Постанова № 30195692, 26.03.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р. Справа № 5004/1475/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу позивача - Міжрайміського споживчого товариства "Волиньгоспторг" на рішення господарського суду Волинської області від 05.02.13 р.

у справі № 5004/1475/12 (суддя Пахолюк Валентина Анатоліївна )

позивач Міжрайміське споживче товариство "Волиньгоспторг"

відповідач 1 Дубівська сільська рада

відповідач 2 Комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації"

треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

1) Ковельська оптово-торгова база Волинської облспоживспілки

2) Волинська обласна спілка споживчих товариств

3) Приватне підприємство "Приватбуд"

про визнання недійсним рішення та зобов'язати вчинити дії

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - не з'явився;

третьої особи 2 - Данилік Ф.Я. (довіреність №1-48-1 від 21.01.2013р.);

третіх осіб 1, 3 - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.02.2013 року у справі №5004/1475/12 в позові Міжрайміського споживчого товариства "Волиньгоспторг" до Дубівської сільської ради, Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Ковельської оптово-торгової бази Волинської облспоживспілки, Волинської обласної спілки споживчих товариств, Приватного підприємства "Приватбуд" про визнання незаконним (недійсним) рішення виконавчого комітету Дубівської сільської ради № 7/3-3 від 19.07.2004 р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" відмовлено. Комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" виключено з числа відповідачів.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Третя особа 2 - Волинська облспоживспілка та третя особа 3 - ПП "Приватбуд" у відзивах на апеляційну скаргу вважають рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Волинської облспоживспілки безпосередньо в судовому засіданні підтримав вимоги і доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники позивача (апелянта), відповідачів та третіх осіб 1,3 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача, відповідачів та третіх осіб 1,3, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 01.03.2013 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 року внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Відповідно до вказаного розпорядження, у справі №5004/1475/12 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

Враховуючи викладене, справа №5004/1475/12 розглянута у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника третьої особи-2, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 липня 2004 року виконавчим комітетом Дубівської сільської ради було прийнято рішення "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" № 7/3-3, відповідно до якого вирішено оформити право власності на об'єкти нерухомого майна: приміщення адмінбудинку пл. 525,4 м.кв.; склад С-1 пл. 1033,2 м.кв.; склад 0-1 пл. 1047,0 м.кв.; склад Д-1 пл. 1213,7 м.кв.; склад Є-1 пл. 514,3 м.кв.; склад Е-1 пл. 259,8 м.кв.; склад цегляний - м.кв.; склад цегляний - м.кв.; склад металевий пл. 587,2 м.кв.; склад металевий з під навісом пл. - м.кв.; склад металевий пл. - м.кв. по провулку Ватутіна, 9 в с. Вербка Ковельського району за Волинською облспоживспілкою (т.1, а.с.20).

На підставі вказаного рішення Волинській обласній спілці споживчих товариств були видані Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна (т.1, а.с.117-120).

Позивач посилаючись на те, що рішення господарського суду Волинської області від 30.03.2004 року у справі №5/33-77 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2004 року, на підставі яких було прийнято вищевказане рішення Дубівської сільської ради, були в подальшому скасовані постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2004 року у справі №5/33-77, звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до підпункту 10 пункту "б" ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного акту), до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, делеговане повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до Закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Відповідно до ч.1 ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти, зокрема, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у містах (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території, органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно п.8.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно передбачено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування.

Як визначено Додатком № 2 до Тимчасового положення, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності належить до Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Згідно п.1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 (із змінами та доповненнями) визначено, що Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, в тому числі, стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Як вже зазначалося вище, підставою для прийняття оспорюваного рішення Дубівської сільської ради № 7/3-3 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", що розташовані в с.Вербка, Ковельського району були правовстановлюючі документи, надані Волинською облспоживспілкою (т.1, а.с.67), а саме: рішення господарського суду Волинської області від 30.03.2004 року у справі №5/33-77, залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2004 року, яким визнано недійсним акт передачі майна Ковельською оптово-торговою базою в статутний (пайовий) фонд МСТ "Волиньгоспторг" на суму 377156,79 грн. від 01.07.1999 р. та вилучено із Статутного фонду МСТ "Волиньгоспторг" майно, передане в обмін на корпоративні права Ковельською оптово-торговою базою Волинської обласної спілки споживчих товариств по акту передачі вкладів від 01.07.1999 р. та зобов'язано передати його на баланс Ковельської оптово-торгової бази (т.1, а.с.113-115).

В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2004 року у справі №5/33-77 рішення господарського суду Волинської області від 30.03.2004 року та постанову від Львівського апеляційного господарського суду 21.06.2004 року у справі №5/33-77 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Волинської області (т.1, а.с.21-25).

Рішенням господарського суду Волинської області 10.08.2005 р. у справі № 06/5-77 (при новому розгляді справи), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2005 року та постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2006 року, в позові Волинської обласної спілки споживчих товариств до Міжрайміського споживчого товариства "Волиньгоспторг" та Ковельської оптово-торгової бази Волинської облспоживспілки про визнання незаконним акту передачі вкладів Ковельською оптово-торговою базою в статутний (пайовий) фонд МСТ "Волиньгоспторг" від 01.07.1999 р. та про вилучення із статутного фонду МСТ "Волиньгоспторг" майна, переданого в обмін на корпоративні права Ковельської оптово-торгової бази і передачі його на баланс Ковельської оптово-торгової бази відмовлено. В зустрічному позові Ковельської оптово-торгової бази до Волинської обласної спілки споживчих товариств та Міжрайміського споживчого товариства "Волиньгоспторг" про визнання незаконним рішення (протоколу №3) від 01.07.1999р. в частині зобов'язання Ковельської ОТБ до передачі майна в статутний фонд МСТ "Волиньгоспторг" та визнання за Ковельською оптово-торговою базою права власності на об'єкти нерухомого майна відмовлено (т.1, а.с.28-32, 125-127).

