Рішення № 29926490, 05.03.2013, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 419/7595/2012 р.

Провадження № 2/204/317/2013 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

при секретарі Власенко О.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю відповідача ОСОБА_2

за участю представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2012 року позивач звернувся з позовною заявою до суду, в якій просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на свою користь суму боргу в розмірі 2397900,00 грн. В обґрунтування позову позивач вказав на те, що 25 серпня 2010 року ОСОБА_2 отримав від нього грошові кошти у сумі 150000,00 доларів США, зі сплатою 30 % річних. Відповідно до договору позики кінцевим терміном повернення позики та відсотків є 01 вересня 2011 року. Відповідно до п. 3 договору позики у разі несвоєчасного повернення боргу грошові кошти вважаються такими, що надані під 50 % річних. Вищезазначене зобовязання забезпечено також майновою порукою ОСОБА_5. Дружина ОСОБА_2, надала згоду на отримання позики, з умовами договору позики була ознайомлена. Проте, грошові кошти, що були отримані ОСОБА_2 своєчасно позивачу не повернуті. Таким чином, на 01 вересня 2012 року заборгованість відповідача складає 300000,00 доларів США.

Пізніше представник позивача ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму боргу в розмірі 2397900,00 грн., яка складається з наступного: кошти згідно договору займу - 1198950,00 грн.; відсотки за користування коштами згідно договору займу - 1198950,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі позов ОСОБА_4 та просив його задовольнити в повному обсязі, посилався на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнали частково, а саме визнали суму основного зобовязання, а проценти не визнали. Крім того, пояснили, що кошти були витрачені ні особисто ОСОБА_2, а фірмою ТОВ «МАКСИМА», в звязку з чим просили стягнути з відповідача тільки половину вказаної суми.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не зявився, про слухання справи був повідомлений належним чином, причину своєї неявки суду не повідомив.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не зявилася, про слухання справи була повідомлена належним чином, причину своєї неявки суду не повідомила.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У судовому засіданні було встановлено, що 25 серпня 2010 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 гроші у сумі 150000,00 доларів США, зі сплатою 30 % річних, з кінцевим терміном повернення отриманих коштів 01 вересня 2011 року, що підтверджується Договором позики від 25.08.2010 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.6), та розписками, які написав ОСОБА_2, згідно яких він отримав від позивача 110000,00 доларів США та 40000,00 доларів США (а.с.7-8). Вищевказані обставини в судовому засіданні підтвердили представник позивача та не заперечував ці обставини сам ОСОБА_2, який пояснив, що вказана сума бралась ним та ОСОБА_5 для розвитку належного їм Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМА».

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, факт отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_4 позики в сумі 150000,00 доларів США, не потребує доказування.

Отже позивач виконав свої зобовязання за Договором позики від 25.08.2010 року перед відповідачем ОСОБА_2, проте ОСОБА_2 свої зобовязання не виконав і не повернув у встановлений час грошові кошти отримані ним від позивача.

Відповідно до п. 3 Договору позики у разі несвоєчасного повернення боргу грошові кошти вважаються такими, що надані під 50 % річних.

ОСОБА_2 отримав позику в розмірі 150000,00 доларів США - 25.08.2010 року. Станом на дату винесення рішення суду, а саме 05.03.2013 року ОСОБА_2 грошові кошти за Договором позики не повернув. Час користування останнім грошовими коштами складає 924 дні, а отже сума процентів за користування грошовими коштами відповідно до п. 3 Договору позики від 25.08.2010 року складає 189344,26 доларів США, але представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позивачем при складанні позову було враховано відсотки лише за період з 25.08.2010 року по 25.08.2012 року, які склали 150000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 1198950,00 грн.

Оскільки суд не може вийти за межі заявлених вимог, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму боргу в розмірі 2397900,00 грн., яка складається з наступного: кошти згідно договору займу - 1198950,00 грн.; відсотки за користування коштами згідно договору займу - 1198950,00 грн.

Що стосується вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт поруки ОСОБА_5 перед ОСОБА_4 за виконання ОСОБА_2 його зобовязань за Договором позики від 25.08.2010 року ґрунтується лише на словах позивача та відповідача ОСОБА_2, і ніякими належними доказами не підтверджуються, відповідний договір поруки між сторонами по справі не укладався.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК Украйни, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_4 в задоволенні його позову в частині позовних вимог до ОСОБА_5

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 слідує стягнути судовий збір в сумі 3219 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 612, 625, 1046-1051 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму боргу в розмірі 2397900,00 грн., яка складається з наступного: кошти згідно договору займу - 1198950,00 грн.; відсотки за користування коштами згідно договору займу - 1198950,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 3219 грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Самсонова