ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 817/413/13-а
18 квітня 2013 року 17год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник представник Давидюк М.С.
відповідача: представник представник Троянчук Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватне підприємство "Модена" до Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Модена» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 000386, № 00038722342 від 20.08.2012 р.
Позовні вимоги обґрунтовує наступним. ПП «Модена» в квітні, травні 2012 року мало господарські правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Медея» (код 30718769). Між позивачем ПП «Модена» та ТОВ «Медея» було укладено договір купівлі-продажу № 02 /03-1 від 02.03.2012 р., термін дії Договору до повного виконання сторонами своїх обов'язків та договір оренди № 01/04 від 02.03.2012 року, термін дії до 31.12.2012 року. На виконання вищевказаних договорів, ТОВ «Медея», в квітні, травні 2012 року поставило товар, обладнання та механізми, які були використані позивачем в своїй господарській діяльності, що підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними.
Вказує на неправомірність зменшення податковим органом витрат позивача та податкового кредиту, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинах з ТОВ «Медея». Зазначає, що господарські операції з вказаним контрагентом оформлені належними первинними документами бухгалтерського обліку, які були пред'явлені до перевірки, а правочин між сторонами не є нікчемним в розумінні закону та не визнавався недійсним в установленому порядку.
Платник податків стверджує, що податковий кредит та валові витрати за перевіряємий період тобто з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року, були сформовані на підставі первинних документів, оформлених відповідно до вимог податкового законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин. Порушення в оформленні податкових та видаткових накладних, внаслідок яких вони могли бути визнані недійсними, перевіркою не виявлені та в Акті перевірки, не зазначені. Показники податкових накладних відповідають показникам видаткових накладних виписаних ТОВ «Медея», які містять всі обов'язкові реквізити, передбачені відповідними нормативно-правовими актами. Видаткові накладні відображають фактично здійсненні господарські операції, а саме отримання платником податків товарів та обладнання.
Отримані згідно договірних зобов'язань та підтверджені накладними товари та обладнання (фільтри очистки води, міні екскаватор, електрободаднання) були використані платником податків у господарській діяльності. Використання товарів та обладнання яке отримане у ТОВ «Медея» підтверджується договорами ПП «Модена» з ПрАТ «Рівень» №01/04 від 01.04.2012 року та ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест», податковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення, актами приймання- передачі, актами виконаних робіт, яким не було надано належного значення при перевірці. Таким чином, висновок ревізора про те, що господарські операції платника податків з ТОВ «Медея» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання - є безпідставним та необґрунтованим. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив, та пояснив, що згідно висновку Акту від 09.08.2012 року № 377/22-200/31541926 Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ПП «Модена» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Медея» за період 01.04.2012 р. по 31.05.2012 р. перевіркою встановлено порушення п. 44.1, ст.44 розділу І п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового Кодексу України, ПП «Модена» при обчислені витрат оподаткування, віднесено витрати по безтоварним операціям з ТОВ «Медея» в результаті чого занижено податок на прибуток за період що перевірявся на загальну суму 154 335 грн. П.44.1 ст.44 розділу І, п.185.1 ст.185, п.198.1,п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України ПП «Модена» завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ТОВ «Медея» в результаті чого занижено податок на додану вартість за період що перевірявся у розмірі 146 985 грн.
На підставі висновку Акту від 09.08.2012 року № 377/22-200/31541926, ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби направила позивачу ПП «Модена» податкове повідомлення рішення № 000386 від 20.08.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: Податок на прибуток у сумі - 154 335 грн. та штрафними санкціями - 38 583 грн. 75 коп., та податкове повідомлення-рішення № 0003872342 від 20.08.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: Податок на додану вартість у сумі - 146 985 грн., та штрафними санкціями - 36 746 грн.25 коп.
Актом № 23/22-24/30718769 від 18.07.2012 р. з питань неможливості підтвердження зустрічної звірки ТОВ «Медея» код 30718769 з питань взаємовідносин з платниками податків за квітень встановлено порушення п. 1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст.216, ст.228,ст.626, ст.629, ст.650, ст. 655, ст.658, ст.662 ЦК України щодо недодержання вимог зазначених статей, в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Медея» із постачальниками та покупцями, в т.ч. із покупцем ПП «Модена». З матеріалів Дубенської ОДПІ встановлено, що ТОВ «Медея» протягом 2012 р. залучало до ланцюгів постачання сумнівних суб'єктів господарської діяльності, які були задіяні у схемах ухилення від сплати податків та конвертації грошових коштів у готівку чи по фактах порушення податкового законодавства. Операції з продажу та придбання товарів (послуг) з ТОВ «Медея» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання. Враховуючи те, що у ТОВ «Медея», відсутні умови для ведення господарської діяльності, відсутні відповідні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно частини 1,5 ст. 203, п.1,2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин укладений між ПП «Модена» та ТОВ «Медея» має ознаки нікчемності. Згідно із частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Крім того, в своєму поясненні директор ТОВ «Медея» ОСОБА_4 вказав, що підприємство він придбав, бухгалтерські документи втратив і підтвердити господарські операції він не може. Таким чином, ПП «Модена» порушено ст. 228 Цивільного кодексу України, щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.
А тому, у податкового органу на час перевірки були вci підстави трактувати відповідну суму валових витрат та податкового кредиту як непідтверджену. За таких обставин просив в позові відмовити.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПП «Модена», код 31541926 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Медея» код 30718769 за період з 01.04.2012 р. по 31.05.2012 р.
За наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби складено Акт від 09.08.2012 року № 377/22-200/31541926.
Перевіркою встановлено порушення п. 44.1, ст.44 розділу І п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового Кодексу України, ПП «Модена» при обчислені витрат оподаткування, віднесено витрати по безтоварним операціям з ТОВ «Медея» в результаті чого занижено податок на прибуток за період що перевірявся на загальну суму 154 335 грн. П.44.1 ст.44 розділу І, п.185.1 ст.185, п.198.1,п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України ПП «Модена» завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ТОВ «Медея» в результаті чого занижено податок на додану вартість за період що перевірявся у розмірі 146 985 грн.
На підставі висновку Акту від 09.08.2012 року № 377/22-200/31541926, ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби направила позивачу ПП «Модена» податкове повідомлення рішення № 000386 від 20.08.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: Податок на прибуток у сумі - 154 335 грн. та штрафними санкціями - 38 583 грн. 75 коп., та податкове повідомлення-рішення № 0003872342 від 20.08.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: Податок на додану вартість у сумі - 146 985 грн., та штрафними санкціями - 36 746 грн.25 коп, що оспорюється позивачем ПП «Модена».
В подальшому, за результатами адміністративного оскарження до ДПС в Рівненській області та ДПС України податкові повідомлення рішення від 20.08.2012 р. № 0003872342 та № 000386 залишені без змін.
В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень лягли висновки відповідача, зазначені в Акті від 09.08.2012 року № 377/22-200/31541926 про нікчемність операцій з купівлі-продажу та оренди обладнання здійснених між позивачем та ТОВ «Медея», що суперечить ч.1 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, порушує ст. 228 Цивільного кодексу України та вищевказані приписи ПК України.
Однак, доводи та висновки відповідача, викладені в Акті від 09.08.2012 року № 377/22-200/31541926 щодо наявності підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств по господарській операції з ТОВ «Медея», суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах закону та фактичних обставинах справи, а на припущеннях відповідача.
Судом встановлено, що між позивачем ПП "Модена" та ТОВ "Медея" було укладено договір купівлі-продажу № 02/03-1 від 02.03.2012 р., термін дії договору до повного виконання сторонами своїх обов'язків та договір оренди № 01/04 від 02.03.2012 року, термін дії до 31.12.2012 року. На виконання вищевказаних договорів, ТОВ "Медея", в квітні, травні 2012 року поставило товар, обладнання та механізми, які були використані позивачем в своїй господарській діяльності, що підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними доданими до матеріалів справи.
