Рішення № 32031475, 25.06.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

25.06.2013 справа № 2/489/1317/13

Рішення

Іменем України

25 червня 2013 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого суддіКоваленка І.В.при секретаріКоденко К.В.за участю:

позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третіх осіб - Другої Миколаївської державної нотаріальної контори, Ленінського районного відділу у м.Миколаєві Управління державної міграційної служби в Миколаївській області про визнання права власності за набувальною давністю

в с т а н о в и в:

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю на ? частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Позивач вказала, що їй на підставі договору дарування від 10.04.2001 на праві власності належить ? частки спірної квартири. 28.03.1992 вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, з яким проживає в квартирі з 2001 року. У листопаді 2012 року стало відомо, що ? частка квартири зареєстрована за ОСОБА_7 згідно договору міни від 07.07.1993, який як з'ясувалося згодом помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Разом з ОСОБА_7 проживала його дружина ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Із слів дарувальниці ? частки квартири ОСОБА_9 позивач довідалася про відсутність спадкоємців після смерті померлих ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Так як ? частки позивач відкрито і безперервно користується більше десяти років, тому вважає про наявність підстав для набуття права власності на вказану частку за набувальною давністю.

Посилаючись на те, що після смерті співвласників їх частка в спільному майні спадкоємцями не прийнята, та до неї за цей час ніхто не пред'являв претензій з приводу володіння нерухомим майном, позивач вважає себе добросовісним набувачем, тому має право набуття права власності в порядку набувальної давності у відповідності до статті 344 ЦК України.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили задовольнити.

Відповідач та треті особи представників в судове засідання не направили.

Представник відповідача та Друга Миколаївська державна нотаріальна до суду надали заяву про слухання справи за відсутності представників.

Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані у ній докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Із змісту позову видно, що право власності на ? частки позивач набула на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 10.04.2001, який зареєстровано в МБТІ 24.04.2001 за реєстровим № 16965.

У квартирі позивач зареєструвалася 28.03.2003, що підтверджується даними її паспорту.

Інша ? частина квартири зареєстрована за ОСОБА_7 на підставі нотаріально посвідченого договору міни від 07.07.1993.

Довідкою ЖКП ММР «Південь» від 18.03.2013 підтверджується, що ОСОБА_7 був прописаний в квартирі з ІНФОРМАЦІЯ_4 та виписаний у зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_2. Разом з ним з 21.04.1994 проживала його дружина ОСОБА_8, яка теж виписана у зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_3

Після їх смерті, як пояснила позивач з посиланням на слова дарувальника ОСОБА_9, належна померли частка спадкоємцями прийнята не була.

За змістом частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи із змісту зазначеної статті, обставинами, які мають значення для справи, і які у відповідності до частини першої статті 60 ЦПК України повинен довести саме позивач є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння). Добросовісність володіння полягає в тому, що позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

З огляду на встановлені обставини та положення статті 344 ЦК України суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки при укладенні договору дарування і прийняття в дар ? частки квартири позивач розуміла/ повинна була розуміти, що ? частка квартири належить іншій особі, що виключає добросовісність володіння спірним майном.

Керуючись статтями 10,11, 14, 60, 62, 212-214 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третіх осіб - Другої Миколаївської державної нотаріальної контори, Ленінського районного відділу у м.Миколаєві Управління державної міграційної служби в Миколаївській області про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Повний текст рішення

підписано 26.06.2013.