Рішення № 30689846, 10.04.2013, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

0520/7248/2012

2/264/17/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2013 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М., при секретарі Верескун Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно придбане у період шлюбу та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою власністю частини квартири, придбаної в період шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про визнання права власності на майно придбане у період шлюбу пояснивши наступне. 29.04.2006 року у палаці одруження м. Маріуполя, між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб, від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між ними було розірвано 09.06.2011року. 29.11.2010 р. на підставі договору купівлі-продажу квартири вони за сумісні кошти придбали спірну квартиру. Згідно документів відповідачка стала власницею спірної квартири №21 будинку 208 по пр.. Металургів в м. Маріуполі . В зазначеній квартирі вони разом почали мешкати з 2006 року по 2011 рік, оскільки вселилися в неї з правом послідуючого викупу. За період вказаного часу мешкаючи в квартирі ним та відповідачкою було проведено ремонт та перепланування, на вказані дії вони витрачали усі свої спільні грошові кошти. Замінили водопровід та каналізацію, опалення в квартирі, зробили ремонт у ванній кімнаті та переходи до кухні, ними були замінені міжкімнатні двері, також були замінені вікна. Оскільки вказана квартира була придбана у період шлюбу позивач ОСОБА_1 претендує на її 1 /2 частину, оскільки він в період шлюбу всі свої грошові кошти, труд, здоровя вклав у придбання та ремонт спірної квартири. Просив визнати вказану квартиру між ним та відповідачкою спільним майном, та визнати за ним право власності на 1 /2 частину спірної квартири.

У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання особистою власністю частини квартири, придбаної в період шлюбу, де вказала, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 з 29.04.2006 року по 09.06.2011 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. 22.10.2010 року вона придбала у свого вітчима ОСОБА_5 двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою : м. Маріуполь, пр.. МеталургівАДРЕСА_1 за 174055,20 гривень, що еквівалентно 22 000 доларів США, з яких їй належало 16 000 доларів США на слідуючих підставах : 04.06.2010 року її мати ОСОБА_6 подарила їй грошові кошти в розмірі 63402,40 гривень, що еквівалентно 8000 доларів США для придбання вищевказаної квартири, та також 22.10.2010 року по письмовій угоді їй особисто мати передала право витребувати у ОСОБА_5 суму борга 63292,80 гривень, що еквівалентно 8000 доларів США, що належали її матері ОСОБА_6 після розірвання шлюбу та поділу майна с ОСОБА_5, які і були зараховані в рахунок вартості квартири. Таким чином позивачці ОСОБА_2 належить 3/4 частини двокімнатної квартири розташованої за адресою м. Маріуполь, пр.. МеталургівАДРЕСА_2, вартістю 126585, 60 гривень, що еквівалентно 16000 доларів США. Просила визнати за нею право особистої власності на 3/4 частини квартири, придбаної у шлюбі.

Ухвалою Іллічівського райнного суду м. Маріуполя від 24 жовтня 2012 року справи об`єднанні в одне провадження (.с.94-95)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свій позов, посилаючись на те, що з відповідачкою ОСОБА_2 перебував у шлюбі з 2006 року до 2012 року, у шлюбі у 2008 році народився син ОСОБА_3, з 2006 2011 роки вони разом мешкали в двохкімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_3, у квартирі вітчима ОСОБА_2, в якій зробили ремонт та була домовленість, з часом, викупити спірну квартиру. У жовтні 2010 року вони купили спірну квартиру, як йому відомо, що була домовленість у червні 2010 троку за 12000 доларів США, з яких 6000 доларів США належать йому, а 6000 доларів США ОСОБА_2. Договір купівлі спірної квартири був укладений на ОСОБА_2, на той час у них стосунки були добрі, вони мешкали однією родиною. Яка сума купівлі квартири вказана в договорі він не пам`ятає, всім займалася дружина, а він працював, у день оформлення договору купівлі-продажу в нотаріальній конторі не був. Оскільки вказана квартира була придбана у період перебування у шлюбі, то він претендує на 1/2 частину, оскільки він в період перебування у шлюбі з відповідачкою всі свої грошові кошти, працю та здоров`я вклав у ремонт та придбання спірної квартири. Просив визнати вказану квартиру між ним та відповідачкою спільним майном та визнати за ним право власності на 1/2 частини спірної квартири. У обєднаному позові ОСОБА_2 просив відмовити, так як він ніколи від неї не чув про гроші, які їй подарила мати у розмірі 8000 доларів США, та не бачив угод, від переуступки прав на грошові кошти , про які ОСОБА_2 надала до суду між нею та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та не чув про ці гроші. Вважає, що позивачка не навела доказів для задоволення її позиву з наведених нею підстав.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири визнала частково, та пояснила, що з 2006 року до червня 2011 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_1, від шлюбу народився син ОСОБА_3 у 2008 році. З 2006 року після весілля вони почали з відповідачем мешкати у спірній квартирі. Спірна квартира належала її вітчиму ОСОБА_5, робити ремонт в спірній квартирі допомагали її батьки. 22.10.2010 року згідно договору купівлі-продажу вона стала власником спірної квартири придбавши її у вітчима за 22000 доларів США. До цього 04.06.2010 року її мати ОСОБА_6 подарувала їй гроші у розмірі 63402,40 гривень, що еквівалентно 8000 доларів США. Також ще і сума 63292,80 гривень, що еквівалента 8000 доларів була зарахована у вартість квартири. Це був борг ОСОБА_5 перед матір`ю ОСОБА_6, права вимоги якого було передано їй матір»ю ОСОБА_6 за згодою ОСОБА_5. Та вона зарахувала його в рахунок по оплаті вартості квартири. Даний борг виник у ОСОБА_5М перед ОСОБА_6 на підставі угоди про розподіл автомобіля після розірвання шлюбу та розподілу майна. Таким чином їй належить 3/4 частини спірної двокімнатної квартири вартістю 126585,60 гривень, що еквівалентно 16000 доларів США. Просила визнати за нею право особистої власності на 3/4 частини квартири придбаної у шлюбі. У зв`язку з вищенаведеним не заперечувала, що ОСОБА_1 брав у борг 6000 доларів США для купівлі квартири, визнала позивні вимоги ОСОБА_1 частково у розмірі 1/4 частки квартири.

Свідок - ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що вона 04.06.2010 року подарувала своїй дочці ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 63402,40 гривень, що еквівалентно 8000 доларів США для придбання житла двокімнатної квартири, що знаходилась за адресою: АДРЕСА_4. Ці гроші вона отримала після продажу будинку за адресою: м. Маріуполь, вул.. Космічна, б.32, за договором купівлі-продажу 04.06.2010 року. Також вона за згодою ОСОБА_5 за письмовою угодою уступила особисто ОСОБА_2 право витребування суми боргу у розмірі 63292 гривень 80 копійок, що еквівалентно 8000 доларів США з ОСОБА_5. Даний борг виник у ОСОБА_5 перед нею після розірвання шлюбу у 2008 році та розподілу майна. Договір дарування грошей дочці ОСОБА_2 та угоду про передачу боргу ОСОБА_2 складали у письмовій формі, але нотаріально не посвідчували. Спірну квартиру ОСОБА_2 купила у ОСОБА_5М, за 22000 доларів США, її гроші склали 16000 доларів США. З боку ОСОБА_1 на придбання спірної квартири було додано 6000 доларів США.

Свідок - ОСОБА_5 вітчим ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що перебував у шлюбі з ОСОБА_6 матірю ОСОБА_2 до 2008 року, після розірвання шлюбу вони мирним шляхом поділили майно, та він лишився їй винний 8000 доларів США за її 1/2 частку автомобіля. Спірна квартира № 21 по пр.. Металургів 8/208 була його власністю. Після реєстрації шлюбу у квітні 2006 року, подружжя ОСОБА_2 за його згодою перейшло жити в спірну квартиру. У 2010 році виникло питання про продаж спірної квартири , і ОСОБА_6 мати ОСОБА_2 запропонувала йому продати спірну квартиру з урахуванням його боргу їй у розмірі 8000 доларів США. Також зі слів ОСОБА_6 йому стало відому, що та продала свій будинок і має гроші для покупки спірної квартири. Він квартиру оцінив у 22000 доларів США, з ціною всі погодились. Йому відомо, що ОСОБА_1 також брав у борг гроші у сумі 6000 доларів США для покупки квартири. В договорі купівлі-продажу вказана інша менша сума купівлі спірної квартири, щоб менше сплачувати податки. Угода між ним, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про переуступок боргу підписувалась без ОСОБА_1, особисто про укладену угоду ОСОБА_1 він не говорив, у нотаріальній конторі угоду не підписували. До нотаріальної контори зверталися два рази для укладання договору купівлі-продажу, так як у документах нотаріуса була помилка, також звертався до суду для усунення помилки яка виникла з його особистістю. Договір купівлі-продажу спірної квартири уклали 22.10.2010року.

Свідок ОСОБА_7 мати ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що її син з 2006 року по 2011 рік перебував у шлюбі з ОСОБА_2, у них є дитина. Вони мешкали у спірній квартирі з 2006 року, робили там ремонт, також допомагали в ремонті батьки з обох сторін. Перебуваючи у шлюбі вони придбали цю спірну квартиру у 2010 році, за яку суму купили квартиру вона не памятає. Зі слів сина ОСОБА_1 знає, що їм не вистачало 6000 доларів США і вони взяли у борг ці гроші у свого родича ОСОБА_8, який мешкає в США. Гроші ОСОБА_8 перерахував на банківську картку ОСОБА_1 із США. Протягом року вона з чоловіком віддали гроші.

Свідок ОСОБА_9 пояснила у судовому засіданні, що знає родину ОСОБА_1 біля 25 років, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одружились у 2006 році, перешли жити у спірну квартиру, зробили там ремонт, в 2010 році ОСОБА_1 шукав 6000 доларів США для купівлі спірної квартири, питав у неї. Але в неї зайвих грошей не було, то вона йому відмовила.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що її родичами є сім`я ОСОБА_1. У 2006 році ОСОБА_1 одружився, зі слів матері ОСОБА_1 їй стало відому, що вони бажають купити спірну квартиру, але їм не вистачає грошей, 6000 доларів США. Тоді цю суму на квартиру ОСОБА_1 по частинах перерахував її син ОСОБА_8 з США. Гроші батьки ОСОБА_1 повернули їй протягом року. За яку суму була придбана спірна квартира їй не відомо.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку квартири придбаної у період шлюбу підлягають задоволенню з наступних підстав.

А у позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою власністю частини квартири, придбаної в період шлюбу, стягнення коштів за проведення експертизи, судових витрат пов`язаних з наданням правової допомоги, слід відмовити.

Як встановлено судом, і не заперечується сторонами по справі, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.04.2006 року до 09.06.2011 року, мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживали однією сім»єю в квартирі за адресою : пр.. МеталургівАДРЕСА_1 в місті Маріуполі з квітня 2006 року до літа 2011 року. Під час зареєстрованого шлюбу вони придбали квартиру в якій проживали з 2006 року, за адресою : пр.. МеталургівАДРЕСА_1 в місті Маріуполі. Договір купівлі-продажу був укладений 22.10.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та посвідчений державним нотаріусом Маріупольської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 (а.с.19)

Вказані обставини були підтверджені в судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_9

Підтримуючи свій позов, ОСОБА_2 пояснювала, що її мати 04.06.2010 року продала будинок за адресою м. Маріуполь, вул.. Космічна, б. 32 та подарувала її гроші у розмірі 63402,40 гривень, що еквівалентно 8000 доларів США для придбання нею спірної двокімнатної квартири, договір нотаріально не посвідчували, розписки про отримання грошей не має. Також наполягала на тому, що вона отримала право переуступки на 8000 доларів США від своєї матері ОСОБА_6 до вітчима ОСОБА_5, які були зараховані у вартість спірної квартири. Дана угода була укладена ними без нотаріального посвідчення. ОСОБА_1 ці документи не бачив, та при їх підписанні та передачі коштів присутній не був, але йому це було відомо з її слів. Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 вона наполягала на тому, що фактично спірна квартира була придбана за гроші, які були їй подаровані її матірю ОСОБА_6, та від переуступки прав на борг ОСОБА_5 всього у розмірі 16000 доларів США. Просила визнати за нею 3/4 частини двокімнатної квартири розташованої за адресою м. Маріуполь, пр.. МеталургівАДРЕСА_2, вартістю 126585, 60 гривень, що еквівалентно 16000 доларів США.

Між тим, належних і допустимих доказів про те, що спірна квартира була придбана за особисті кошти ОСОБА_2, або за гроші, що були подаровані її матірю 8000 доларів США, та гроші від переуступки прав на 8000 доларів США - ОСОБА_2 не надала. Доказів проте, що ОСОБА_5 має якісь зобовязання перед ОСОБА_6 з приводу розподілу майна суду надано не було.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що йому не було відомо, а ні про договір дарування грошей у сумі 8000 доларів США з боку ОСОБА_6, а ні про право переуступки прав на 8000 доларів США від своєї матері ОСОБА_6 до вітчима ОСОБА_5, про це він та його представник дізналися з позовної заяви та в суді.

Згідно ст.. 719 п. 5 ЦК України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п»ятидесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Нині неоподаткований мінімум доходів громадян становить 17 гривень. Відтак п»ятидесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян становить 850 гривень. До правових наслідків недотримання нотаріального посвідчення договору дарування валютних цінностей на суму понад п»ятидесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян застосовується загальне правило, передбачене ч.1 ст. 220 ЦК України, яким встановлено, що у випадку недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Оскільки угода від 04.06.2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про подарунок грошей у сумі 63402,40 гривень, що еквівалентно 8000 доларів США (а.с.24), та угода від 22.10.2010 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про переуступку прав на суму 63292,80 гривень, що еквівалентно 8000 доларів США (а.с. 25) нотаріально не були посвідчені, а це передбачено законом, то суд вважає ці докази не належними та не приймає їх до уваги.

Суд також не приймає до уваги пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у частині пояснень про укладання ними угод : про подарунок грошей від 04.06.2010 року на суму 63402,40 гривень, що еквівалентно 8000 доларів США та переуступку прав на суму 63292,80 гривень, що еквівалентно 8000 доларів США від 22.10.2010 року, тому що ці угоди є нікчемними.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі продажу від 22.10.2010 року та витягу із Державного реєстру правочинів, власником квартири за адресою : пр.. МеталургівАДРЕСА_1 в місті Маріуполь є ОСОБА_2. Згідно п.3 зазначеного договору продаж вчинено за 46885 гривень. У відповідності з пунктом 16 зазначеного договору, придбання квартири вчинено за письмовою згодою ОСОБА_1. (а.с. 19-20).

В судовому засіданні сторони договору ОСОБА_2 та ОСОБА_5 підтвердили, що були ознайомлені з текстом договору, були згодні з ним, підписали його та не мали зауважень.

З урахуванням вищенаведеного, суд не приймає до уваги пояснення ОСОБА_1 в той частині, що спірна квартира була куплена за 12000 доларів США, так як ОСОБА_2 та свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заперечують таку вартість квартири, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 пояснили, що їм невідома вартість спірної квартири, а належних доказів, що спірна квартира була куплена за 12000 доларів ОСОБА_1 суду не надав.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд у відповідності зі ст..ст. 10,11 ЦПК України виходив із принципу змагальності й рівності прав сторін у поданні доказів, а також розглядає спір в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі представлених ними доказів.

Згідно ст..60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст..61 ЦПК України.

Відповідно до ст.. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо), самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, кім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно п.3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

З огляду на наведені положення закону діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу, визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка потребує доведення.

Судом встановлено і це підтверджено наданими суду доказами, що спірна квартира була придбана 22.10.2010 року ОСОБА_2 в період шлюбу з ОСОБА_1, за сумісні кошти , згідно договору купівлі-продажу.

З урахуванням наведеного, спірна квартира, яка набута подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час шлюбу, вважається їх спільною сумісною власністю і презумпція права спільної сумісної власності на це майно, є непохитною, та не була спростована доведеністю ОСОБА_2 про придбання 3/4 частини квартири за її особисті кошти.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно придбане в період шлюбу підлягає задоволенню та за ОСОБА_1 слід визнати право власності на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою : м. Маріуполь, пр..Металургів, б. 208 кв. 21, а у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою власністю частини квартири, придбаної в період шлюбу відмовити.

Керуючись ст..10,11. 57, 58, 60, 61, 209,213,214,215 ЦПК України, ст.. 220,719 ЦК України, ст.. 57,60, 70 СК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно придбане у період шлюбу задовольнити.

Визнати квартиру №21 у будинку 208 по пр.. Металургів в м. Маріуполі спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Визнати за позивачем ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 1 /2 частину квартири №21 у будинку 208 по пр.. Металургів в м. Маріуполі Донецької області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору сплаченого при подачі позову до суду у розмірі 214 грн.

У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою власністю частини квартири, придбаної в період шлюбу відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:А. М. Іванченко