Постанова № 31586512, 27.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2013 року 17:16 № 826/6937/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до Окружної державної податкової служби-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000023930 від 12.02.2013, за участі представників сторін:

представник позивача Півак О.А.;

представник відповідача Маісурадзе З.А.;

представник відповідача Рибаков К.С.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000023930 від 12 лютого 2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/6937/13-а.

В судове засідання 27 травня 2013 року прибув представник позивача та представники відповідача. Представник позивача підтримав позов в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у запереченнях.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали матеріали фактичної перевірки магазину №102, який належить ТОВ «Дієса» (код ЄДРІІОУ 36483471) та розташований за адресою: вул. Раїси Окіпної, 3. м. Київ, за результатами якої складено акт від 22.01.2013. реєстраційний № 003/28/10/39/36433471 від 31.01.2013 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено незабезпечення щоденного друкування на РРО фіскальних звітних чеків (за 14.07.2012 згідно з КОРО № 2665014795 р/1) та незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків за 14.07.2012 в КОРО №266501795 р/1 за період з 31.05.2011 по 15.09.2011 в кількості 108 штук, всього встановлено 267 випадків. В Акт перевірки внесено запис про незабезпечення ведення обліку товарних записів за місцем їх реалізації їв реалізації знаходився товар, що був не облікований відповідно до вимог чинного законодавства, встановлено надлишок товарів на загальну суму 39 309,90 грн., на які відсутні відповідні підтверджуючі прибуткові документи.

Перевірка проведена в присутності представника директора магазину Корнійчука В.В., який з актом перевірки ознайомлений, один примірник акта перевірки отримав. За результатами розгляду акта перевірки Центральним офісом винесено податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013 №"0000023930 яким застосовано до ТОР) «Дієса» штрафні (фінансові) санкції у сумі 169 387,8 грн. у том) числі 90 780.00 грн. (340.00 грн. х 267) за невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків та їх зберігання. 78 607.80 грн. (39 303,90 грн. х 2) за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

При цьому, доводи позивача про те, що це не відповідає дійсності спростовується письмовими пояснення матеріально-відповідальних осіб, які наявні у матеріалах справи (Т.1, арк.166-174, 185-195), в яких працівники позивача письмово підтвердили, що конкретні товари не обліковувались у встановленому порядку.

Щодо твердження позивача про те, що в даному випадку не проводилась контрольна закупка, то слід зазначити, що Порядком, який передбачає проведення фактичних перевірок не передбачено здійснення контрольних закупок під час проведення фактичної перевірки.

Визначення поняття фактичної перевірки та порядок проведення фактичних перевірок передбачено статтями 75 та 80 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у чому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова і податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до пунктів 1.3 і 5 статті с) цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій . Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування опрацювання даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, інформація, що міститься в прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом їх подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку па кожне число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій; вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені у такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг); щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;.

Відповідно до пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних податкових органів застосовуються фінансові санкції, зокрема, у розмірах: двадцяті, неоподаткованих мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що в даному випадку мала бути застосована відповідачем норма статті 250 Господарського кодексу України, яка передбачає строки застосування адміністративно-господарських санкцій виходячи з наступного.

Частина 2 статті 250 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) зазначає, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Позивача оштрафовано за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»

При цьому, стаття 15 цього Закону передбачає, що контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Відтак, на штрафні санкції, що були застосовані до позивача дія частини 1 статті 250 Господарського кодексу України не поширюється.

Щодо поданої позивачем з цього приводу судової практики слід зазначити, що вона охоплює період часу, протягом якого діяла інша редакція статті 250 Господарського кодексу України, яка ще не містила обмежень частини 2, а тому в даному випадку така судова практика не відноситься до правовідносин між позивачем та відповідачем в даній справі під час дії нової редакції статті 250 Господарського кодексу України.

Також суд критично ставиться до доводів позивача щодо того, що позивача було ніби-то оштрафовано за нероздруковування щоденних звітів, а це не відповідає дійсності та спростовується результатами іншої перевірки.

Натомість суд звертає увагу, що штраф на позивача було накладено за не зберігання (а не роздруковування). При цьому, факт втрати щоденних роздруківок на РРО фіскальних звітних чеків позивачем не заперечувався.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем належними доказами не доведено факт відсутності порушень та неправомірність рішення відповідача. Доводи позивача не спростовують висновків акту. Натомість відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення. Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно частини 2 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова