Ухвала суду № 31955419, 19.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 р. Справа № 50085/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року у справі № 2а-2054/11/1370 за позовом Державної податкової інспекції у Сокальському районі до Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

23.02.2011 року Державної податкової інспекції у Сокальському районі звернулася до суду з адміністративним позовом до Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податковий борг відповідача перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість згідно поданих декларацій за період січень-березень, станом на 03.12.2010 року становить 174030 грн. У відповідності з діючим законодавством податковим органом вживалися заходи спрямовані на погашення податкового боргу та скеровувалися податкові вимоги.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до бюджету податковий борг в сумі 174030 гривень.

Представник Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що примусове стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків. В даному випадку сума заборгованості є узгодженою, що підтверджується матеріалами справи. У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податку. Станом на звернення з позовом до суду начальником ДПІ в Сокальському районі не приймалось рішення про дострокове анулювання графіка погашення податкового боргу. Підприємство виконує відповідний графік та вважає, що у позивача немає достатніх підстав заявляти вимоги щодо примусового стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу. Крім того, активи платника податків можуть бути примусового стягнені в рахунок погашення його податкового боргу за рішенням суду.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства зареєстроване 21.03.2006 року Сокальською районною державної адміністрацією Львівської області, ідентифікаційний код 20845840.

Як встановлено в судовому засіданні, предметом спору є стягнення коштів платника податків в рахунок податкового боргу.

Сокальське МКП водопровідно-каналізаційне господарства деклараціями за серпень 2010 року № 9003907092 від 20.09.2010 року на суму 52230,00 грн., за вересень 2010 року № 9004514922 від 20.10.2010 року на суму 65173,00 грн., за жовтень 2010 року № 9002659167 від 19.07.2010 року на суму 56627,00 грн. самостійно визначило податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 174030,00 грн.

В рахунок погашення боргу кошти не надходили, що стверджується довідкою позивача від 12.04.2011 року № 5204/10/24-0 та долученим до матеріалів справи зворотнім боком облікової картки платника.

Активи Сокальського МКП водопровідно-каналізаційного господарства, згідно акту опису активів від 13.04.2010 року № 9, перебувають в податковій заставі, що стверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 11.06.2010 року.

26.04.2006 року ДПІ в Сокальському районі було прийнято рішення № 55 про стягнення коштів та продаж інших активів відповідача в рахунок погашення його податкового боргу.

В матеріалах справи наявні також копії судових наказів (виконавчих листів від 18.11.2009 року у справі № 13/164 А, виданих Господарським судом Львівської області), згідно яких зобов'язано Сокальське МКП водопровідно-каналізаційного господарства та Сокальську міську раду надати ДПІ в Сокальському районі документальне підтвердження факту виділення та узгодження переліку майна, кошти від реалізації якого підуть на погашення податкового боргу.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії листів позивача (від 12.11.2010 року № 16862/9/240 та 21.12.2010 року № 18910/9/240), що свідчать про неодноразове звернення ДПІ в Сокальському районі Львівської області до Сокальської міської ради з заявами про виділення майна для його реалізації в рахунок погашення податкового боргу, однак, доказів прийняття відповідного рішення Сокальською міською радою, як доказу реагування на вказані звернення, немає.

Однак, майно для його реалізації в рахунок погашення податкового боргу власником не виділялось.

Відповідно до п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-111, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Як передбачено п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Доказів сплати сум відповідачем суду не надано, позивач стверджує про факт їх неоплати.

Відповідно п.п. 5.4.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181 -III (із змінами та доповненнями) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визначається сумою податкового боргу платника податків.

Податковим боргом (недоїмкою), у відповідності до п. 1.3 ст. 1 згаданого Закону визначається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III (із змінами та доповненнями) активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Відповідно до ст. 7.2.1. цього закону, джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим законом, а також іншими законами.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства, і, зважаючи на це, є такими, що підлягають задоволенню, а докази вжиття відповідачем заходів погашення боргу в матеріалах справи відсутні.

Суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року у справі № 2а-2054/11/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук