Ухвала суду № 30335372, 26.03.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/581/13 26.03.2013 26.03.2013

Провадження № 22-ц/784/821/13 Головуючий першої інстанції: Спінчевська Н.А.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Колосовського С.Ю.,

Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Левківській Н.С.,

за участі представника позивача - Коваля В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 грудня 2012 року за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору недійсним, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2010 р. публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банк) звернулося з позовом до ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 22 червня 2007 р. між Банком та ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір № 014/00-112/64661 (далі - Договір), за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 47200 доларів США зі сплатою 13,5% річних за користування кредитними коштами та кінцевим терміном повернення кредиту - 22 червня 2017 р.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачем 22 червня 2007 р. укладено договір іпотеки, за умовами якого, останній передав в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, внаслідок станом на 6 квітня 2010 р. заборгованість за договором становила 65541,93 долара США, що еквівалентно 519419 грн. 79 коп.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд достроково розірвати Договір, стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за Договором та стягнути з відповідачів судові витрати.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги в частині розміру заборгованості за Договором і остаточно просив стягнути заборгованість станом на 27 лютого 2012 р., яка становить 58448,31 доларів США, що еквівалентно 466814 грн. 96 коп. та 407985 грн. 55 коп. пені та судові витрати.

В липні 2011 р. ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до Банку про визнання кредитного договору недійсним (нікчемним), посилаючись на укладення його під впливом обману, з використанням нечесної підприємницької практики, внаслідок ненадання достовірної інформації про наявні форми кредитування, сукупну вартість кредиту та послуг з його оформлення, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, підстави зміни процентної ставки, що умови Договору є несправедливими, не відповідають положенням Закону України «Про захист прав споживачів». Збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_4 також просив суд стягнути 20000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 грудня 2012 р. позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь Банку 25136 доларів США, що еквівалентно 200756 грн. 20 коп. залишку за кредитом, 15668,74 доларів США, що еквівалентно 125143 грн. 09 коп., несплаченої заборгованості за кредитом, 180,61 доларів США, що еквівалентно 1442 грн. 50 коп. поточної заборгованості за відсотками, 17462,96 доларів США, що еквівалентно 139473 грн. 17 коп. несплаченої заборгованості за відсотками, 45000 грн. пені, а також 1820 грн. судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а саме, що справа розглянута у його відсутність, суд неповно встановив обставини спору, не вирішив його клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, а тому просить рішення суду скасувати, залишити без розгляду позовну заяву Банку та ухвалити нове рішення в частині зустрічного позову про задоволення останнього.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 22 червня 2007 р. між Банком та ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір № 014/00-112/64661 (далі - Договір), за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 47200 доларів США зі сплатою 13,5% річних за користування кредитними коштами та кінцевим терміном повернення кредиту - 22 червня 2017 р.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачем 22 червня 2007 р. укладено договір іпотеки, за умовами якого, останній передав в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 виконує свої зобов'язання за кредитними договорами неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 27 лютого 2012 р. становить: 25136 доларів США, що еквівалентно 200756 грн. 20 коп. залишку за кредитом; 15668,74 доларів США, що еквівалентно 125143 грн. 09 коп., несплаченої заборгованості за кредитом, 180,61 доларів США, що еквівалентно 1442 грн. 50 коп. поточної заборгованості за відсотками, 17462,96 доларів США, що еквівалентно 139473 грн. 17 коп. несплаченої заборгованості за відсотками. У зв'язку з порушенням умов Договору щодо повернення кредитних коштів позивачем відповідно до пункту 10.1 Договору нараховано пеню: 194019 грн. 10 коп. - за несвоєчасне повернення тіла кредиту та 213966 грн. 45 коп. - за несвоєчасне повернення відсотків.

За таких обставин справи суд обґрунтовано відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530, 543, 651, 1050 ЦК України прийшов до висновку, що є підстави для дострокового стягнення з відповідача кредитної заборгованості за Договором та з урахуванням положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та обставин спору зменшив розмір нарахованої Банком пені.

Посилання апелянта на невірність розрахунку заборгованості ґрунтуються на припущеннях, мають неконкретний характер (з заперечень відповідача не зрозуміло, з якими саме розрахунками він не згоден), на підтвердження таких тверджень відповідачем не надано а ні власних розрахунків, які спростовували б розрахунок позивача, а ні доказів на підтвердження здійснення оплат за договорами, які не враховані Банком.

За такого суд вірно визначив розмір заборгованості за кредитом та відсотками.

Також судом вірно вирішено зустрічний позов.

Так, відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значенні (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно із ч. 1 ст. 229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як зазначено в пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 6 листопада 2009 р., правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Враховуючи, що відповідачем не доведено, що при укладенні кредитного договору Банк заперечував наявність яких-небудь обставин, які могли перешкодити укладанню цього договору, або замовчував існування таких обставин, посилання апелянта на введення Банком позичальника в оману не ґрунтується на положеннях закону та обставинах справи.

Також безпідставними є посилання на нікчемність кредитного договору у зв'язку із невиконанням вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та приписам пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. № 168, оскільки усі істотні умови щодо розміру, умов надання кредиту, загальної вартості кредиту узгоджені сторонами Договору, відображені в тексті Договору та графіку погашення кредиту, який є його невід'ємною частиною.

За такого суд вірно відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог процесуального закону у зв'язку з розглядом справи у відсутність відповідача не заслуговують на увагу, оскільки про судове засідання, що відбулося 6 грудня 2012 р., ОСОБА_4 був повідомлений належним чином, причина його неявки - зайнятість представника в іншому процесі не була підтверджена документальна, а тому не є поважною, і суд відповідно до положень ст. 169 ЦПК України вірно розглянув справу у відсутність відповідача.

Щодо вимог ОСОБА_4 про залишення позовної заяви Банку без розгляду у зв'язку з невідповідністю положенням ст. 119 ЦПК України, то вони є безпідставними, оскільки судом такі недоліки не було встановлено, позовна заява Банку не залишалась без руху, а тому відсутні передбачені пунктом 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

З урахуванням викладеного відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: