Ухвала суду № 31561986, 27.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"27" травня 2013 р. Справа № 5023/5466/12

Вх. номер 5466/12

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикова М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Тамзликара Л.Й., довіреність № 11-02-2012 від 11.02.2013 р.;

відповідача - Хомича О.П., довіреність № 1 від 05.02.2013 р.;

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м.Харків, про розстрочку виконання рішення суду від 21.01.2013 р.

по справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м.Харків

про стягнення 56655,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21 січня 2013 р. по справі № 5023/5466/12 позов задоволено. Стягнуто з відповідача 40000 грн. основного боргу, 137,53 грн. 3% річних, 55,07 грн. інфляційних витрат, 687,64 грн. неустойки та 1609,50 грн. судового збору, та в доход державного бюджету України судовий збір в сумі 1609,50 грн.

05 лютого 2013 року на виконання вказаного рішення суду були видані відповідні накази.

17 травня 2013 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" надійшла заява, в якій останній просить суд розстрочити виконання рішення суду від 21 січня 2013 р. по справі № 5023/5466/12 відповідно до графіку, викладеного в заяві. Свою заяву боржник обґрунтовує виникненням обставин, обумовлених економічними кризовими явищами у минулому та поточному році, несприятливою економічною ситуацією, пов"язаною з незначним прибутком підприємства, підвищення закупівельних цін на добрива, існуванням значної дебіторської заборгованості, що ускладнює виконання рішення суду по даній справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 травня 2013 року було розгляд справи призначено на 27 травня 2013 року.

22 травня 2013 року позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що на час розгляду справи № 5023/5466/12 відносно відповідача було відкрито декілька виконавчих проваджень стосовно стягнення боргів і накладено арешт на рахунки відповідача, проте в порушення діючого законодавства відповідач ухилявся від виконання рішень суду, відкривав поточні рахунки у інших банківських установах, та про даний факт свідчить часткова сплата заборгованості перед позивачем протягом розгляду справи у суді. Також позивач повідомив, що відповідач не в перше намагається розстрочити виконання рішення суду та в кожний раз погоджується з сумою заборгованості та має намір в добровільному порядку погасити суму заборгованості, однак з причин складних обставин, обумовлених економічними кризовими явищами у минулому та поточному році, несприятливою економічною ситуацією, пов"язаною з незначним прибутком, підвищенням закупівельних цін на добрива, не провадить повного погашення своїх зобов"язань. Крім того, позивач зазначив, що аналізуючи судову практику відносно спорів, в яких заявник виступає в якості відповідача, можна встановити факт, що ТОВ "Укрінотерм" за договорами отримувало передплату в розмірі 50% від вартості договорів та не виконувало умови договору, у зв"язку з чим відсутні обставини та докази задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

22 травня 2013 року представник заявника у судовому засіданні просив суд розстрочити виконання рішення суду від 21 січня 2013 р. по справі № 5023/5466/12 відповідно до графіку, викладеного в заяві.

Представник стягувача проти розстрочення виконання рішення суду заперечував.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про розстрочку виконання рішення, заперечення на заяву, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21 січня 2013 р. по справі № 5023/5466/12 позов задоволено. Стягнуто з відповідача 40000 грн. основного боргу, 137,53 грн. 3% річних, 55,07 грн. інфляційних витрат, 687,64 грн. неустойки та 1609,50 грн. судового збору, та в доход державного бюджету України судовий збір в сумі 1609,50 грн.

05 лютого 2013 року на виконання вказаного рішення суду були видані відповідні накази.

Проте, боржник звернувся до господарського суду Харківської області з заявою, в якій просить суд розстрочити виконання рішення суду від 21 січня 2013 р. по справі № 5023/5466/12 відповідно до графіку, викладеного в заяві. Свою заяву боржник обґрунтовує виникненням обставин, обумовлених економічними кризовими явищами у минулому та поточному році, несприятливою економічною ситуацією, пов"язаною з незначним прибутком підприємства, підвищення закупівельних цін на добрива, існуванням значної дебіторської заборгованості, що ускладнює виконання рішення суду по даній справі.

Згідно ч.1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Положеннями ст. 121 ГПК України, передбачено, що в процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Так, виконання рішення про стягнення коштів може бути неможливим через відсутність коштів на рахунках боржника. Під час виконання рішення про передачу майна стягувачеві може виявитися, що майно, яке слід передати згідно з наказом господарського суду, в боржника відсутнє.

Також ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення. За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу й порядку виконання.

Враховуючи те, що положення господарського процесуального кодексу України, не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України. За наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право: відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови; розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови; змінити спосіб виконання рішення, ухвали, постанови; змінити порядок виконання рішення, ухвали, постанови.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками, тощо).

Питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання повинно бути розглянуто господарським судом протягом 10 днів з дня подання заяви (внесення подання). За змістом п. 25 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд не може продовжити встановлений частиною першою статті 121 ГПК строк розгляду заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Отже, господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.

Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України N 02-5/333 від 12.09.96 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України" - "Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Суд зазначає, що ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик є однією із ознак підприємництва (згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже складнощі, які виникли у боржника із виконанням рішення суду охоплюються його підприємницьким ризиком. Тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик боржника на позивача шляхом надання розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, суд звертає увагу що у рішенні Європейського суду (п.37 рішення у справі "Деркач та Палек проти України" (заяви №№ 34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року) наголошується, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося не виконаним на шкоду однієї зі сторін.

Проте, з матеріалів заяви не вбачається яким чином обставини, викладені в заяві, ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, натомість наявна відсутність підстав вважати, що зміна обставин, на яку посилається боржник, звільняє його від виконання судового рішення у встановлений законом строк.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В розумінні частини першої 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, а також надані відповідачем документи в обґрунтування заяви про розстрочку, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, зважаючи на фінансовий стан як відповідача, так і позивача, суд дійшов висновку, що заява відповідача про розстрочку виконання рішення суду є необґрунтованою, не підтверджена належними доказами, відповідачем нічим не підтверджується винятковість обставин, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення.

За таких підстав суд відмовляє в задоволенні заяви Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" про розстрочку виконання рішення суду від 21.01.2013 р. у справі № 5023/5466/12.

Керуючись ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", статтями 1, 22, 32, 33, 36, 43, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду від 21.01.2013 р. у справі № 5023/5466/12.

Суддя Смірнова О.В.