На виконання умов Договору купівлі-продажу № 02 /03-1 від 02.03.2012 р. ТОВ "Медеяв квітні 2012 року передала у власність позивача фільтри очистки води, картриджі вугільні, блок керування водоочисної системи, що підтверджується:
- видатковою накладною № 1 від 02.04.2012 року, податковою накладною;
- видатковою накладною № 3 від 04.04.2012 року, податковою накладною;
- видатковою накладною № 8 від 06.04.2012 року, податковою накладною;
- видатковою накладною № 9 від 06.04.2012 року, податковою накладною;
- видатковою накладною № 10 від 11.04.2012 року, податковою накладною;
- видатковою накладною № 12 від 11.04.2012 року, податковою накладною;
- видатковою накладною № 13 від 13.04.2012 року, податковою накладною;
- видатковою накладною № 16 від 13.04.2012 року, податковою накладною;
- видатковою накладною № 20 від 27.04.2012 року, податковою накладною;
Документи підписано повноважними особами та засвідчено печатками підприємств.
У відповідності до наданого позивачем договору оренди транспортного засобу від 02.04.2012 року, переміщення товару від продавця ТОВ «Медея» до місця встановлення даних товарів-ПрАТ «Рівень» здійснювалось орендованим транспортом ПП «Модена».
В подальшому отриманий товар позивачем у відповідності до наданих позивачем первинних документів був використаний в господарській діяльності зокрема на виконання договору 01/04 від 01 квітня 2012 року був поставлений та встановлений на підприємсті ПрАТ «Рівень» м. Рівне, що підтверджується первинними документами за квітень, травень 2012 року, зокрема актами здачі приймання виконаних робіт підписаними та посвідченими печатками підприємств доданими до матеріалів справи.
На виконання укладеного 02.04.2012 року договору оренди № 01/04 ТОВ «Медея» передало в оренду ПП «Модена» будівельне обладнання (установка для зварювання, вібратор, екскаватор міні, відбійний молоток, установка бурильна інший будівельний електроінструмент, що підтверджується:
- актом здачі-приймання виконаних робіт від 22.05.2012 року, податковою накладною;
- актом здачі-приймання виконаних робіт від 22.05.2012 року, податковою накладною;
- актом здачі-приймання виконаних робіт від 22.05.2012 року, податковою накладною;
- актом здачі-приймання виконаних робіт від 24.05.2012 року, податковою накладною;
- актом здачі-приймання виконаних робіт від 24.05.2012 року, податковою накладною;
- актом здачі-приймання виконаних робіт від 25.05.2012 року, податковою накладною;
Документи підписано повноважними особами та засвідчено печатками підприємств.
У відповідності до наданого позивачем договору оренди транспортного засобу від 02.04.2012 року, та пояснень директора ПП «Модена» ОСОБА_5, переміщення орендованого обладнання від орендодавця ТОВ «Медея» до місця виконання робіт ТРЦ «Чайка» здійснювалось орендованим транспортом ПП «Модена».
В подальшому, орендоване обладнання у відповідності до наданих позивачем первинних документів було використане в господарській діяльності зокрема на виконання договору підряду 27/03-01 від 27 березня 2012 року з ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» під час ремонтних робіт покрівлі ТРЦ «Чайка» м. Рівне, що підтверджується первинними документами за травень 2012 року, зокрема актами приймання виконаних будівельних робіт підписаними та посвідченими печатками підприємств доданим до матеріалів справи.
Як встановлено судом, в травні 2012 року ТОВ "Медея" передало у власність позивача товар (роздрібний) що підтверджується:
-видаткова накладна від 02.05.2012 року (89 найменувань), податкова накладна;
-видаткова накладна від 10.05.2012 року (104 найменування), податкова накладна;
В подальшому отриманий товар позивачем у відповідності до наданих позивачем первинних документів був використаний в господарській діяльності зокрема був поставлений на ПП «Пенуел-С» Рівне, що підтверджується первинними документами за травень 2012 року, зокрема видатковими накладними від 03.05.2012 року, 10.05.2012 року.
