Вирок № 30938869, 25.04.2013, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/12409/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року Подільський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

при секретарях Захарченку В.В., Бушнєвій Н.С.,

з участю прокурорів Кокошка О.В., Колодницької Т.В., Бабошиної Ю.В.,

захисника ОСОБА_1,

пр-ка потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду міста Києва справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Києва, українця, громадянина України,

з середньо-спеціальною освітою, вдівця, працюючого

помічником директора в ТОВ «Вітіс Груп»,

проживаючого та зареєстрованого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

реєстраційний номер картки платника податків

НОМЕР_1,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

19.02.2011 року приблизно о 21 годині ОСОБА_3 знаходився за кермом технічно-справного автомобіля НОМЕР_2 та рухався по проспекту Правди зі сторони вулиці Василя Порика в напрямку вулиці Наталії Ужвій в місті Києві.

Під час руху ОСОБА_3, приблизно навпроти будинку №64 по проспекту Правди в м. Києві, всупереч вимогам Правил дорожнього руху України, перетинаючи подвійну суцільну осьову смугу, виїхав на зустрічну смугу руху, в результаті чого допустив порушення Правил дорожнього руху України, а саме не виконав вимог:

- п.1.3 Правил дорожнього руху України (Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими);

- п.1.5 Правил дорожнього руху України (Дія або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальної шкоди);

- п.11.4 Правил дорожнього руху (На дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги). Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 виразилися в тому, що він, керуючи технічно-справним автомобілем «КІА КARNIVAL», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, приблизно навпроти будинку №64 по проспекту Правди в місті Києві, перетинаючи подвійну суцільну осьову смугу, виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілями, які рухались у зустрічному напрямку руху, тобто зі сторони вулиці Наталії Ужвій в напрямку вулиці Василя Порика, а саме з автомобілем «МЕRCEDES SPRINTER», державний реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 та автомобілем «NISSAN ALMERA», державний реєстраційний номер НОМЕР_10, під керуванням водія ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримав, згідно висновку судово-медичної експертизи №32/і від 09.02.2012 року, тілесні ушкодження у вигляді: «садна лівого колінного суглобу, тильної поверхні правої кисті, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я); закрита травма лівої гомілки: дволодижковий перелом лівої гомілки, яке відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я)».

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.11.4 Правил дорожнього руху України, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у скоєному злочині визнав повністю, підтвердив викладені обставини вчинення злочину та показав, що 19.02.2011 року приблизно о 21 годині він, знаходячись в автомобілі «КІА КARNIVAL» та рухаючись по проспекту Правди в м. Києві, не справився з керуванням даним транспортним засобом та як наслідок перетнув подвійну суцільну осьову смугу, виїхавши на зустрічну смугу руху, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілями, які рухались у зустрічному напрямку руху. Одним з автомобілів, з якими він зіткнувся, керував потерпілий ОСОБА_7

Підсудний просив його суворо не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами (т.3, а.с.227-228, 236, 242, 244).

Незважаючи на визнання вини підсудним ОСОБА_3, його вина повністю підтверджується наступними доказами:

- показаннями у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_7 про те, що 19.02.2011 року приблизно о 21 год. 00 хв. він на власному автомобілі рухався по проспекту Правди в м. Києві. Під'їжджаючи до світлофору, він помітив зелений мигаючий сигнал і хотів зупинитися, нажавши зчеплення, але в цей момент передньою частиною його транспортного засобу відбулося зіткнення з автомобілем, як потім з'ясувалось, марки «КІА», за кермом якого був підсудний ОСОБА_3 Після того потерпілого було доставлено у лікарню, де йому наклали гіпсову пов'язку на ліву ногу, оскільки внаслідок аварії вона була зламана (т.3, а.с.208-209);

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_6, який підтвердив, що 19.02.2011 року він, рухаючись за кермом свого автомобіля марки «Мерседес» у лівій смузі по проспекту Правди в м. Києві, побачив як на зустріч йому направляється автомобіль марки «КІА», внаслідок чого він мав намір швидко повернути вправо, але не встиг, так як його автомобіль, в результаті удару в ліве заднє колесо, розвернуло на 180 градусів, і з лівої смуги він вже став у середній смузі. Коли оговтався та відчинив двері, то побачив, що попереду відбулося зіткнення транспортного засобу «КІА» з автомобілем «Ніссан» їх передніми частинами (т.3, а.с.211-212);

