Рішення № 31665833, 04.06.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/10679/13-ц

Провадження №2/761/5033/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 червня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва

В складі головуючого судді Волокітіної Н.Б.

При секретарі Чернюк А.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЕЛЬНИК» про визнання права власності за набувальною давністю на гараж,

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю на гараж, мотивуючи тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_3. Відповідно до умов договору купівлі-продажу 49\100 частини квартири АДРЕСА_3 від 18.09.2001 року у продавця ОСОБА_2 в користуванні на момент продажу квартири був гараж за адресою АДРЕСА_3. Вказаний гараж побудовано відповідно до рішення Молотовської райради депутатів трудящих від 25.04.1956 року. Таким чином, після придбання 49\100 частини квартири НОМЕР_1 вказаний гараж перейшов у користування до ОСОБА_1, яким вона користується і по цей час. Гараж не зареєстрований та в експлуатацію не введений. Разом з тим, позивач з 2001 року тривало, добросовісно, відкрито та безперервно користується гаражем, а тому просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на гараж, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належними чином, направив на адрес у суду заяву про визнання позову, в якій також просив розглядати справу без його участі, а тому суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи, судом було встановлено, що 15.08.2001 року позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбала 51\100 частину квартири АДРЕСА_3. 18.09.2001 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбала 49\100 частини квартири АДРЕСА_3. Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 18.09.2001 року позивач придбала у продавця ОСОБА_2 гараж, який розташований за адресою АДРЕСА_3 та який був у його користуванні.

Відповідно до рішення Молотовської райради депутатів трудящих від 25.04.1956 року № 311 ОСОБА_2, який проживав за адресою АДРЕСА_3, було дозволено побудувати гараж на території садибної ділянки НОМЕР_2.

Як пояснив представник позивача, позивач ОСОБА_1 користується спірним гаражем з 2001 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Частиною 2 ст. 344 ЦК України передбачено, що особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набуваються за рішенням суду (ч. 4 ст. 344 ЦК України)

Частиною 8 розділу ЦК України «Прикінцеві та перехідні положення» визначено, що правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до листа КМ БТІ від 11.03.2013 року за даними інвентаризаційної справи за адресою АДРЕСА_3, інвентаризація гаражів на території будинку не замовлялась і не проводилась. Отже, з листа КМ БТІ вбачається, що спірний гараж на праві власності не був зареєстрований.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що земельна ділянка, на якій розміщений спірний гараж, на сьогоднішній день у користування чи у власність позивачу не передавалась, жодних документів щодо володіння чи користування земельною ділянкою позивачем надано не було.

В свою чергу представник позивача в своїх поясненнях зазначив, що Київською міською радою не приймалось рішення про передачу позивачу земельної ділянки по АДРЕСА_3 у користування чи у власність для розміщення гаражу.

Відповідно до ст. 9 ЗК України розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок із земель комунальної власності у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Часиною 1 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Отже, лише рішення уповноваженого державного виконавчого органу чи органу місцевого самоврядування є підставою набуття фізичними і юридичними особами права власності на земельні ділянки, що знаходяться у державній або у комунальній власності.

На момент ухвалення судом рішення жодних правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3, на якій розміщений гараж, відповідно до вимог ст.ст. 116, 125, 126 Земельного кодексу України оформлено не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає до уваги письмові пояснення представника відповідача щодо визнання позовних вимог, оскільки ОСББ «Мельник» не є власником земельної ділянки на якій розміщений гараж за адресою АДРЕСА_3, жодних доказів цього представником відповідача не надано, як і не надано, що земельна ділянка передана ОСББ «Мельник» у користування.

Слід також зазначити, що позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.

Враховуючи, що земельна ділянка на якій розміщений спірний гараж не передавалася позивачу у власність, як і не передавалася ОСББ «Мельник», суд вважає, що на сьогоднішній день відсутні жодні правові підстави визнавати за позивачем право власності за набувальною давністю на гараж.

Керуючись ст. 344 ЦК України, ст.ст. 9, 116, 125, 126, 128 Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 59, 60, 88, 174, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЕЛЬНИК» про визнання права власності за набувальною давністю на гараж залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя