Постанова № 31723936, 04.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р. Справа № 921/88/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Краєвської М.В.

суддів Кордюк Г.Т.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради №842/18 від 11.04.2013р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.04.2013р.

у справі № 921/88/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (надалі - ПАТ пГГ "Тернопільміськгаз"), м.Тернопіль

до Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради (надалі - КП ТМ "Тернопільміськтеплокомуненерго"), м.Тернопіль

про стягнення 19 863 970 грн. 62 коп. заборгованості та штрафних санкцій,

за участю представників сторін:

- від позивача - Панчук С.М. (юрист, довіреність від 25.01.2013 р. № 5, а.с. 46);

- від відповідача - Решетуха А.В. (начальник юридичного відділу, довіреність від 11.02.2013 р. № 447/18, а.с. 61).

Сторонам роз'яснено їх права й обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

За відсутності клопотання від учасників судового процесу про здійснення технічної фіксації судового процесу, у судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.04.2013р. у справі №921/88/13-г (суддя Колубаєва В.О.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 16740952,90 грн. заборгованості; 497348,68 грн. річних за користування коштами; 143525,32 грн. втрат від інфляційних процесів; 800000 грн. пені та 68820,00 грн. в повернення сплаченого судового збору; в решті позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджуються вищенаведені розміри заборгованості за одержаний відповідачем природний газ, розмір втрат від інфляційних процесів та 3% річних за користування коштами. Разом з тим, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" відповідач повинен сплатити позивачеві пеню в сумі 1068285,62 грн. Проте, враховуючи ту обставину, що несвоєчасна оплата за природний газ зумовлена тяжким фінансовим станом відповідача, який трапився не з його вини, суд вирішив, як винятковий випадок, застосувати до відповідача п. 3 ст. 83 ГПК України і зменшити розмір пені яка підлягає стягненню та стягнути з відповідача 800000,00 пені.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені в сумі 800000,00 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги позивача про стягнення пені задоволити частково - розмір заявленої пені зменшити до 10% та стягнути пеню в сумі 106828,56 грн. Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції необ'єктивно оцінив винятковість обставин, які є підставою для зменшення пені, а тому пеня підлягає істотнішому зменшенню.

ПАТ пГГ "Тернопільміськгаз" подало відзив на апеляційну скаргу від 26.05.2013р. б/н, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві позивач зазначає, що вимоги апеляційної скарги відповідача не обґрунтовані належними доказами.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 р. у склад колегії суддів для розгляду справи № 921/88/13-г замість судді Галушко Н.А. введено суддю Кордюк Г.Т. з підстав, зазначених у розпорядженні (а.с. 131).

В судовому засіданні 04.06.2013р. скаржник підтримав доводи, викладені ним в апеляційній скарзі, позивач - просив апеляційну скаргу залишити без задоволення з підстав, викладених у своєму відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.04.2013р. у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

30.09.2011р. сторонами укладено договір №1/БО-11на купівлю-продаж природного газу, за яким продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) в IVкв. 2011р. та у 2012р. імпортний природний газ для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (а.с. 18-22). До договору сторонами вносились зміни на підставі додаткових угод №1 від 28.10.2011р., №2 від 01.10.2011р., №4 від 22.05.2012р., №5 від 01.07.2012р., зокрема щодо ціни договору. (а.с. 23-26).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу.

На підставі актів передачі-приймання природного газу, підписаними представниками сторін, скріпленими їх печатками та наявними в матеріалах справи (а.с. 32-44), за період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р. позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ в кількості 24663911куб.м. на загальну суму 97636658,39 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, всупереч умовам договору відповідач частково оплатив позивачу вартість переданого газу на суму 80895705,49 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за вказаним договором склала 16740952,90 грн. Вказана обставина не заперечувалось відповідачем, як під час розгляду справи Господарським судом Тернопільської області, так і Львівським апеляційним господарським судом.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем умов договору, ст.ст. 526, 625, ЦК України та ст.ст. 193, 198 ГК України. Таким чином, місцевим господарським судом правомірно стягнено із відповідача заборгованість за одержаний природний газ в розмірі 16740952,90 грн. Враховуючи положення ст. 199 ГК України та ст. 625 ЦК України, колегія суддів погоджується із стягненням з відповідача 143525,32 грн. інфляційних нарахувань та 497348,68 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов договору стосовно його оплати, покупець крім суми заборгованості зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги суму пені нараховану позивачем за період дванадцяти місяців з дня прострочення, а врахував суму пені за шість місяців з 26.01.2012р. до 26.06.2012р.

Разом з тим, відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені до 800000,00 грн., місцевий господарський суд зазначив, що несвоєчасна оплата за одержаний природний газ зумовлена тяжким фінансовим станом відповідача, який трапився не з його вини. При цьому суд враховував, зокрема, такі обставини:

За період з 01.10.2011р. по 01.01.2012р. вартість природного газу по регульованим тарифам змінювалась тричі, що призвело до невідповідності фактичної вартості теплової енергії, послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджується органами державної влади чи місцевого самоврядування. Дана різниця в тарифах в порушення п.8 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" повинна бути відшкодована центральними органами влади як збитки. Такі збитки відшкодовані в 2012р. не в повному обсязі. Також, станом на 01.01.2012р. заборгованість населення перед відповідачем становить 27,45 млн. грн., бюджетних організацій 3,44 млн. грн. Відповідач вживає належні заходи по стягненню сум заборгованості (а.с. 52-57, 69-85).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність зменшення розміру пені.

При цьому, твердження скаржника про те, що суд першої інстанції необ'єктивно оцінив винятковість обставин, які є підставою для зменшення пені та про необхідність зменшення розміру пені до 10%, колегія суддів вважає такими, що не є належно обґрунтованими, зокрема - документально. Скаржником не вказано, в чому пролягає необ'єктивність оцінки судом зазначених скаржником обставин та не обґрунтовано необхідність зменшення пені саме до 10%.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України, при зменшенні розміру пені суд повинен також враховувати не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, а отже і можливість настання негативних наслідків для позивача.

В силу ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку необхідно покласти на скаржника відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.04.2013р. у справі №921/88/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради №842/18 від 11.04.2013р. - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повна постанова складена 10.06.2013 р.

Головуючий суддя Краєвська М.В.

Суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Орищин Г.В.