Рішення № 30338017, 27.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2455/13 27.03.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг"

до Комунального підприємства "Київський метрополітен"

Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "РА "Інсайт"

Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача 2: Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача 3: Департамент суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Жукова О.А - представник за довіреністю б/н від 18.08.2011;від відповідача: Гаврищук Т.М. - представник за довіреністю № 41-Н від 06.03.2013, Костильов В.А. представник за довіреністю № 2-Н від 02.10.13; від третьої особи-1:Глівінський А.І - представник за довіреністю № 0018 від 08.02.2013;від третьої особи-2:Коноваленко Є.Л. - представник за довіреністю № 196-108/КР від 03.01.2013;від третьої особи-3: Гончарук І.І. - представник за довіреністю № 059-124 від 17.01.2013.В судовому засіданні 27.03.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг" до Комунального підприємства "Київський метрополітен" про усунення перешкод у користуванні майном.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг" (позивачем) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (відповідачем) було укладено договір на фінансові лізингові послуги № 16-Упр-09 від 16.11.2009, за яким позивачем було передано відповідачу у користування вагони метрополітену. Однак 23.01.2013 до позивача надійшла вимога відповідача про демонтаж самовільно розміщених рекламних наліпок на 2-х потягах рухомого складу. Відповідно до положень ч. 2 статті 386 Цивільного кодексу України позивач звернувся до суду з вимогою усунути перешкоди у користуванні майном, оскільки вимоги відповідача є незаконними та необґрунтованими, а також такими, що порушують права володільця.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/2455/13 та призначено розгляд справи на 27.02.2013.

Ухвалою про порушення провадження у справі залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "РА "Інсайт" (Третя особа-1) та третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (Третя особа-2).

25.02.13 через загальний відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшли пояснення по суті спору, відповідно до яких третя особа 1 позовні вимоги підтримує та зазначає наступне. ТОВ «Укррослізинг» не передавало право власності на предмет лізингу Комунальному підприємству «Київський метрополітен» та не укладало з КП «Київський метрополітен» договору купівлі-продажу предмету лізингу. В зв'язку з вище наведеним Предмет лізингу (головні та проміжні вагони) не є комунальною власністю територіальної громади міста Києва, а тому Порядок розміщення реклами в місті Києві, затверджено Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року № 37/6253 не розповсюджується на власника Предмету лізингу (головні та проміжні вагони) ТОВ «Укррослізинг». Розміщуючи рекламні наліпки на Предмет лізингу (головні та проміжні вагони) ТОВ «Укррослізинг» керувалось положеннями Закону України «Про рекламу». Третя особа зазначає, що позиція позивача щодо розміщення реклами також підтверджується листом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 053/28 від 04.01.2013 року.

Представники сторін та третьої особи-1 в судове засідання з'явились, вимоги ухвали суду від 11.02.2013 не виконали.

У судовому засіданні представник відповідача подав заяву про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки саме до компетенції останнього належить вирішення питань, пов'язаних з розміщенням реклами на транспорті.

Також, представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи, для можливості підготуватись до судового засідання та надати необхідні документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача та третьої особи-1 проти клопотань відповідача не заперечують.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Керуючись ст. 27 ГПК України, зважаючи на те, що рішення у справі № 910/2455/13 може вплинути на права і обов'язки Департаменту суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо однієї з сторін, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача та залучити Департамент суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, у зв'язку з чим розгляд справи підлягає відкладенню на 14.03.13.

11.03.13 через загальний відділ діловодства суду від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких КП «Київреклама» проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи, що позивач скористався правом розпорядження належним йому майном та на власний розсуд вирішив юридичну долю предмету лізингу (вагонів метрополітену) - а саме: передав їх в лізинг відповідачу. На підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору на фінансові лізингові послуги всі права щодо володіння та користування вагонами метрополітену належать виключно відповідачу. Позивач не має жодних прав щодо володіння та користування предметом лізингу, так як згідно договору свідомо, добровільно та за плату передав їх відповідачу. Отже, з боку відповідача відсутні порушення прав позивача. Вказані пояснення залучені судом до матеріалів справи.

Того ж дня через загальний відділ діловодства суду від третьої особи-3 надійшли письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких Департамент суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проти задоволення позовних вимог заперечує, пояснення були залучені судом до матеріалів справи.

13.03.13 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач не змінюючи підстави та предмет позову просить зобов'язати КП «Київський метрополітен» припинити дії, які порушують права ТОВ «Укррослізинг», а саме не перешкоджати розміщенню рекламних наліпок на вагонах, які є власністю ТОВ «Укррослізинг», не вимагати демонтажу вже розміщених рекламних наліпок та забезпечити вільний доступ представникам ТОВ «РА «Інсайт» для виконання ними своїх обов'язків по розміщенню реклами.

Того ж дня від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253 «Про затвердження Порядку розміщення реклами в м. Києві» є обов'язковим для виконання його Позивачем та вимагає отримання останнім погодження на розміщення реклами, а отже дії Позивача по укладанню Договору № 15/10А2012 від 15.10.2012 з TOB «РА «Інсайт» на надання права на розміщення рекламної інформації в/на вагонах метрополітену без погодження є неправомірними, що також підтверджено в листі від 15.11.2012 № 066-7564/ГУ Управління з питань реклами Головного управління з питань внутрішньої політики та зв'язків з громадськістю ( на даний час Головне управління з питань реклами Департаменту суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) здійснювати контроль за дотриманням розміщення реклами на транспорті.

Відповідач зазначає, що з умов укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору вбачається, що предмет лізингу (вагони метрополітену) надано КП «Київський метрополітен» у володіння та користування з врахуванням вагонів на балансі останнього та понесенням підприємством всіх витрат, пов'язаних з користуванням предметом лізингу (витрати на ремонт, експлуатацію, обслуговування, тощо). Таким чином, надання Позивачем TOB «РА «Інсайт» місць для розміщення реклами в/на вагонах метрополітену, згідно Договору від 15.10.2012 № 15/10А/2012, фактично є користуванням майном, яке передано у лізинг (найм) Відповідачу, що суперечить нормам чинного законодавства, умовам Договору на фінансові лізингові послуги від 16 липня 2009 №16-Упр-09 та відповідно порушує законні права Відповідача.

У судове засідання 14.03.13 представники учасників процесу з'явились, представник позивача підтримав заяву про уточнення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду. Представник відповідача надав документи на виконання вимог ухвали суду. Представник третьої особи 1 позовні вимоги підтримав, представники третіх осіб 2,3 проти позову заперечували з підстав викладених у письмових відзивах. У судовому засіданні було оголошено перерву до 27.03.13.

В судове засідання, призначене на 27.03.13, представники учасників процесу з'явились, суд заслухав пояснення представників позивача та третьої особи-1, які позов підтримали, а також заперечення представників відповідача, третьої особи-2 та третьої особи-3 проти позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

16 липня 2009 року між ТОВ «Укррослізинг» (позивач, лізингодавець) та КП «Київський метрополітен» (відповідач, лізингоодержувач) був укладений Договір № 16-Упр-09 на фінансові лізингові послуги (вагони метрополітену) (надалі - договір).

Згідно з п. 2.1. Договору лізингодавець надає, а Лізингоодержувач отримує фінансові лізингові послуги (вагони метрополітену).

Відповідно до п. 2.2. Договору лізингодавець набуває у власність у Продавця (Виробника) Предмет лізингу (майно), визначений лізингоодержувачем відповідно до Специфікації (Додаток №1), комплектація, технічні параметри, гарантія якості, необхідний склад документації якого задовольняють потреби лізингоодержувача вказані в Технічних вимогах (Додаток № 2) і передає його лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування на умовах фінансового лізингу з подальшою передачею у власність (далі - лізинг), визначених даним договором.

Предмет лізингу використовується лізингоодержувачем для експлуатації на лініях КП «Київський метрополітен» (п. 2.7 договору).

Доходи у вигляді грошових коштів, матеріальних та нематеріальних активів, отримані лізингоодержувачем в процесі використання предмета лізингу на умовах цього договору є власністю лізингоодержувача (п. 2.8 договору).

Відповідно до п. 2.11 договору предмет лізингу, переданий лізингоодержувачу на умовах даного договору, є власністю лізингодавця протягом строку фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 5.1. Договору після підписання акту приймання передачі Предмета лізингу у лізинг між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем предмет лізингу враховується на балансі Лізингоодержувача.

Згідно п. 6.1. Договору Лізингоодержувач набуває право користування Предметом лізингу на умовах цього Договору з моменту підписання Акту приймання-передачі Предмету лізингу (Додаток № 5).

Відповідно до п. 7.2. Договору право власності на одиницю (партію) предмету лізингу належить Лізингодавцю протягом строку фінансового лізингу згідно п.2.6 цього договору. Права на володіння і користування предметом лізингу в об'ємі і на умовах договору належать Лізингоодержувачу.

Пунктом 7.6 договору передбачено, що Лізингоодержувач зобов'язується використовувати предмет лізингу відповідно до технічних умов, нормативної документації і його призначення, а також зобов'язується утримувати предмет лізингу в справному стані відповідно до документації виробника, вимог встановлених виробником предмета лізингу.

Згідно з ч. 3 п. 7.11 договору втручання Лізингодавця в оперативну та господарську діяльність Лізингоодержувача, хоча і пов'язану з експлуатацією предмета лізингу, не допускається.

15 жовтня 2012 року між ТОВ «Укррослізинг» (виконавець) та TOB «РА «Інсайт» (замовник) був укладений Договір про надання послуг № 15/10А2012 , відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з надання права на розміщення рекламної інформації в/на вагонах метрополітену, період надання послуг з 01.11.12 по 31.10.17.

Відповідно до п.3.2.3 договору про надання послуг № 15/10А2012 виконавець зобов'язаний в будь-який залежний від нього спосіб сприяти замовнику в отриманні дозволу на розміщення реклами від органів державної влади та/або місцевого самоуправління.

Пунктом 3.2.4 договору про надання послуг № 15/10А2012 передбачено обов'язок виконавця отримати дозвіл КП «Київський метрополітен» на доступ замовника до вагонів для своєчасного розміщення та заміни реклами на носіях у вагонах в необхідні для цього терміни.

Про початок надання послуг сторони складають акт передачі права на розміщення рекламної інформації, в якому зазначають перелік вагонів метрополітену на/в яких замовник має право розміщувати рекламну інформацію (п.4.1 договору № 15/10А2012).

Листом від 09.11.12 № 11-03/1263 відповідач звернувся до Головного управління з питань внутрішньої політики та зв'язків з громадськістю виконавчого органу КМР (КМДА) з проханням надати роз'яснення чи поширюється дія Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням КМР від 22.09.11 № 37/6253 (далі - Порядок) на господарські взаємовідносини, що виникають при розміщенні реклами на майні, що знаходиться у лізинговому користуванні та обліковується на балансі КП «Київський метрополітен».

Листом від 15.11.12 № 066-7564/ГУ Головне управління з питань внутрішньої політики та зв'язків з громадськістю повідомило відповідача, що дія Порядку також поширюється на відносини, які виникають при розміщенні реклами на майні, що обліковується на балансі КП «Київський метрополітен».

В свою чергу, позивач звернувся листом від 26.11.12 № 26/11-01 до заступника голови КМДА Голубченка А.К. з проханням усунути порушення законодавства з боку КП «Київський метрополітен» та не здійснювати перешкод в розміщенні реклами в переданих в лізинг вагонах як позивачем так і іншими, уповноваженими позивачем особами.

Листом від 04.01.13 № 053/28 Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР (КМДА) повідомив позивача, що дія Порядку на вагони, передані у лізинг, не поширюється. Враховуючи висновки фахівців юридичного управління КМДА врегулювання питання розміщення реклами у вагонах метрополітену, які передані у лізинг КП «Київський метрополітен», має здійснюватись за домовленістю сторін.

23.01.2013 року на адресу позивача надійшла вимога КП «Київський метрополітен» № 67-43К про виявлення самовільно розміщених рекламних наліпок (внутрішнє орендування) 2-х потягів рухомого складу, що знаходиться на балансі КП «Київський метрополітен» та демонтаж самовільно розміщених рекламних наліпок в термін до 28.01.2013 року. В зазначеному листі відповідач попередив, зо в разі не усунення виявлених порушень в зазначений термін, демонтаж рекламних наліпок буде здійснено відповідно до вимог Порядку розміщення реклами в місті Києві, який затверджено Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року № 37/6253.

Спір у справі виник у зв'язку з різною позицією позивача та відповідача щодо того чи поширюються на передані позивачем у лізинг відповідачу вагони вимоги Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням КМР від 22.09.11 № 37/6253, а також щодо того чи має право позивач самостійно розміщувати рекламу в/на вагонах, переданих відповідачу в лізинг, або передавати вказане право третім особам.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір є договором лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 59 Цивільного кодексу України та § 5 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до змісту права власності (ч.І ст. 317 Цивільного кодексу України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право володіння означає юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу, право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами; право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця. усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

Чинним законодавством України та Договором одночасне користування об'єктом лізингу лізингодавцем та лізингоодержувачем не передбачене, так само законодавством не передбачене і одночасне користування об'єктом найму наймодавцем та наймачем.

Проаналізувавши умови договору № 16-Упр-09 на фінансові лізингові послуги (вагони метрополітену) суд дійшов висновку, що вказаним договором не передбачене в будь-якій формі право позивача на користування належними йому на праві власності вагонами метрополітену, в тому числі не передбачене його право на розміщення реклами у вагонах. Відповідно до п. 7.2., 7.6, 7.11 Договору № 16-Упр-09 права на володіння і користування предметом лізингу в об'ємі і на умовах договору належать Лізингоодержувачу, Лізингоодержувач зобов'язується використовувати предмет лізингу відповідно до технічних умов, нормативної документації і його призначення, а також зобов'язується утримувати предмет лізингу в справному стані відповідно до документації виробника, вимог встановлених виробником предмета лізингу, втручання Лізингодавця в оперативну та господарську діяльність Лізингоодержувача, хоча і пов'язану з експлуатацією предмета лізингу, не допускається.

Згідно ст. 133 ГКУ господарська діяльність може здійснюватися на основі права володіння, права користування.

Стаття 144 ГКУ встановлює, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Позивач скористався правом розпорядження належним йому майном та на власний розсуд вирішив юридичну долю предмету лізингу (вагонів метрополітену) - згідно Договору № 16-Упр-09 на фінансові лізингові послуги передав вагони метрополітену в лізинг Відповідачу, основним змістом якого є передача Позивачем прав володіння та користування предметом лізингу Відповідачу.

З викладеного вище випливає, що на підставі укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору на фінансові лізингові послуги всі права щодо володіння та користування вагонами метрополітену (предметом лізингу) належать виключно Відповідачу.

Суд зазначає, що надання місць для розміщення реклами на транспорті на певний строк та у певному місці є користуванням майном, на/в якому розміщується реклама. Таким чином, права володіння та користування вагонами метрополітену, власником яких є Позивач, протягом строку дії Договору № 16-Упр-09 на фінансові лізингові послуги належать виключно Відповідачу, а отже всі права фізично панувати над предметом лізингу, утримувати його у сфері власних господарських потреб, вилучати корисні властивості з предмету лізингу для задоволення будь-яких власних потреб та інтересів (в тому числі і розміщення реклами) належать Відповідачу.

Відповідно до ч.1 ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що направлення відповідачем вимоги від 23.01.13 про демонтаж самовільно розміщених рекламних засобів є правомірним та здійснено в межах діючого законодавства України.

Стосовно поширення дії вимог Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням КМР від 22.09.11 № 37/6253 на предмет лізингу за договором № 16-Упр-09, суд зазначає наступне.

Правовідносини, пов'язані з розміщенням реклами на транспорті у м. Києві регулюються на підставі норм Законів України «Про рекламу», «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядку розміщення реклами у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253.

Згідно п.п.13 п.а) ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 21 Закону України «Про транспорт» встановлено, що транспортну систему України становлять транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен).

Згідно ст. 34 цього ж Закону до складу міського електротранспорту входять підприємства міського електротранспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, рухомий склад, трамвайні і тролейбусні лінії, ремонтно-експлуатаційні депо, службові приміщення, фунікулери, канатні дороги, ескалатори, заводи по ремонту рухомого складу і виготовленню запасних частин, споруди енергетичного господарства та зв'язку. промислові, ремонтно-будівельні, торговельні та постачальницькі організації, навчальні заклади, науково-дослідні та проектно-конструкторські установи, заклади охорони здоров'я, відпочинку, фізичної культури і спорту та інші культурно-побутові заклади і підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу міського електротранспорту.

Таким чином встановлення порядку розміщення реклами на об'єктах Київського метрополітену є власним самоврядним повноваженням виконавчого органу місцевої ради згідно положень чинного законодавства України.

Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253 було затверджено Порядок розміщення реклами в місті Києві.

У пункті 1.3. Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253 (далі - Порядок) дано наступне визначення: реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Відповідно до пункту 1.3. розділу І Порядку погодження на розміщення реклами на транспорті - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу реклами на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який дає право на розміщення реклами на транспорті на певний строк у певному місці.

Згідно п. 1.7. Порядку він є обов'язковим для виконання всіма суб'єктами, що здійснюють розміщення зовнішньої реклами, реклами на транспорті комунальної власності та реклами в ліфтах будинків комунальної власності на території міста Києва.

Відповідно до пункту 1.2. розділу III Порядку чинність цього розділу поширюється на розміщення реклами на території підприємств транспорту, Київського метрополітену, на зовнішній та внутрішній поверхнях інженерного облаштування, штучних споруд, будівель транспортних засобів, що знаходяться на балансі підприємств транспорту та дорожнього господарства комунальної власності міста Києва.

Отже, чинність Порядку розміщення реклами в місті Києві, поширюється на розміщення реклами на транспортних засобах, що знаходяться на балансі підприємств транспорту.

Виходячи з того, що вагони метрополітену знаходяться на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен», на відносини, що виникають при розміщенні реклами на транспортних засобах, що знаходяться на балансі підприємства транспорту комунальної власності міста Києва, а саме КП «Київський метрополітен», поширюється дія Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №37/6253.

Крім того, умовами договору про надання послуг № 15/10А2012, укладеного між позивачем та третьою особою-1, передбачено (п.3.2.3, 3.2.4) обов'язок позивача в будь-який залежний від нього спосіб сприяти замовнику в отриманні дозволу на розміщення реклами від органів державної влади та/або місцевого самоуправління та отримати дозвіл КП «Київський метрополітен» на доступ замовника до вагонів для своєчасного розміщення та заміни реклами на носіях у вагонах в необхідні для цього терміни.

Листи Головного управління з питань внутрішньої політики та зв'язків з громадськістю від 15.11.12 № 066-7564/ГУ та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР (КМДА) від 04.01.13 № 053/28, що містять суперечливі висновки, не беруться судом до уваги, оскільки вказані листи не є роз'ясненнями щодо застосування Порядку розміщення реклами в місті Києві, носять суто інформативний характер, не є нормативно-правовими актами в розумінні законодавства України та усталеної практики нормотворчості, а тому не породжують будь-яких юридичних наслідків і не є обов'язковими до виконання.

Судом відхиляються посилання позивача та третьої особи -1 на норми ст. 319, 321 ЦК України щодо непорушності права власності, оскільки право власності позивача на предмет лізингу відповідачем визнається та не оспорюється.

З викладеного вище випливає, що Позивач не має права користування вагонами метрополітену, що були передані в лізинг Відповідачу. Передача права володіння та користування майном за Договором виключає право Позивача на усунення перешкод в його користуванні.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не було надано суду належного обґрунтування та підтвердження того, в чому саме полягає порушення прав та законних інтересів останнього, з боку відповідача.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку передбаченому ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не було надано суду належного обґрунтування та підтвердження того, що існують обставини, з якими закон пов'язує можливість захисту його порушених прав, за рішенням суду.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.04.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.