Ухвала суду № 31210261, 21.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа №22ц/775/1697/13 Головуючий у 1 інстанції Ліпчанський С.М.

Категорія 2 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Новосядлої В.М.,

суддів Кішкіної І.В., Биліна Т.І.,

при секретарі Шевченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 28 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1\2 частину жилого будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: районне комунальне підприємство «Мар`їнське бюро технічної інвентаризації», про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 28 листопада 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1\2 частину жилого будинку відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: РКП «Мар`їнське БТІ», про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування задоволено частково. За ОСОБА_2 у порядку спадкування за заповітом визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з жилого будинку під літерою «А-1» загальною площею 71,5 кв.м, у тому числі жилою площею 58 кв.м, з господарськими спорудами у вигляді літньої кухні-сараю під літерою «Б-1», сараю під літерою «Г-1», душу «Д-1», льоху під літерою «п-1», вбиральні під літерою «Т-1» та огорожі. В частині позовних вимог щодо скасування реєстрації права власності на ім`я ОСОБА_1 на 1\2 частину спірного домоволодіння відмовлено.

Додатковим рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 14 січня 2013 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнутий судовий збір в сумі 605,75 грн.

З вказаним рішенням не погодилася позивачка ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано, що ні після смерті дідуся ОСОБА_3, ні після смерті бабусі ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_2 не використав своє право на прийняття спадщини у вигляді домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Не зважаючи на те, що відповідач був зареєстрований у будинку, він не мешкав в ньому з 1994 року, а тому він не можу вважатися таким, що прийняв спадщину автоматично. Вона ж в свою чергу мешкала та була зареєстрована у спадковому будинку з народження, тобто з 1979 року, і тому має право на спадщину у вигляді 1\2 частини домоволодіння. Більш того, за час життя в будинку нею зроблений капітальний ремонт за власні кошти. Суд першої інстанції розглянув справу на підставі діючого цивільного кодексу України, але ж правовідносини про право на спадщину виникли під час дії цивільного кодексу УРСР в редакції 1964 року, що є порушенням.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін .

Представник РКП «Мар`їнське БТІ» у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просить справу розглянути за відсутності представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, дідусю сторін ОСОБА_3 належало на праві власності домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності від 28 травня 1969 року (а.с.14).

Жилий будинок був придбаний ОСОБА_3 під час шлюбу із ОСОБА_4.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).

Дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на час смерті чоловіка була зареєстрована в будинку за вищевказаною адресою та проживала в ньому до своєї смерті, тобто фактично прийняла спадщину.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

За час життя і ОСОБА_3, і ОСОБА_4 склали заповіти, якими заповіли кожен по 1\2 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, своєму онуку ОСОБА_2 (а.с.17,18).

Рішенням Мар"їнського районного суду Донецької області від 10 квітня 2009 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 1\2 частину спадкового майна, а саме на жилий будинок АДРЕСА_1 (а.с.5).

ОСОБА_1 зареєструвала право власності на зазначену частину будинку в районному комунальному підприємстві «Мар`їнське бюро технічної інвентаризації» (а.с.6,14).

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 оскаржив його та рішенням апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2012 року його скарга була задоволена, рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 10 квітня 2009 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини за законом та визнання права власності відмовлено (а.с.31-33).

Відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог, та частково задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що саме він є єдиним спадкоємцем за заповітом на спірне майно, оскільки дідусь та бабуся своїми розпорядженнями щодо належного їм майна, висловили свою думку про те, що саме онук повинен успадкувати домоволодіння, крім того, ОСОБА_2 був зареєстрований у спадковому будинку, а тому вважається таким, що прийняв спадщину, не зважаючи на неотримання ним свідоцтв про право на спадщину у нотаріальній конторі.

Зазначений висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

Спадщина відкрилась по зазначеній справі до 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Згідно із ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину після смерті дідуся та бабусі, так як був зареєстрований у спадковому будинку та виконав дії, що свідчить про його намір успадкувати майно, він не відмовлявся від спадщини.

Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що відповідач не довів, що він не пропустив строку на прийняття спадщини, суд не приймає до уваги, оскільки як вбачається з домової книги ОСОБА_2 був зареєстрований в спірному будинку як на момент смерті дідуся ОСОБА_3, так і на момент смерті бабусі ОСОБА_4, та є зареєстрованим до теперішнього часу, тобто фактично прийняв спадщину, а тому вказаний факт відповідачеві не потрібно доказувати.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 28 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді