Ухвала суду № 30102807, 13.11.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/16968/2012

Провадження №4-с/2610/138/2012

У Х В А Л А

іменем України

13 листопада 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.,

при секретарі Пироговській Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Волошиної Марії Дмитрівни, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - Заявник № 1), ОСОБА_2 (далі - Заявник № 2) 04 липня 2012 року звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савочки-Рошу Н.О. про зобов'язання вчинити певні дії.

Свою скаргу Заявники обґрунтовують тим, що у травні місяці поточного року розпочато примусове виконання судового рішення Шевченківського районного суду м. Києва про стягнення на їх користь із Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України коштів на загальну суму 1 млн. грн. Вказують, що зазначене рішення суду реально не виконується і, що арештовані судом кошти боржника на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби не надходять. Зауважують, що вони зверталися до державного виконавця із заявою про винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Проте, на момент звернення до суду зі скаргою, їх заява залишена без виконання. Вказують, що кошти із арештованих 29-ти рахунків боржника не стягуються з мотивів, що боржник є державним підприємством і, що на їх думку, банківські установи безпідставно повертають без виконання платіжні вимоги державного виконавця, при цьому державний виконавець на реагує належним чином щодо притягнення посадових осіб до відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця. Просять суд ухвалити судове рішення, яким зобов'язати державного виконавця винести постанову про арешт майна боржника та оголосити заборону на його відчуження, згідно складеного акту опису та арешту майна; перевірити наявність у боржника майна за даними балансу шляхом витребування копії балансу від органу державної податкової служби у Шевченківському районі м. Києва; вилучити арештоване майно, визначити його вартість та передати для реалізації; винести постанову про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; надавати їм через кожні дві неділі у письмовій формі інформацію про відкриття боржником нових рахунків у комерційних банках, у тому числі за кордоном та скласти протокол про адміністративне правопорушення на керівника Київської філії ПАТ «Індустріалбанк» ОСОБА_5

Крім того, 07 серпня 2012 року Заявки подали доповнення до скарги, згідно якого просять суд ухвалити судове рішення, яким зобов'язати державного виконавця винести постанову про арешт та вилучення у продаж всього рухомого майна боржника - Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України; винести постанову про розшук і вилучення у продаж транспортних засобів боржника, зокрема, автомобілів марки «Хонда» та «ЗАЗ», кожну неділю у письмовій формі надавати їм інформацію про відкриття боржником нових рахунків у комерційних банках, у тому числі за кордоном; звернутися до органів прокуратури із поданням щодо притягнення до кримінальної відповідальності директора Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України ОСОБА_6 у зв'язку із відкриттям ним нових рахунків боржником та скласти щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за невиконанням ним законної вимоги державного виконавця.

В ході судового розгляду справи судом було притягнуто до участі у справі державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Волошину Марію Дмитрівну (далі - Державний виконавець), оскільки старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савочка-Рошу Н.О. на попередній посаді вже не працює.

У судовому засіданні Заявник № 2 та представник Заявників вимоги скарги підтримали у повному обсязі, просили суд скаргу задоволити у повному обсязі.

Державний виконавець вимоги скарги не визнала, вважає їх необґрунтованими, тому просила суд у задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

За змістом частин 1 та 2 статті 387 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Судом встановлено, що згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 січня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерне товариство Холдингова компанія «Київміськбуд», Акціонерне товариство «Київпроект», Міністерство оборони України, ОСОБА_8, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, позов задоволено частково та із Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України стягнуто на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди по 10 133 грн.39 коп., у відшкодування моральної шкоди - 500 000 грн. на кожного.

Рішення набрало законної сили (а.с. 237-240, том ІІ, а.с.а.с. 56-58, том ІІІ)).

Шевченківським районним судом м. Києва 04 травня 2012 року були видані виконавчі листи (а.с. а.с. 60, 73, 159-160, том ІІІ).

Як вбачається із копії виконавчого провадження, наданого Державним виконавцем, за заявою ОСОБА_1, згідно постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савочки-Рошу Н.О. від 08 травня 2012 року, відкрито виконавче провадження № 32437329 (а.с. а.с. 99-100, 166, том ІІІ).

Згідно постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савочки-Рошу Н.О. про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 25 травня 2012 року, зазначене виконавче провадження № 32437329 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 32775547 (а.с. а.с. 146, 202 том ІІІ).

Постановами державного виконавця від 28 травня 2012 року та від 14 червня 2012 року, відповідно, накладено арешт на кошти, які знаходяться на відповідних рахунках боржника, відкритих у Київській філії АКБ «Індустріалбанк» та в ПАТ «ВТБ Банк» (а.с. 195-196, 200-201, том ІІІ).

Згідно постанов державного виконавця від 06 липня 2012 року, від 25 липня 2012 року та від 10 серпня 2012 року, відповідно, накладено арешт на кошти, які знаходяться на відповідних рахунках боржника, відкритих в АТ «МегаБанк», в ПАТ «Радикал Банк» та Київській філії АТ «Місто Банк» (а.с. 184-185, том ІV, а.с. а.с. 102, 159 том V).

Крім того, згідно постанови державного виконавця від 07 червня 2012 року накладено арешт на майно боржника та заборону на відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику (а.с. 197-198, том ІІІ).

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, згідно виписок про рух коштів на депозитному рахунку Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та за інформацією самого Заявника № 2, наданою у судовому засіданні, в рахунок стягнення на їх користь коштів, вони отримали лише біля 100 000 грн. (а.с.а.с. 186-187, том ІІІ, а.с. 169-171, а.с. 211-212, том ІV, а.с. а.с. 75, 93, том V)

Із матеріалів зведеного виконавчого провадження вбачається, що 05 червня 2012 року державним виконавцем направлені платіжні вимоги на адресу Київській філії АКБ «Індустріалбанк», проте, банківською установою вказані вимоги були повернуті без виконання, у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках та через невірне заповнення реквізитів щодо платника, зокрема, щодо назви боржника. Так листом від 02 липня 2012 року за № 1518 зазначена банківська установа повернула постанову про арешт коштів боржника без виконання, оскільки за вказаним кодом ЄДРПОУ 14303572 назва боржника ДП «Готель Козацький» МОУ не відповідає юридичному найменуванню підприємства (а.с. а.с. 207-222, том ІІІ, а.с. 195,том ІV).

Із матеріалів справи також вбачається, що державним виконавцем також вносилися два розпорядження від 17 липня 2012 року, відповідно, щодо зобов'язання Київської філії АКБ «Індустріалбанк», згідно ухвали суду про накладення арешту на розрахункові рахунки боржника, протягом семи банківських днів продажу іноземної валюти (код 978) та (код 840), відповідно, які належать боржнику, у розмірі необхідному для погашення боргу. Проте, вказані розпорядження повернуті без виконання, як такі що подані з порушенням порядку оформлення платіжних вимог (а.с. а.с. 216-217, том ІV). Аналогічні розпорядження вносилися державним виконавцем на адресу ПАТ «ВТБ Банк», проте, у матеріалах справи відсутня інформації щодо причин їх невиконання (а.с. а.с. 41, 44, том V).

Згідно постанови від 08 серпня 2012 року, державним виконавцем арештовано кошти, що перебувають у касі боржника або надходять до неї. Вказаною постановою боржнику заборонено використання та користування арештованими коштами до подальшого розпорядження Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та зобов'язано щочетверга, кожного тижня повідомляти письмово до канцелярії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про залишок коштів, що перебувають у касі та надавати типову форму № КО-4 згідно Додатку 5 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті (а.с. 151, том V). Проте, матеріали зведеного виконавчого провадження не містять жодної інформації щодо виконання боржником вказаної постанови Державного виконавця, як і не містять жодного доказу в частині щодо вжиття Державним виконавцем необхідних дій щодо зобов'язання боржника виконати зазначену постанову.

За змістом статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що Державним виконавцем вчинялися певні виконавчі дії. Проте, у суду відсутні підстави вважати їх такими, що вони вчинені у повному обсязі. Зокрема, судом встановлено, що в період накладення арешту на рахунки божника, останнім відкривалися нові рахунки, проте, Державним виконавцем пояснення з цього приводу у посадових осіб боржника не відбиралися та причини відкриття нових рахунків не з'ясовувалися. Крім того, Державний виконавець не вживала заходів щодо посадових осіб банківських установ, у яких відкритті рахунки боржником та на які накладено арешт, і якому зазначені банківські установи, в порушення умов діючого законодавства, відкривали нові рахунки.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством «Місто Банк» листом від 01 серпня 2012 року за № 16/544, при отриманні постанови Державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника, з посиланням на Інструкцію про проведення виконавчих дій, затверджену неіснуючим наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 75/5, було безпідставно відмовлено у виконанні зазначеної постанови (а.с. 154, том V). При цьому варто зауважити, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», було визнано такою, що втратила чинність Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

З огляду на викладене, судом встановлено, що Державний виконавець на невиконання її законних вимог зазначеною банківською установою належним чином не відреагувала та не звернула уваги, що відмовляючи у виконанні її постанови, банківська установа користувалася Інструкцією, яка на той момент вже втратила чинність, наслідком чого арешт на кошти боржника за вказаною постановою накладений не був.

Крім того, суд також критично оцінює позицію Державного виконавця в частині щодо мораторію на примусову реалізацію майна боржника, оскільки останній є державним підприємством, з таких підстав.

Відповідно до преамбули Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», цей Закон спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

За змістом статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно Статуту, боржник - Державне підприємство «Готель «Козацький» засноване на державній власності й підпорядковане Міністерству оборони України. Відповідно до пункту 2.1. Статуту, підприємство створене з метою надання за плату готельних і побутових послуг тимчасово розміщеним військовослужбовцям, членам їх сімей, працівникам Збройних Сил України, військовим делегаціям інших країн, громадянам України й іноземним громадянам за наявності вільних місць. Пунктом 4.1. Статуту передбачено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, інші цінності, вартість яких відображується у самостійному балансі підприємства (а.с. 168-178, том ІІІ).

За таких обставин, оскільки Боржник є державним підприємством, в силу положень Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», не підлягають реалізації лише його об'єкти нерухомого майна та інші основні засоби виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності, а також акції (частки, паї). Щодо іншого майна боржника, то воно може бути відчужене шляхом звернення стягнення на нього. Проте, незважаючи на те, що згідно постанови державного виконавця від 07 червня 2012 року, накладено арешт на майно боржника та заборону на відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, на час розгляду справи, звернення стягнення на зазначене майно Державним виконавцем не здійснено.

Крім того, Державний виконавець не скористалася своїм правом, в силу статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», та не витребувала у Боржника самостійний баланс, з метою виявлення майна, на яке може бути звернуто стягнення, згідно діючого законодавства, для виконання зазначеного рішення суду.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості скарги і вбачає підстави для задоволення скарги в частині щодо визнання бездіяльності Державного виконавця неправомірною.

З метою відновлення порушених прав Заявників, суд вбачає необхідним зобов'язати Державного виконавця у повному обсязі вжити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи щодо примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 січня 2012 року про стягнення із Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель Козацький» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди по 10 133 грн. та у відшкодування моральної шкоди по 500 000 грн. на кожного.

Разом з тим, Заявники просять суд ухвалити судове рішення, яким зобов'язати державного виконавця винести постанову про арешт майна боржника та оголосити заборону на його відчуження, згідно складеного акту опису та арешту майна; перевірити наявність у боржника майна за даними балансу шляхом витребування копії балансу від органу державної податкової служби у Шевченківському районі м. Києва; вилучити арештоване майно, визначити його вартість та передати для реалізації; винести постанову про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; надавати їм через кожні дві неділі у письмовій формі інформацію про відкриття боржником нових рахунків у комерційних банках, у тому числі за кордоном та скласти протокол про адміністративне правопорушення на керівника Київської філії ПАТ «Індустріалбанк» ОСОБА_5, винести постанову про арешт та вилучення у продаж всього рухомого майна боржника, винести постанову про розшук і вилучення у продаж транспортних засобів боржника, зокрема, автомобілів марки «Хонда» та «ЗАЗ», надавати їм кожну неділю у письмовій формі інформацію про відкриття боржником нових рахунків у комерційних банках, у тому числі, за кордоном; звернутися до органів прокуратури із поданням щодо притягнення до кримінальної відповідальності директора Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України ОСОБА_6, у зв'язку із відкриттям нових рахунків боржником та скласти щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за невиконанням ним законної вимоги державного виконавця.

Скарга в цій частині задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону та не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За змістом частин 1 та 7 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження», контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом.

За таких обставин, оскільки Законом України «Про виконавче провадження», зокрема статтею 83 цього Закону визначене коло осіб, які можуть зобов'язати державного виконавця провести конкретні виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом, суд знаходить, що задоволення скарги в цій частині у спосіб, зазначений у скарзі, буде порушенням вимог статті 83 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виходячи із положень статті 388 Цивільного процесуального кодексу України, із Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп.

На підставі Закону України "Про виконавче провадження", керуючись статтями 383-388 Цивільного процесуального кодексу України суд

у х в а л и в :

Скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Волошиної Марії Дмитрівни - з а д о в о л и т и частково.

Визнати бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Волошиної Марії Дмитрівни при примусовому виконанні рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 січня 2012 року про стягнення із Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель Козацький» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди по 10 133 грн., у відшкодування моральної шкоди по 500 000 грн. на кожного, - неправомірною.

Зобов'язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Волошину Марію Дмитрівну у повному обсязі вжити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи щодо примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 січня 2012 року про стягнення із Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель Козацький» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди по 10 133 грн., у відшкодування моральної шкоди по 500 000 грн. на кожного.

У задоволенні іншої частини скарги - в і д м о в и т и.

Стягнути із Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві на користь держави судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо вона не буде скасована.

СУДДЯ :