Таким чином, на момент прийняття Дубівською сільською радою оскаржуваного рішення судові рішення у справі №5/33-77 були чинними, а відтак, скасування їх в подальшому не може бути підставою для визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, оскільки не усуває факту законності дій сільського голови у 2004 році.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що оспорюване рішення Дубівської сільської ради на момент його прийняття відповідало вимогам чинного законодавства, прийняте в межах визначеної компетенції виконавчого комітету сільської ради та відповідно до обставин, що склалися, і не порушувало прав та охоронюваних інтересів позивача у даній справі.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, предметом даного позову є матеріально-правова вимога про визнання недійсним рішення виконкому Дубівської сільської ради № 7/3-3 від 19.07.2004 р. "Про оформлення права власності".

Відповідно до ст.393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Слід зазначити, що позивачем - МСТ "Волиньгоспторг" ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не було надано відповідних доказів, а саме, правовстановлюючих документів на підтвердження права власності на дані об'єкти нерухомого майна.

Посилання скаржника на наявність в останнього Акту приймання-передачі майна, що на його думку, підтверджує право власності, не є таким документом і не ґрунтується на вірному розумінні норм ст.ст.16, 316, 392 ЦК України щодо способу захисту права власності та підстав захисту права власності на нерухоме майно.

Водночас, посилання позивача на відповідні судові рішення у різних справах додатково підтверджує про наявність між позивачем та третіми особами речово-правових відносин.

Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності. Однак, у разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення вендикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст.388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів чи претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст.392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно (постанова Верховного Суду України від 11.12.2012 р. у справі № 56/68).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, постановою господарського суду Волинської області від 07.10.2009 року у справі № 8/28-Б Міжрайміське споживче товариство "Волиньгоспторг" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором МСТ "Волиньгоспторг" призначено Хомишина І.Г. (т.1, а.с.34).

29.12.2009 року згідно протоколу № 3 проведення зборів комітету кредиторів по справі №8/28-Б про банкрутство Міжрайміського споживчого товариства "Волиньгоспторг" арбітражним керуючим на підставі інвентаризації було виявлено майно для включення його в ліквідну масу (акти № 1, № 2, № 3 від 24.11.2009 р.).

Згідно Акту № 2 інвентаризації майна підприємства-банкрута МСТ "Волиньгоспторг" від 24.11.2009 року при проведенні огляду та опису майна - Ковельської філії МСТ "Волиньгоспторг", було виявлено майно згідно переліку. Однак, як значиться у висновку комісії щодо об'єктів нерухомого майна Ковельської філії - відсутні документи на право власності (т.1, а.с.156-157).

Водночас, відповідно до листа Державного реєстратора № 35-13 від 05.02.2013 року, 17.02.2010 року до Єдиного державного реєстру було внесено запис про закриття відокремлених підрозділів "Волиньгоспторг": Камінь-Каширської та Ковельської філії. Запис було внесено на підставі повідомлення встановленого зразка наданого державному реєстратору Хомишиним І.Г. - ліквідатором.

Зазначене, в свою чергу, підтверджує те, що позивачем не було доведено наявність правових підстав на звернення з даним позовом.

Крім того, 23.03.2009 року виконавчим комітетом Дубівської сільської ради було прийнято рішення № 3/2-2 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" відповідно до якого за Міжрайміським споживчим товариством "Волиньгоспторг" було оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна за адресою: с.Вербка, Ковельського району, а саме: склад металічний В-1, пл.775, 7 кв.м.; склад металічний Г-1, пл.933, 4 кв.м.; побутове приміщення П-1, пл.11, 7 кв.м.; туалет цегляний Б-1, пл.11, 6 кв.м.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Дубівської сільської ради № 2/3-6 від 22.02.2010 р. "Про внесення змін до рішення Виконавчого комітету" внесено зміни в рішення виконавчого комітету № 7/3-3 від 19.07.2004 р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", відповідно до якого за Волинською обласною спілкою споживчих товариств оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: склад цегляний площею 351, 4 кв.м; склад металевий площею 933, 4 кв.м; склад металевий площею 775, 7 кв.м.; прохідну площею 11, 7 кв.м (т.1, а.с.105).

Дані рішення виконавчого комітету Дубівської сільської ради є чинними та не скасовані.

Щодо застосування судом строку позовної давності, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно ч.ч. 2,4,5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що в даному випадку підлягає застосуванню загальний строк позовної давності визначений ст.257 ЦК України тривалістю три роки, перебіг якого розпочався з моменту, коли МСТ "Волиньгоспторг" стало відомо про оформлення права власності на спірне майно за Волинською облспоживспілкою.

Однак, колегія суддів звертає увагу місцевого господарського суду на те, що правила про застосування строку позовної давності підлягають застосуванню лише тоді, коли буде доведене існування порушення самого об'єктивного права, за захистом якого позивач і звернувся до суду. Тому, у випадку відсутності такого права чи коли воно ніким не порушене, в позові слід відмовити не з підстав пропуску строку позовної давності, а в силу безпідставності позовних вимог.

Такої ж правової позиції дотримується й Верховний Суд України у п. 11 постанови Пленуму №14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі".

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міжрайміське споживче товариство "Волиньгоспторг" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 05.02.2013 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.