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_8, який пояснив, що приблизно рік назад, він, у темну пору, на автомобілі рухався по проспекту Правди в м. Києві, при цьому перед ним їхав мікроавтобус марки «Мерседес». Потім він побачив як за 100-150 метрів до нього, підсудний, рухаючись на автомобілі, перетнув суцільну подвійну осьову смугу, виїхавши на зустрічну смугу дороги, по який рухався він та вдарив дві машини, одну з яких в ліве колесо, а іншу «лоб в лоб». При цьому свідок встиг швидко перестроїтись та уникнути зіткнення (т.3, а.с.221-222);

- оголошеним у судовому засіданні протоколом допиту свідка ОСОБА_9 про те, що 19.02.2011 року приблизно о 21 год. 00 хв. він рухався на власному автомобілі «Деу-Ланос» по пр-ту Правди в напрямку пр-ту В.Порика в м. Києві в крайній правій смузі. Одночасно в попутному напрямку в середній смузі на відстані 5-10 метрів від транспортного засобу свідка рухався автомобіль «Ніссан», а в крайній лівій смузі - автомобіль білого кольору марки «Мерседес-Спрінтер». Приблизно через одну хвилину після того як свідок почав рух від світлофору разом з іншими, в тому числі вищезгаданими автомобілями, він почув сильний удар та побачив як автомобіль марки «Мерседес-Спрінтер» почало розвертати на дорозі та він з крайньої лівої смуги неконтрольовано виїхав на середню смугу попутного руху та в цей момент в даний автомобіль вдарив в задню ліву частину автомобіль марки «КІА». Продовжуючи рух, перетнувши суцільну осьову смугу, автомобіль марки «КІА» здійснив зіткнення з автомобілем «Ніссан». При цьому зіткнення сталося передніми частинами цих транспортних засобів (т.1, а.с.150-153).

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_10, який пояснив, що в лютому 2011 року у власних справах знаходився біля магазину «Сільпо» та в цей момент помітив, що неподалік сталася дорожньо-транспортна пригода. Підійшовши ближче, він побачив розбиту машину марки «Ніссан», особливо її передню частину та автомобіль марки «КІА» (т.3, а.с.210-211);

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_11, який пояснив, що приблизно більше року назад ввечері він гуляв зі своєю собакою по пр-ту Правди в м. Києві і в цей момент почув хлопок, обернувшись, побачив, що сталася дорожньо-транспортна пригода. Підійшовши ближче, він бачив три машини, дві зіткнулися передніми частинами, а позаду них стояв мікроавтобус (т.3, а.с. 216);

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_12, який пояснив, що в лютому 2011 року о 21 год. 00 хв. у власних справах знаходився біля магазину «Сільпо» та в цей момент помітив, що неподалік сталася дорожньо-транспортна пригода. Підійшовши ближче, він побачив розбиту машину марки «Ніссан», особливо її передню частину, поруч знаходилися автомобілі марки «КІА» та «Мерседес» (т.3, а.с.209-210);

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_13, яка пояснила, що 19.02.2011 року після 21 год. 00 хв. до неї зателефонував її чоловік ОСОБА_7 та повідомив, що потрапив у дорожньо-транспортну пригоду по пр-ту Правди в м. Києві біля магазину «Сільпо». Прийшовши на місце події, вона побачила сильно розбиту передню частину машини марки «Ніссан», яка належить її чоловіку, навпроти знаходився автомобіль підсудного марки «КІА» (т.3, а.с.212-213);

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_14, яка повідомила, що в лютому 2011 року на власному автомобілі її підвозив підсудний ОСОБА_3 Їдучи по пр-ту Правди в м. Києві та зупинившись перед світлофором, вона після включення зеленого сигналу, по середині дороги побачила пішохода, який у невстановленому місці намагався перейти дорогу. Підсудний почав гальмувати та виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті якої вона втратила свідомість і прийшла до тями лише в автомобілі бригади швидкої медичної допомоги (т.3, а.с.219-220);

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_15, який пояснив, що 19.02.2011 року він разом із дружиною ОСОБА_16 на власному автомобілі рухався в сторону житлового масиву «Виноградар» по пр-ту Правди в м. Києві у правій крайній смузі. В той час він побачив як автомобіль марки «КІА» зіткнувся з транспортними засобами марки «Мерседес» та «Ніссан», що рухались у попутному напрямку (т.3, а.с.212);

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_16, яка підтвердила, що ввечері близько двох років назад вона разом зі своїм чоловіком рухалась в автомобілі. В попутному напрямку їхали також автомобіль «Ніссан» та мікроавтобус. Потім вона звернула увагу, що її чоловік ОСОБА_15, який був за кермом машини, почав змінювати напрямок руху вправо і в цей час побачила як мікроавтобус марки Мерседес» понесло вліво і назустріч автомобілю марки «Ніссан» виїхав джип, внаслідок чого між ними сталося зіткнення (т.3, а.с.215-216);

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою до нього, згідно якого зафіксовано слідову картину та розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди (т.1, а.с.31-37);

- протоколами огляду речових доказів, фототаблицями до них та постановами про приєднання до справи речових доказів (т.1, а.с.77-101);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події зі схемою та фототаблицею до нього, складеного за участю потерпілого ОСОБА_7, відповідно до якого останній показав та розказав, яким чином сталася дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 19.02.2011 року за його участю (т.1, а.с.243-249);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події зі схемою та фототаблицею до нього, складеного за участю свідка ОСОБА_6, відповідно до якого останній показав та розповів, яким чином сталася дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 19.02.2011 року за його участю (т.2, а.с.1-8);

- висновком автотехнічної експертизи №404/ат від 03.09.2012 року, згідно якого встановлено, що:

1. в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «KIA KARNIVAL», д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_3 повинен був керуватися вимогами пунктів 11.4, 12.2 ПДР України;

2. в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «MERCEDES SPRINTER», д.н.з. НОМЕР_4, ОСОБА_6 повинен був керуватися вимогами пунктів 12.2., 12.3 ПДР України;

3. в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «NISSAN ALMERA», д.н.з. НОМЕР_10, ОСОБА_7 повинен був керуватися вимогами пунктів 12.2., 12.3 ПДР України;

4. в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «KIA KARNIVAL», д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання вимог пункту 11.4 ПДР України;

5. в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «MERCEDES SPRINTER», д.н.з. НОМЕР_4, ОСОБА_6 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «KIA KARNIVAL», д.н.з. НОМЕР_2, шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для його руху;

6. в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «NISSAN ALMERA», д.н.з. НОМЕР_10, ОСОБА_7 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «KIA KARNIVAL», д.н.з. НОМЕР_2, шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для його руху;

7. в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, в діях водія автомобіля «KIA KARNIVAL», д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_3, з технічної точки зору, експертом вбачаються невідповідності вимогам пункту 11.4 ПДР України, а якщо швидкість руху цього автомобіля перевищувала (103.0…119.1) км/год, то в діях водія ОСОБА_3, з технічної точки зору, експертом також вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.2 ПДР України;

8. в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, в діях водія автомобіля «MERCEDES SPRINTER», д.н.з. НОМЕР_4, ОСОБА_6, з технічної точки зору, експертом невідповідностей вимогам пунктів 12.2., 12.3 ПДР України не вбачається;

9. в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, в діях водія автомобіля «NISSAN ALMERA», д.н.з. НОМЕР_10, ОСОБА_7, з технічної точки зору, експертом невідповідностей вимогам пунктів 12.2., 12.3 ПДР України не вбачається;

10. причиною даної ДТП, з технічної точки зору, є дії водія автомобіля «KIA KARNIVAL», д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_3 в яких вбачаються невідповідності вимогам пункту 11.4 ПДР України (т.2, а.с.75-87);

- висновком судово-медичної експертизи №32/і від 09.02.2012 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: «садна лівого колінного суглобу, тильної поверхні правої кисті, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я); закрита травма лівої гомілки: дволодижковий перелом лівої гомілки, яке відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я)» (т.2, а.с.98-100);

- іншими матеріалами справи в їх сукупності.

Органом досудового слідства дії підсудного ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження, вчинене ним у стані алкогольного сп'яніння. Тобто ОСОБА_3 також інкримінується порушення п.2.9(а) Правил дорожнього руху України (Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних та токсичних речовин). Вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння зазначено і обставиною, яка, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання.

Під час судового слідства прокурор змінив обвинувачення в суді, виключивши з нього порушення ОСОБА_3 п.2.9(а) Правил дорожнього руху України (Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних та токсичних речовин).

Потерпілий та його представник зі зміною прокурором обвинувачення не погодились та підтримали обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, тобто з інкримінуванням ОСОБА_3 порушення п.2.9(а) Правил дорожнього руху України (Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних та токсичних речовин).

Суд, аналізуючи матеріали справи, виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, приходить до висновку, що дії ОСОБА_3 повинні кваліфікуватися за ч.1 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження. При цьому суд виключає з обвинувачення, що пред'явлено ОСОБА_3, порушення останнім п.2.9(а) Правил дорожнього руху України (Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних та токсичних речовин).

Так, незважаючи на те, що потерпілий ОСОБА_7 та свідки ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_9, в тому числі працівники міліції ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 стверджували, що від підсудного відчувався запах спиртного та він перебував у стані алкогольного сп'яніння 19.02.2011 року після дорожньо-транспортної пригоди, суд їх показання оцінює критично з наступних підстав.

В матеріалах кримінальної справи міститься акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №001297 від 19.02.2011 року, згідно якого в оглянутого після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 стан сп'яніння не виявлений та встановлено йому діагноз - тверезий (т.1, а.с.65).

Результати даного акту у судовому засіданні підтвердив лікар-нарколог ОСОБА_20, який 19.02.2011 року проводив огляд ОСОБА_3 щодо визначення його стану сп'яніння (т.3, а.с.218-219).

Ці обставини (проведення медичного огляду ОСОБА_3.) також підтвердили допитані у судовому засіданні працівники міліції ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які 19.02.2011 року доставляли ОСОБА_3 з метою визначення його стану сп'яніння до лікаря-нарколога (т.3, а.с.223-225).

Крім того, свідок ОСОБА_14 та підсудний ОСОБА_3 категорично зазначили у судовому засіданні, що останній 19.02.2011 року не перебував у стані алкогольного сп'яніння. Ці показання в ході слідства належним чином не спростовані.

Враховуючи викладене, суд вважає, що показання потерпілого та свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та працівників міліції ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, в частині визначення ними стану підсудного, які не мають спеціальних медичних знань та відповідних повноважень щодо визначення стану сп'яніння особи, викликають сумнів, оскільки є їх особистими припущеннями.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 327 КПК України 1960 року обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

За даних обставин та враховуючи, що наявність медичної документації щодо огляду на стан сп'яніння ОСОБА_3 свідчить про його тверезий стан 19.02.2011 року, суд вважає, що під час судового слідства не доведено вчинення підсудним інкримінованого йому злочину у стані алкогольного сп'яніння.

В ході судового розгляду до підсудного пред'явлено цивільний позов ОСОБА_21 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 44929, 55 грн. та моральної шкоди в сумі 60000, 00 грн., а також судових витрат в сумі 5450, 00 грн.

За клопотанням ОСОБА_3 та його захисника судом притягнуто до участі в розгляді справи як співвідповідача ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».

Відповідач ОСОБА_3 цивільний позов ОСОБА_21 щодо матеріальних збитків та судових витрат не визнав у повному обсязі та частково визнав моральну шкоду, визначення розміру якої залишив на розсуд суду.

Співвідповідач ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» пред'явлений позов також не визнало, представник товариства надав письмові пояснення, згідно яких просив залишити позов без розгляду (т.3, а.с.43-46).

Вирішуючи вищевказані спірні взаємовідносини позивача та співвідповідачів, суд виходить з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав. Ця шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом. Іншим об'єктом, використання. Зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У судовому засіданні встановлено, що позивачу з вини ОСОБА_3 завдано матеріальні збитки в сумі 44929, 55 грн., з урахуванням вже виплаченої страхової суми в розмірі 41633, 43 грн., а тому його позов в цій частині задовольняється повністю (т.2, а.с.176-200; т.3, а.с.5-6, 30-31, 87-88, 112-113, 149-150, 166-167).

Судом також беззаперечно встановлено, що внаслідок ушкодження здоров'я, яке було завдано діями відповідача ОСОБА_3, позивачу заподіяна і моральна шкода, яка виявилась у фізичних, больових та моральних стражданнях, що змусило позивача змінити звичний спосіб життя, проводити тривале лікування.

Так, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_7 про відшкодування йому моральної шкоди, суд, враховує стан його здоров'я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також майновий стан підсудного, тобто реальну можливість відшкодувати ним завдану шкоду позивачу, вважає, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню. Отже, розмір моральної шкоди, яку позивач визначив у сумі 60000, 00 грн., суд вважає завищеним та необґрунтованим, таким, що не відповідає характеру та тяжкості страждань позивача та визначає менший розмір моральної шкоди.

Одночасно судом встановлено, що позивач ОСОБА_7 поніс витрати з оплати праці адвоката в розмірі 5450, 00 грн., які суд стягує на його користь за рахунок підсудного (т.3, а.с.7-9).

Суд не стягує з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь позивача ОСОБА_7 заявлені в позовній заяві до підсудного грошові суми, оскільки страхова компанія не є власником автомобіля підсудного, участі в дорожньо-транспортній пригоді не приймала.

Обираючи міру покарання, суд враховує, що підсудний скоїв злочин, який віднесено до категорії невеликої тяжкості.

Суд вважає, що давши належну оцінку своїм діям та визнавши вину під час судового слідства і, будучи готовим нести передбачену законом відповідальність, ОСОБА_3 щиро покаявся у вчиненні злочину. При цьому, на думку суду, на щире каяття підсудного не може впливати його спосіб захисту під час досудового та більшої частини судового слідства, в ході якого він не визнавав вину.

Таким чином, обставиною, яка пом'якшує відповідальність підсудного суд визнає його щире каяття.

Обставин, які обтяжують відповідальність підсудного, суд не знаходить.

За місцем проживання та роботи підсудний характеризується позитивно, вдівець, працює, раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

За даних умов, враховуючи ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину, особу підсудного, а також думку учасників процесу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, більш ефективну можливість погашення ним завданих збитків під час перебування на волі, суд вважає, що виправлення підсудного можливе без ізоляції його від суспільства, а тому можливо, призначивши підсудному покарання у виді обмеження волі, звільнити його від відбування покарання з випробуванням. При цьому, з урахуванням наведених вище підстав, суд вважає, що до підсудного слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України дана міра покарання є достатньою для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.

Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитись у відповідності до вимог ст.81 КПК України 1960 року.

По даній справі понесені судові витрати в розмірі 1029, 84 грн., які складаються із вартості проведеної автотехнічної експертизи. Зазначені судові витрати суд відшкодовує за рахунок підсудного.

Запобіжний захід у відношенні підсудного суд залишає без змін.

Керуючись статтями 323, 324 КПК України 1960 року та п.11 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання по цій статті 3 (три) роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації до органу кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 44929, 55 (сорок чотири тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять грн. 55 коп.) грн. та моральну шкоду в розмірі 10000, 00 (десять тисяч грн. 00 коп.) грн., а також витрати з оплати праці адвоката в розмірі 5450, 00 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят грн. 00 коп.) грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві (р/р 31253272210699 в ГУДКСУ у Київській обл., МФО 821018, код 25575285 (з приміткою 11521 «За проведення експертизи та дослідження») судові витрати в розмірі 1029, 84 грн. за проведення автотехнічної експертизи.

Речові докази по справі: автомобіль марки «MERCEDES SPRINTER», д.н.з. НОМЕР_4, - залишити у ОСОБА_6; автомобіль НОМЕР_10, - залишити у ОСОБА_7; фрагмент державного номерного знаку «НОМЕР_2» - знищити.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 залишити без змін у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд міста Києва може бути подано апеляцію протягом 15 діб із моменту проголошення вироку.

СуддяО.П. Сингаївський