Рішення № 31575697, 27.05.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.05.2013 Справа № 920/418/13

За позовом: Приватного спеціалізованого підприємства «УкрРосХім», м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ук.Аз.-Дружба», м. Суми

про стягнення 528 833 грн. 60 коп.

СУДДЯ В.Л.КОТЕЛЬНИЦЬКА

Представники сторін:

від позивача - О.В. Хижняк (директор)

від відповідача - не прибув

За участю секретаря судового засідання - І.М.Мелащенко

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором постачання №849 від 16.10.2012 у сумі 528 833 грн. 60 коп., у тому числі 430 000 грн. 00 коп. основного боргу (вартість продукції з ПДВ), 24 975 грн. 70 коп. пені, 71 666 грн. 66 коп. штрафу у розмірі 20% від вартості продукції без ПДВ, 2 191 грн. 24 коп. - сума 3% річних; а також судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач у поданому відзиві №25/03/13 від 25.03.2013 на позовну заяву (вхідний реєстраційний № 4162 від 27.03.2013) проти позову заперечував та зазначав, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження отримання відповідачем товару у відповідності до договору поставки №849 від 16.10.2012, а отже відсутнє будь-яке порушення прав позивача. Також відповідач вказує, що після прийняття на зберігання товару від позивача, жодних звернень від Приватного спеціалізованого підприємства «УкрРосХим» як поклажодавця відносно майна, переданого на зберігання, на даний час не надходило, тому відповідач не вбачає підстав, які б могли бути підставою для звернення позивача до суду.

Позивачем були подані до суду додаткові пояснення та матеріали по справі (вхідний реєстраційний № 5123 від 15.04.2013), відповідно до яких позивач фактично уточнив позовні вимоги в частині стягнення нарахованої суми пені та просить суд стягнути з відповідача 16 154 грн. 37 коп. пені за несвоєчасні розрахунки.

Представником відповідача було подане клопотання (вхідний реєстраційний № 5962 від 29.04.2013) про відкладення розгляду справи для надання можливості подати додаткові документи, а також у своєму клопотанні представник відповідача просив продовжити строк розгляду справи.

Судовою ухвалою від 29.04.2013 суд задовольнив вказане клопотання представника відповідача, продовжив строк вирішення спору до 29.05.2013, відклав розгляд справи.

27.05.2013 від відповідача надійшло клопотання № 23/05-4 від 23.05.2013 про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням його представника.

Однак, суд, розглянувши подане клопотання, не вбачає підстав для його задоволення, оскільки, по-перше, відповідачем до клопотання про відкладення розгляду справи не було подано будь-яких доказів на його обґрунтування (як то посвідчення про відрядження, проїзні квитки на ім'я представника тощо), по-друге, судовою ухвалою строк розгляду даної справи вже було продовжено, що унеможливлює вирішення спору у терміни, встановлені ст. 69 ГПК України.

Відповідно до приписів ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.10.2012 між ПСП «УкрРосХим» (позивачем у справі) і ТОВ «Ук.Аз.-Дружба» (відповідачем у справі) було укладено договір №849 (далі за текстом - Договір1), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач - прийняти і оплатити товар (мінеральні добрива - Суперагро NPK 15:15:15) в кількості 100 тон, вартістю 4 300 грн. 00 коп./т, в т.ч. ПДВ, на умовах EXW-склад Постачальника (м. Суми, вул. Харківська, 122).

Згідно п. 2.1 Договору 1 загальна сума договору становить 430 000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ.

Зі змісту п. 2.2. Договору 1 Відповідач здійснює оплату отриманої продукції в день отримання продукції по накладних від позивача. Право власності на продукцію переходить до відповідача після перерахування на розрахунковий рахунок повної оплати.

Відповідно до п. 2.3. Договору 1 у випадку неможливості оплати продукції в день отримання, відповідач приймає її на відповідальне зберігання власними силами, за власний рахунок на місце зберігання на власний розсуд. Взаємовідносини відповідача і позивача по зберіганню продукції у цьому випадку врегульовуються окремим договором зберігання. При цьому відповідач зобов'язаний викупити отриману продукцію до 31.12.2012р.

Згідно п.2.4. Договору 1 під час викупу відповідачем продукції, що зберігається, з відповідального зберігання, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу штрафні санкції за затримку викупу продукції в порядку і на умовах, передбачених розділом 5 даного Договору.

Розділ 5 договору № 849 встановлює відповідальність сторін.

Відповідно до п. 5.1. Договору 1 у випадку викупу продукції зі зберігання пізніше дня її отримання, якщо цей викуп відбувається до 25.11.2012, відповідач сплачує позивачу пеню із розрахунку 24% річних від суми платежу за викуп за кожний день прострочення.

Згідно п. 5.2. Договору 1 у випадку, якщо викуп здійснюється 25.11.2012 і пізніше, відповідач крім зазначених вище санкцій, додатково сплачує позивачу: 3% річних від суми викупу (за весь період прострочення), згідно ст. 625 ЦК України; інфляційні збитки в розмірі офіційно встановленого індексу інфляції за місяць, в якому здійснювався викуп.

Пунктом 5.3. Договору 1 встановлено, що у випадку, якщо викуп продукції здійснюється після 25.12.2012 і пізніше, відповідач окрім зазначених вище санкцій, додатково сплачує позивачу разовий штраф в сумі 20% вартості товару, що викупається.

Пунктом 3.1. Договору 1 встановлено, що термін поставки товару - до 01.11.2012.

Зі змісту п. 3.3. Договору 1 вбачається, що у випадку неможливості вивезти зі складу отриману продукцію відповідач має право залишити її на тимчасовому зберіганні на термін, що не перевищує одного місяця. В такому випадку сторони регулюють свої правовідносини по зберіганню шляхом укладення окремого договору.

16.10.2012 між позивачем і відповідачем був укладений договір зберігання №850 (далі за текстом - Договір 2), відповідно до умов якого позивач прийняв на зберігання товар (мінеральні добрива) в кількості 100 тон, по обліковій ціні 4 300 грн. 00 коп./т (з ПДВ). Асортимент, кількість, фасування та вартість Товару вказується в Актах приймання-передачі майна на зберігання, які є невід'ємною частиною Договору. Місцем зберігання є склад відповідача.

Згідно п. 3.2. Договору 2 товар передається на зберігання на термін, що не перевищує терміну дії договору (до 31.12.2012).

Так, відповідно до Акту №1 від 16.10.2012 відповідачем було отримано від позивача товар в кількості 40 тон на загальну суму 143 333 грн. 34 коп. (без ПДВ), що підтверджується письмовими матеріалами справи, а саме: заявкою відповідача від 16.10.2012, товарно-транспортними накладними №1 та №2 від 16.10.2012; згідно Акту №2 від 17.10.2012 відповідачем було отримано від позивача товар в кількості 40 тон на загальну суму 143 333 грн. 34 коп. (без ПДВ), що підтверджується письмовими матеріалами справи, а саме: заявкою відповідача від 17.10.2012, товарно-транспортними накладними №3 та №4 від 17.10.2012; відповідно до Акту №3 від 24.10.2012 відповідачем було отримано від позивача товар в кількості 20 тон на загальну суму 71 666 грн. 67 коп.(без ПДВ), що підтверджується письмовими матеріалами справи, а саме: заявкою відповідача від 23.10.2012, товарно-транспортною накладною №5 від 24.10.2012.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання вимог п. 2.3. Договору 1 відповідач повинен був викупити товар в день його отримання, відповідач же не здійснив оплату, а прийняв товар на зберігання відповідно до умов укладеного договору № 850. При цьому відповідач повинен був викупити отриману ним на зберігання продукцію в строк до 31.12.2012.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договір є підставою виникнення господарського зобов'язання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Позивачем за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 849 були нараховані наступні санкції (з урахуванням уточнених позовних вимог):

- За актом № 1 від 16.10.2012 - пеня в розмірі 6 641 грн. 75 коп. за період з 25.11.2012 по 14.03.2013 (згідно п. 5.1 договору № 849); 3% річних в сумі 801 грн. 10 коп. за період з 25.11.2012 по 01.02.2013 (згідно п. 5.2 договору № 849) та штраф (20% від суми викупу без ПДВ) у розмірі 28 666 грн. 67 коп. (згідно п. 5.3 Договору № 849);

- За актом № 2 від 17.10.2012 - пеня в розмірі 6 641 грн. 75 коп. за період з 25.11.2012 по 14.03.2013 (згідно п. 5.1 договору № 849); 3% річних в сумі 801 грн. 10 коп. за період з 25.11.2012 по 01.02.2013 (згідно п. 5.2 договору № 849) та штраф (20% від суми викупу без ПДВ) у розмірі 28 666 грн. 67 коп. (згідно п. 5.3 Договору № 849);

- За актом № 3 від 24.10.2012 - пеня в розмірі 3 230 грн. 87 коп. за період з 25.11.2012 по 14.03.2013(згідно п. 5.1 договору № 849); 3% річних в сумі 589 грн. 04 коп. за період з 25.11.2012 по 01.02.2013 (згідно п. 5.2 договору № 849) та штраф (20% від суми викупу без ПДВ) у розмірі 14 333 грн. 32 коп. (згідно п. 5.3 Договору № 849).

Відповідач не погоджується з викладеними позивачем позовними вимогами та обставинами з посиланням на те, що позивачем не надано жодних підтверджень отримання відповідачем товару у відповідності до договору поставки № 849 від 16.10.2012, відповідно, відсутнє будь-яке порушення прав позивача з боку відповідача, що ґрунтуються на виконанні чи невиконанні останнім умов договору поставки.

Строк виконання зобов'язань відповідача щодо оплати отриманого від позивача продукції на зберігання настав 31.12.2012.

Відповідно до ст. 948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Як визначено сторонами у договорі зберігання, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання товар в кількості, яка вказана в супровідних документах та Актах приймання-передачі (пункт 3.1 договору № 850). Товар передається н зберігання на термін, що не перевищує терміну дії договору (п. 3.2 договору № 850).

Продукція була прийнята на зберігання, що підтверджується відповідними актами з посиланням на договір зберігання.

Згідно умов п. 7.3. договору зберігання, термін дії даного договору - з 16.10.2012 по 31.12.2012 з правом дострокового знаття продукції із зберігання.

Проаналізувавши умови укладених між сторонами договорів постачання та зберігання, господарський суд вбачає, що в будь-якому випадку до 31.12.2012 покупець повинен був оплатити вартість отриманої ним продукції, яка була взята ним на зберігання.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 430 000 грн. 00 коп. боргу за отриману відповідачем продукцію повністю підтверджується матеріалами даної справи, є правомірними та обґрунтованими, господарський суд визнає їх такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 526 ЦК України.

Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач допустив прострочення грошового зобов'язання, тому згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», на підставі п. п. 2.3, 2.4 та розділу 5 договору постачання № 849 від 16.10.2012 відповідачу нарахована пеня в сумі 16 154 грн. 37 коп. та штраф у розмірі 20% від суми викупу без ПДВ в сумі 71 666 грн. 66 коп.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день прострочення.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% від вартості викупленої продукції (без ПДВ), нараховані позивачем в розмірі 71 666 грн. 66 коп., що передбачені умовами договору, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надавши правову оцінку матеріалам даної справи, господарський суд дійшов висновку, що відповідальність відповідача по оплаті отриманої від позивача продукції відповідно до п. 2.3 та розділу 5 договору постачання та право на нарахування відповідачу пені і 3% річних від простроченої суми за цим договором відповідно до п.п. 5.1, 5.4 виникло у позивача наступного дня від 31.12.2012, тобто - 01.01.2013.

Стосовно заявлених позивачем вимог по стягненню пені, суд задовольняє вимоги позивача в цій частині позову у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день прострочення від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме: за період з 01.01.2013 (з наступного дня від 31.12.2012 - дати виконання зобов'язань відповідача щодо оплати отриманої від позивача продукції на зберігання) по 14.03.2013 (дати звернення позивача з даним позовом до господарського суду згідно клопотання про уточнення суми позовних вимог) у розмірі 12900грн. 00 коп.; позовні вимоги в решті суми заявленої до стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача нараховані відповідачу 3% річних від суми викупу (вартості продукції) складають 2 191 грн. 24 коп.

Стосовно заявлених позивачем вимог по стягненню 3% річних, суд задовольняє вимоги позивача в цій частині позову у розмірі 1130грн.96коп. за кожен календарний день прострочення від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме: за період з 01.01.2013 (з наступного дня від 31.12.2012 - дати виконання зобов'язань відповідача щодо оплати отриманої від позивача продукції на зберігання) по 01.02.2013 (дати, зазначеної в позовній заяві), позовні вимоги в решті заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати останнього по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33-34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ук.Аз.-Дружба» (40021, м. Суми, вул. Кірова, 127/1, кв. 15, код ЄДРПОУ 35906971) на користь Приватного спеціалізованого підприємства «УкрРосХим» (40020, м. Суми, вул. Ковпака, 4, код ЄДРПОУ 13996998) 430 000 грн. 00 коп. боргу, 12900 грн. 00 коп. пені, 71 666 грн. 66 коп. штрафу, 1130грн.96коп. - 3% річних, 10314грн. 37коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.06.2013.

Суддя В.Л.Котельницька