Рішення № 32022735, 18.06.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 141/170/13-ц Провадження № 22-ц/772/1514/2013Головуючий в суді першої інстанції:Круглик В.В.Категорія: 51 Доповідач: Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

При секретарі: Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Міністерства охорони здоров'я України на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2013 року в цивільній справі за позовом

ОСОБА_2 до Оратівської санітарно-епідеміологічної станції в особі ліквідаційної комісії, Міністерства охорони здоров'я України про стягнення заборгованості по вихідній допомозі, -

встановила:

05 березня 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Оратівської санітарно-епідеміологічної станції і Міністерства охорони здоров'я України про стягнення 1606 грн. 82 коп. заборгованості по виплаті вихідної допомоги, мотивуючи свої вимоги тим, що наказом головного лікаря Оратівської районної санітарно-епідеміологічної станції № 75-о.с. від 25.12.2012 року її було звільнено із займаної посади молодшої медичної сестри дезінфекційного відділення у зв'язку з ліквідацією районної санітарно-епідеміологічної станції, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. При звільненні позивачу не виплачено залишку розрахункової суми по вихідній допомозі в розмірі 1606,82 грн. через відсутність фінансування, тому вона просила стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Оратівської районної санітарно-епідеміологічної станції та Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_2 заборгованість по виплаті вихідної допомоги в розмірі 1606,82 грн., а також стягнуто солідарно з відповідачів на користь держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі Міністерство охорони здоров'я України просить змінити рішення суду, а саме: в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров'я України - відмовити повністю, а в решті - залишити без змін, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи і судом допущено порушення норм матеріального і процесуального права, що згідно правил статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду таким вимогам процесуального закону не відповідає.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 працювала на посаді молодшої медичної сестри дезінфекційного відділення Оратівської районної санітарно-епідеміологічної станції.

Наказом № 75-о.с. від 25.12.2012 року вона звільнена із займаної посади 25 грудня 2012 року у зв'язку з ліквідацією районної санітарно-епідеміологічної станції на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою їй вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку та компенсацією за невикористану відпустку за період роботи 2011р.-2012р. (а. с. 3).

Даний наказ виданий на підставі наказу МОЗ України № 176-о від 21.09.2012 року та наказу Вінницької обласної санітарно-епідеміологічної станції № 205-мер. від 03.10.2012 року.

На виконання наказу ОСОБА_2 нарахована: заробітна плата за 17 робочих днів у грудні 2012 року - у розмірі 930,14 грн., вихідна допомога - у розмірі 1840 грн., компенсація при звільненні за невикористану частину відпустки - у розмірі 830,68 грн., загальна сума нарахувань становить 3600,82 грн.

При звільненні позивачу виплачено 1400 грн., заборгованість по виплаті вихідної допомоги складає 1606,82 грн., що підтверджується довідкою, виданою головою ліквідаційної комісії Оратівської районної СЕС Бацюрою В.М. (а.с.24).

Позивач у своєму позові просить стягнути на її користь саме таку суму заборгованості - 1606 грн. 82 коп. (а. с. 1).

Отже спір про розмір належних до виплати звільненому позивачу всіх сум, відсутній.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених зокрема у пункті 1 статті 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Наказ № 75-о.с. від 25.12.2012 року про звільнення позивача видано на підставі наказу МОЗ України №176-о від 21.09.2012 року «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України», яким передбачено ліквідувати зокрема Оратівську районну санітарно-епідеміологічну станцію.

У відповідності до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Відповідно до ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи.

У зв'язку з ліквідацією юридичної особи Оратівської районної СЕС, Наказом №176-0 утворено ліквідаційну комісію, яку зобов'язано вжити передбачених законодавством заходів щодо проведення процедури ліквідації, а також встановлено, що голова ліквідаційної комісії здійснює керівництво відповідною юридичною особою до завершення процедури ліквідації у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

У відповідності до ч. 4 ст. 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Таким чином, до голови ліквідаційної комісії перейшли всі повноваження щодо управління справами згаданого державного закладу.

З наведеного слідує, що порядок ліквідації Оратівської районної СЕС відповідає законодавству, а позивача звільнено у відповідності до п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з чим у неї виникло право на отримання вихідної допомоги, яку зобов'язаний сплати роботодавець - Оратівська районна СЕС.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції, як таке, що постановлено з порушенням норм процесуального і матеріального права, підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про стягнення з Оратівської санітарно-епідеміологічної станції в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_2 заборгованості по виплаті вихідної допомоги в розмірі 1606,82 грн., виходячи із того, що виплата всіх сум, що належать працівнику при звільненні пов'язана із трудовими правовідносинами, які існують між позивачем та відповідачем - Оратівською районною санітарно-епідеміологічною станцією.

Такі правовідносини випливають із трудового договору, укладеного між цими сторонами.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудові відносини позивача із співвідповідачем - МОЗ України не виникали, не існували, а відповідно і не припинялися.

Позивачем згідно вимог статей 10, 11, 60 та 57-66 ЦПК України не доведено порушення її трудових прав у сфері даних спірних трудових відносин саме Міністерством охорони здоров'я України.

При цьому, як зазначено вище, обов'язок по виплаті заробітної плати, по проведенню розрахунку із працівником при звільненні у визначені строки та відповідальність за затримку такого розрахунку, трудовим законодавством покладено саме на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу, із яким працівником укладено трудовий договір.

За таких обставин заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги до Міністерства охорони здоров'я України не ґрунтуються на вимогах закону, тому не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України задовольнити частково.

Рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Оратівської санітарно-епідеміологічної станції в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_2 заборгованість по виплаті вихідної допомоги в розмірі 1606,82 грн. (одна тисяча шістсот шість гривень вісімдесят дві копійки).

Стягнути з Оратівської санітарно-епідеміологічної станції в особі ліквідаційної комісії на користь держави судовий збір в розмірі 229,41 грн.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров'я України про стягнення заборгованості по вихідній допомозі - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Міхасішин І.В.

(підпис) Стадник І.М.

"З оригіналом вірно"

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.