У відповідності до наданого позивачем договору оренди транспортного засобу від 02.04.2012 року, переміщення товару від продавця ТОВ «Медея» до покупця ПП «Пенуел-С» здійснювалось орендованим транспортом ПП «Модена».
Розрахунки по господарських операціях за поставлений товар, передане в оренду обладнання ПП «Модена» не провело.
Разом з тим судом встановлено, що у відповідності до бухгалтерської довідки ПП «Модена» по рахунку 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками» обліковується дебіторська заборгованість ПАТ «Рівень» за надані послуги по заміні картріджів вугільних, запірної арматури, префільтрів, блоків керування водоочисної системи в сумі 810 тис.920 грн..
По рахунках з контрагентами «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» та ПП «Пенуел-С» заборгованість за виконані роботи та поставлений товар відсутня.
Необхідно зазначити, що згідно ч. 2. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.
Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
При цьому суд, зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування ПДВ тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.
При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.
Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
При цьому вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів: не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.
Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.
У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.
З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкових накладних, виданих ТОВ «Медея».
З акту від 18.07.2012 року № № 23/22-24/30718769 вбачається, неможливості підтвердження зустрічної звірки ТОВ «Медея» код 30718769 з питань взаємовідносин з платниками податків за квітень встановлено порушення п. 1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст.216, ст.228,ст.626, ст.629, ст.650, ст. 655, ст.658, ст.662 ЦК України щодо недодержання вимог зазначених статей, в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Медея» із постачальниками та покупцями, в т.ч. із покупцем ПП «Модена».
Щодо тверджень податкового органу про те, що у ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність інформації про чисельність працюючих у ТОВ «Медея» про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності та інші основні фонди, суд зазначає, що наявність або відсутність у юридичної особи у власності рухомого та нерухомого майна жодним чином не впливає на результати її господарської діяльності та, у даному випадку, не може бути підставою для підтвердження факту нікчемності правочину.
Як встановлено судом, на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість. Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Медея» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договорів так і на дату складання податкових накладних.
Суд також звертає увагу на інший аспект даної справи, а саме, правовідносини з приводу укладання та виконання договору поставки, який відповідач вважає нікчемним, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.
В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Оскільки зобов'язання за договорами, укладеним між позивачем та ТОВ «Медея», мали реальний характер, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочинів відповідало волі сторін договору (юридичних осіб).
Жодного доказу того, що підписи на всіх первинних документах бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Медея» виконані не ОСОБА_6, а іншою особою, суду не надано.
Враховуючи вищезазначене є безпідставними і висновки Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби щодо наявності порушення вимог позивачем п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України (не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку) по операціям з вказаними контрагентами.
Підпунктом 138.1.1. пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.4. статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.
Всі передбачені вище вимоги (у тому числі щодо документального підтвердження понесених витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю) позивачем виконані в повному обсязі, що свідчить про неправомірне донарахування податку на прибуток приватних підприємств.
З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції"(пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.
Так у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії"(№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем -суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.
Матеріали справи свідчать, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вказаним критеріям правомірності
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Відповідачем в ході перевірки не доведено нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Медея» не встановлено всіх обставин реальності здійснення господарської операції.
Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд дійшов висновку про безпідставність висновків Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, викладених у акті позапланової виїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Модена», з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.
Судовий збір відповідно до ст. 94 КАС України присуджується на користь позивача.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №0003872342 від 20.08.2012 року та №000386.
Присудити на користь позивача Приватне підприємство "Модена" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294,00 грн
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Щербаков В. В.
Судове рішення № 31300311, Рівненський окружний адміністративний суд було прийнято 18.04.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 817/413/13-а. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: