Рішення № 31279686, 14.05.2013, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3357/13-ц

провадження № 2/753/3272/13

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Пуник Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ „Філдес Україна" про визнання контракту недійсним, стягнення грошової суми,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання контракту недійсним, стягнення грошової суми.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, пояснивши, що 7.12.2007 року вона уклала контракт №0511318 з ЗАТ „Філдес Україна" про надання послуг з додатком, який є невід'ємною частиною контракту. Даний документ був укладений з метою придбання позивачкою автомобіля „Dacia Logan LO 14075964" на суму 58830 грн. Відповідно до вимог контракту відповідач зобов'язався надавати позивачці послуги з адміністрування системи умовно іменованої CAR CREDIT з метою придбання автомобіля в групі та передачі його позивачці, а остання зобов'язалась здійснювати оплату послуг відповідачу, в тому числі оплату вступного, страхового та щомісячних внесків на придбання автомобіля. З січня 2008 року по січень 2013 року нею було сплачено 103298,62 грн., з яких 27.02.2013 року вона сплатила відповідачу 29284 грн. як внесок по контракту оплати за пропозицію, що необхідно було здійснити після отримання телеграми 25.02.2012 року, в якій відповідачем зазначалось, що за позивачкою визнано автомобіль згідно результатів акту про визнання. Однак в подальшому автомобіль вона так і не отримала, тому вважає, що відповідач веде не чесну підприємницьку діяльність, створюючи пірамідальні схеми для набору клієнтів і отримання від них грошових коштів, і не мав на меті передавати позивачці майно. При цьому, угода, яку вона уклала з відповідачем, складена з порушенням вимог чинного законодавства і порушує її права. Тому просить визнати даний контракт недійсним і стягнути з відповідача на користь позивачки 103 298 грн. 62 коп. сплачених нею коштів.

Представник відповідача ПрАТ „Філдес Україна" в судові засіданні не з'явився повторно, при цьому відповідач був двічі належним чином повідомлений про розгляд справи (а.с.59; 66), з заявами до суду про неможливість розгляду справи у відсутність свого представника в даному судовому засіданні не звертався, а у направлених запереченнях до суду просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1, 3, ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Як передбачено ч.1, та 2, ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як встановлено у судовому засіданні, 7.12.2007 року позивачка ОСОБА_2 уклала контракт №0511318 з ЗАТ „Філдес Україна", правонаступником якого є відповідач ПрАТ „Філдес Україна", про надання послуг (а.с.5-12) з додатком - ідентифікатор контракту №0511318 (а.с.13), який є невід'ємною частиною контракту. За змістом ст.1 вказаного контракту відповідач надає позивачці послуги з адміністрування системи, умовно іменованої CAR CREDIT з метою придбання автомобіля в групі, які полягають у сприянні клієнту в пошуках, придбанні, страхуванні та інших супутних діях, необхідних для задоволення потреб клієнта у придбанні автомобіля. Даний правочин укладений в рамках створення групи покупців, бажаючих придбати автомобіль, тому стають клієнтами системи. Саме системою встановлені відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним із клієнтів автомобіля шляхом сплати його ціни невеликими щомісячними внесками протягом кількох років. Відповідач надає клієнтові послуги, що полягають також у формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах асигнаційних актів та інших послуг, передбачених угодою. Кінцевим результатом укладених угод з учасником певної групи є отримання автомобіля всіма учасниками, за умови дотримання ними встановлених договором умов. Як пояснила позивачка у судовому засіданні оскаржуваний правочин вона підписала свідомо, мала достатньо часу на його ознайомлення, але в неповній мірі ним скористалась, її ніхто не примушував до підписання і вона мала можливість проконсультуватись щодо його положень.

Як зазначають положення ст.18 Закону України „Про захист прав споживачів" 1. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. 2. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

3. Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника);

2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);

3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;

5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;

6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;

7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);

8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом;

9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;

10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;

11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;

12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;

13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;

14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору;

15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей;

16) встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх;

17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

4. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Положення пункту 8 частини третьої цієї статті не застосовується до умови договорів про надання споживчого кредиту, відповідно до якої кредитодавець встановлює право розірвати договір в односторонньому порядку за наявності підстав, визначених законодавством, та за умови негайного повідомлення кожної із сторін про розірвання договору.

Положення пункту 11 частини третьої цієї статті не застосовується до договорів, укладених на невизначений строк, за умови встановлення в таких договорах обов'язковості повідомлення заздалегідь споживача про намір змінити умови договору і надання йому у зв'язку з цим права на розірвання договору.

Положення пункту 13 частини третьої цієї статті не застосовується до положень про індексацію ціни, що відповідають законодавству, якщо умови та метод розрахунку ціни чітко і недвозначно визначено у договорі.

Положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої цієї статті не застосовуються до:

1) операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем;

2) договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті.

5. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

6. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:

1) такі положення також підлягають зміні; або

2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

7. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

8. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

9. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.

У відповідності до ст.19 Закону України „Про захист прав споживачів" 1. Нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає:

1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;

2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

2. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно:

1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;

2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;

3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг;

4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;

5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди;

6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

3. Забороняються як такі, що вводять в оману:

1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції;

2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої;

3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару;

4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення;

5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження;

6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію;

7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції;

8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності.

Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

4. Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться:

1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції;

2) вживання образливих або загрозливих висловів;

3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача;

4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання;

5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

5. Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики:

1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати;

2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла;

3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача;

4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.

Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.

6. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

Позивачка обґрунтувала свої позовні вимоги тим, що відповідач при укладанні її контракту та подібних договорів веде не чесну підприємницьку діяльність, створюючи пірамідальні схеми для набору клієнтів і отримання від них грошових коштів, і не мав на меті передавати позивачці майно (автомобіль), при цьому, угода, яку вона уклала з відповідачем, складена з порушенням вимог чинного законодавства і порушує її права. Однак в судовому засіданні позивачка не змогла пояснити який саме пункт або стаття контракту і яким чином порушує її права, в чому це полягає. Також не змогла обґрунтувати та надати докази щодо створення відповідачем пірамідальної схеми отримання коштів від залучених споживачів і чим саме з цього приводу були порушені її права і які саме.

Відповідач, не з'явившись у судове засідання, направив до суду заперечення, в яких зазначив, що споживач (позивачка), уклавши даний контракт, сплачує саме за одержання послуги, яка споживається в процесі її виконання. Право на отримання автомобіля надається за механізмами, передбаченими контрактом та відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи. Відповідач отримує оплату саме за рахунок продажу продукції надання послуг, а не за рахунок залучення інших споживачів. Також відповідачем надається учаснику програми право на придбання автомобіля за рахунок накопичених коштів, сплачених учасниками у групі. При цьому групу учасників формує саме товариство, яке гарантує надання права на придбання автомобіля всіма учасниками групи без залучення інших осіб. Будь-яких зобов'язань щодо залучення інших осіб до групи чи залучення коштів цих осіб до програми угодою не передбачено та, відповідно, не передбачено і отримання учасником програми будь-якої компенсації за таке. Також, відповідач отримує оплату саме за рахунок продажу продукції надання послуг, а не за рахунок залучення інших споживачів. А пірамідальна схема - не надання особою (наприклад, позивачкою) фінансових активів у розпорядження організатором фінансової піраміди в обмін на отримання можливості одержати фінансову вигоду за рахунок залучення до фінансової піраміди фінансових активів під інших осіб та перерозподілу фінансових активів на користь такої особи. Тобто, коли одна особа приходить до якоїсь компанії та сплативши певну сумугрошей зобов'язується привести до цієї ж компанії інших осіб, які сплатять гроші, а особа, що їх привела, отримуєвідповідну компенсацію, а також отримує компенсацію за рахунок тих осіб, яких привели залучені приведеними цією особою інші особи.

Аналізуючи вказані обставини, суд вважає, що жодним положенням угоди (контракту) не передбачена виплата будь - якої винагороди позивачці за будь - яких обставин, тим більше не передбачено отримання винагороди позивачкою за залучення інших споживачів. Ні для отримання учасником автомобіля, ні для отримання учасником назад сплачених на оплату автомобіля внесків від учасника не вимагається залучення інших учасників (споживачів). Позивачкою не зазначено статті контракту, які передбачають виплату компенсації або видачу автомобіля або надання права на автомобіль, у разі залучення ним іншого споживача. Поскільки відсутні докази, які б давали підстави вважати, що розподіл фонду групи клієнтів проходить по пірамідальній схемі, то в даному випадку визначені статтею 19 Закону України „Про захист прав споживачів" умови для визнання угоди недійною відсутні. Таким чином, позиція позивачки щодо пірамідальної схеми у діяльності відповідача є недоведеною та необґрунтованою належним чином.

Посилання позивачки про те, що відповідач веде нечесну підприємницьку практику, яка включає будь яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить її як споживача в оману, є також необґрунтованими. Дані твердження також не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Всі умови договору чітко викладені в контракті, ознайомитись з якими є обов'язком сторони, яка його підписує. Згідно долученої до контракту заяви позивачка одержала повну, необхідну, доступну, достовірну інформацію про положення, які знаходяться в дійсному контракті, всі умови контракту їй відомі, зрозумілі і детально роз'яснені, отримана інформація відповідає умовам контракту в повному обсязі. Більш того, в разі нерозуміння умов контракту, позивачка мала можливість уточнювати їх у відповідача, консультуватись з цього приводу у фахівців правознавства, і не підписувати контракт або відмовитися від нього протягом семи днів з моменту його укладення. Натомість позивачка почала систематично сплачувати внески відповідно до Контракту, що свідчить про повне усвідомлювання власних дій та умов контракту. :

Свою думку щодо викладених питань висловив Верховний Суд України в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними: правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях винної особи, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Як вбачається з матеріалів справи, жодного належного та допустимого доказу щодо факту введення в оману позивачка не надає.

Крім того, щодо несправедливих умов контракту позивачка посилається на те, що у контракті включені умови, які є несправедливими. З аналізу умов контракту, не вбачається істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позивачці, правам та обов'язкам позивачки кореспондуються обов'язки та права відповідача. Обом сторонам гарантовано право на розірвання договору. Умовами контракту також передбачено право позивачки на повернення частини коштів за певних обставин. Згідно п.БЗ ст.2 Контракту клієнт може від нього відмовитися та отримати повернення сплачено вступного внеску в повному обсязі, якщо відмова буде здійснена протягом семи днів після підписання контракту. Даний пункт Контракту дає можливість клієнтам більш точно ознайомитися з усіма положеннями та умовами Контракту, або звернутися за роз'ясненнями до сторонніх фахівців чи до відповідача і, в разі незгоди з даними умовами, клієнт має право розірвати його з поверненням вступного внеску сплаченого при підписанні контракту. Також позивачем вказано, що умови контракту не містять обов'язків відповідача в той же час ст.1 контракту говорить про обов'язок відповідача надавати позивачці послуги з адміністрування з метою придбання автомобіля і т.п. Крім того, згідно з умовами ст.17 контракту відповідач несе відповідальність поряд із клієнтами за невиконання своїх зобов'язань, а саме: виплата штрафу у розмірі 5 чистих внесків у фонд групи за невиконання проведення зобов'язань по акту визнання; виплата штрафу у розмірі одного чистого внеску у фонд групи у випадку проведення акту визнання без присутності нотаріуса; виплата штрафу у розмірі одного чистого внеску у фонд групи у випадку відмови від підписання додаткових угод і додатків до контракту. Таким чином, будь-яка несправедливість контракту не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.

Згідно ч.3, ст.10; ч.1, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Поскільки в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини обґрунтування позову, не надано належних та допустимих доказів, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.10; 11; 60; 79; 88; 183; 209; 213-215 ЦПК України, на підставі ст.626; 638 ЦК України, ст.18-19 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про захист прав споживачів" від 1.12.2005 року №3161-IV, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ПрАТ „Філдес Україна" про визнання контракту №0511318 від 7.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ „Філдес Україна" недійсним, стягнення з ПрАТ „Філдес Україна" на користь ОСОБА_2 103 298 грн. 62 коп. грошової суми відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дарницького районного суду м. Києва протягом 10 днів з дня отримання його копії відповідачем.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини заочного рішення через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя :