у ОСОБА_1, гроші на будівництво житлового будинку. В будівництво котеджу вкладені його гроші у сумі 200000 тисяч гривень, а також гроші які займалися у ОСОБА_1 Всі питання як по будівництву так і по грошам мати і батька приймали разом, вони з матір,ю займалися будівництвом житлового будинку, а батько ОСОБА_3, за згодою з матір,ю узяв кредит 100000 гривень і займався розбудовою дачі.

З оглянутих в судовому засіданні документів про грошові витрати на будівництво житлового будинку, розташованого на земельний ділянці за адресою м. Славутич,Київської області Московський кв-л будівельна позиція №1-16 вбачається, що на розбудову даного житлового приміщення сім,єю ОСОБА_3 та їх сином витрачено більше 400000 гривень.

Згідно ч.2 ст.73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом установлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сімї і одержане за договором використано на її потреби.

Згідно ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно за договором, використане в інтересах сім'ї. Суд вважає, що в судовому засіданні здобуто достатньо доказів, того, що відповідач ОСОБА_2 беручи гроші в борг діяла в інтересах сім,ї, і ці кошти використані на потреби сім,ї в даному випадку витрачені на будівництво житлового будинку. Тобто, виходячи з вимог ч.4 ст. 65 СК України та ст.541 ЦК України відповідачі повинні відповідати солідарно перед позивачем за невиконання зобов 'язання по поверненню позивачу суми позики.

Позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановленими договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). Якщо інше не встановлено договором або законом (наприклад, якщо договір позики відповідає ознакам безпроцентного договору), позикодавець має право на одержання ще і процентів від суми позики. У разі коли договором не встановлено їх розмір, розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ст.1048 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Офіційні індекси інфляції на Україні в 2012 році дорівнювали вересень - 101,0, жовтень - 100,9, листопад - 101,4, грудень - 101,3. З урахуванням норм і рекомендацій Верховного Суду України викладених в листі Верховного суду України від 03.04.1997 року № 62-97 «Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ сума боргу з урахуванням індексу інфляції, яку відповідачі зобов'язані сплатити на користь за період часу з 01.09.2012 року по 01.01.2013 року складає 157018 грн. 63 коп. (150000 грн. х 1,01 (індекс інфляції за вересень 2012 р.) х 1,009 (індекс інфляції за жовтень 2012 р.) х 1,014 (індекс інфляції за листопад 2012 р.) х 1,013 (індекс інфляції за грудень 2012 р.)).Крім цього, відповідачі повинні сплатити три процента річних від простроченої суми. З 01.09.2012 року до 04.02.2013 року строк прострочення відповідачкою виконання грошового забов'язання становить 156 днів. Сума 3% річних за рік становить 150000х0,03= 4500 гривень. Сума процентів простроченого платежу становить: 4500 : 365 (дн. у року) х 156 = 1923,28 грн.

Згідно ст.552 ЦК України сплата боржником неустойки не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі. Таким чином, загальна сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також розмір процентів від суми позики за користування позикою та три процента річних від простроченої суми, що належить до стягнення з відповідачів на користь позивача ОСОБА_1, складає суму: 157018, 63 + 1923,28= 158941,91 грн.

Факт укладення договору позики, його розмір, в повній мірі підтверджується доданим до заяви документом оригіналом розписки.

Проаналізувавши надані документи суд вважає, що в судовому засіданні було доведено, що у відповідачів перед позивачем виникли грошові зобов'язання, і тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі, а також трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення

В той же час позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 1000 гривень в даному випадку безпідставні і не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні позивачем не надано жодних доказів, того, що діями відповідачів їй спричинено моральну шкоду.

Відповідно до вимог зустрічної позовної заяви, суд прийшов до висновку, що в судовому засіданні, не надано доказів на обґрунтування вимог про визнання недійсним договору позики. Відповідно до вимог ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Так ч.1 ст.60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона по справі зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доводи відповідача ОСОБА_3, що даний позов поданий ОСОБА_1, нібито з єдиною метою допомогти ОСОБА_2 у справі про поділ майна подружжя безпідставні, належними чином необґрунтовані і в судовому засіданні не знайшли підтвердження. Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3, у такий спосіб хоче уникнути виконання взятих ОСОБА_2, в інтересах сім,ї і на потреби сім,ї боргових зобов'язань.

У відповідності до вимог чинного законодавства, стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує усі понесені нею судові витрати, тобто в даному випадку з відповідачів на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.10, 60,215, 218 ЦПК України, 552, 541, 547, 1048-1050, ЦК України, ст.65,73 СК України,

вирішив :

Первинні позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 150000 гривень, індекс інфляції за час прострочення суми 7018,63 гривні, три проценти річних від простроченої суми в сумі 1923,28 гривні, понесені судові витрати у сумі 1599,42 гривні, всього 160541 гривню 33 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя Т. О. Малишенко