Рішення № 29910068, 13.03.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

0544/15840/2012

№ 2/243/365/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Якуша Н.В.

при секретарі Дручиніної О.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Словянська цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, обґрунтувавши свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору №КТХRRX04121198 від 16.09.2008 року ОСОБА_2 16.09.2008 року отримав кредит у розмірі 6678,64 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.09.2010 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) складає між ним та банком договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов. Зазначав, що відповідно до норм чинного законодавства (ст. 259 ЦК України) Договором встановлена позовна давність за вимогами стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за Договором тривалістю 5 років (п. 5.5 Умов надання кредиту фізичним особам. Посилаючись на норми ст. ст. 526, 527, 530, 1054, 1050 ЦК України просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 84578,22 за кредитним договором №КТХRRX04121198 від 16.09.2008 року, що складається з 4454,54 грн. заборгованість за кредитом; 341,03 заборгованість по процентам за користування кредитом; 641,12 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 74637,81 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 4003,73 грн. штраф (процентна складова) та судові витрати у розмірі 845,78 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності від 07.11.2011 року (а.с.25) на задоволенні позовних вимог наполягав, в обґрунтування посилався на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав, але надав заяву про зменшення розміру неустойки відповідно до ст. 551 ЦК України, оскільки він не отримує заробітну плату за місцем своєї роботи з грудня 2012 року та протягом всього періоду, за який він має заборгованість, заробітна плата йому виплачувалось з затримкою.

Суд, дослідивши подані позивачем документи, вислухавши пояснення відповідача всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено у судовому засіданні і вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №КТХRRX04121198 від 16.09.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 6678 грн. 65 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.09.2010 року. (а.с.4).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Кінцевий строк повернення кредиту сплинув 16 вересня 2010 року. Проте кредит позичальником до теперішнього часу в повному обсязі не повернуто.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи, що строк виконання зобов'язання сплинув 16 вересня 2010 року, а відповідач в порушення умов договору кредит не повернув та не сплачує відсотки за його користування, позивач обґрунтовано, звернувся до суду з вимогами про повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Згідно з розрахунком заборгованості прострочена заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 06 грудня 2012 року становить 84578,22 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 4454,54 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 341,03 грн. ; заборгованість по комісії за користування кредитом - 641,12 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за

договором - 74637,81 грн., а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 4003,73 грн. штраф (процентна складова).

В судовому засіданні суд, відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України розяснив позивачу та відповідачу про їх права та обовязки, попередив про наслідки вчинення або невчинення ними процесуальних дій, в тому числі розяснив положення ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_2 надав до суду заяву, в якій зазначив, що просить суд зменшити розмір неустойки, оскільки він не отримує заробітну плату за місцем своєї роботи з грудня 2012 року та протягом всього періоду, за який він має заборгованість, заробітна плата йому виплачувалось з затримкою.

Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до принципів розумності і справедливості на кредитора покладається обов'язок вживати необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, але у всякому разі, не сприяти їх збільшенню. Невиконання кредитором цього обов'язку також може бути підставою для зменшення судом розміру збитків та неустойки, що стягуються з боржника, що передбачено частиною 2 ст. 616 ЦК України, згідно якої суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини 3 ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Крім того, враховуючи, що згідно розрахунку заборгованості про порушення зобов'язання банк дізнався у 2010 року, проте банк звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором лише 25 грудня 2012 року, тобто через два роки після внесення останнього платежу відповідачем на їх рахунок і після закінчення 16 вересня 2010 року строку виконання зобов'язання, до цього будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості з відповідача не приймав, чим сприяв збільшенню розміру неустойки за кредитним договором, враховуючи матеріальний стан відповідача, який має незначну заробітну плату, яку крім того не своєчасно отримує, що підтверджується відповідними довідками, які долучені до матеріалів справи, суд, виходячи з засад цивільного судочинства, а саме, розумності та справедливості, вважає можливим на підставі частини 2 ст. 616 ЦК України та частини 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням заборгованості за тілом кредиту 4454 грн. 54 коп. зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, до розміру тіла кредиту, а саме, до 4454 грн. 54 коп.

Згідно п. 6.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових

зобов'язань, передбачених Договором більш, ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, штраф, який він просить стягнути з відповідача згідно п. 6.3 Умов в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 4003,73 грн.(процентна складова), а саме, його процентна складова нарахована з врахуванням заборгованості відповідача за кредитом, заборгованості за процентами, заборгованості з комісії та пені.

Отже за порушення Позичальником строків виконання зобов'язання за кредитним договором позивачем одночасно нарахована пеня та штраф, при цьому останній нараховано, в тому числі, й на суму пені.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто за змістом ст. 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій. Пеня і штраф, як різновиди неустойки, обчислюються у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, можливість нарахування одного виду неустойки на інший виключається.

Отже, банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам частини 1 ст. 61 Конституції України та частині 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Такими позиціями керувалась колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ при ухвали від 19 грудня 2012 року по справі № 6-39064св11.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором станом на 06 грудня 2012 року в розмірі 9891,23 гривень, з яких 4454,54 грн. - заборгованість за кредитом, 341,03 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 641,12 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 4454,54 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. ОСОБА_4 позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в розмірі 115,72 грн. (11,70 % від загальної суми позову, який було заявлено).

На підставі викладеного й керуючись ст. 61 Конституції України, ст. ст. 16, 509, 526, 527, 530, 551, 590, 616, 1050, 1054 ЦК України, статтями 3, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України.

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2 про звернення стягнення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 «ПриватБанк» (юридична адреса 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № №КТХRRX04121198 від 16.09.2008 року станом на 06 грудня 2012 року в розмірі 9891,23 (девять тисяч вісімсот девяносто одна грн.) 23 коп., з яких 4454,54 грн. - заборгованість за кредитом, 341,03 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 641,12 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 4454,54 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 «ПриватБанк» (юридична адреса 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) на відшкодування понесених судових витрат 115 (сто пятнадцать) 72 коп..

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк - відмовити

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 14 березня 2013 року.

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_4