Рішення № 29850106, 04.03.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 р. Справа № 923/92/13-г

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона", м. Херсон

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікум ЛТД", м.Херсон

про визнання укладеною додаткову угоду у запропонованій позивачем редакції

за участю представників сторін:

від позивача: Жук Ю.В. довіреність №01-04-08/2256 від 24.10.2012 р., Стукалова Т.В. представник дов.№01-04-08/518 від 01.03.2012 р.;

від відповідача: Неділько В.Г. - представник за дорученням від 23.11.2011 р.

Міське комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» (позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікум ЛТД» (відповідач), в якому просить суд визнати укладеною додаткову угоду №1 від 17.12.2012 року до договору №833 від 19.08.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Унікум ЛТД» та міським комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» у запропонованій позивачем редакції.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

В 2011 році між позивачем та відповідачем укладено договір про подачу холодної води та послуги по прийманню та очищенню стічних вод №833 від 19.08.2011 року (далі - договір), відповідно до умов якого позивач надає відповідачу послуги водопостачання та водовідведення.

27.03.2012 року до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 року № 936/15627 (далі - Правила) було внесено зміни, що регламентують порядок нарахування плати за прийом об'єму стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води), і неорганізовано потрапляє в мережі водовідведення споживачів або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживачів, у мережі водовідведення позивача.

Відповідно до п.1.1. Правил - вони є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців.

Судом встановлено, що з метою приведення укладеного між позивачем та відповідачем договору у відповідність до норм чинного законодавства Міське комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» 21.12.2012 р. направило відповідачу проект додаткової угоди №1 від 17.12.2012 року, за текстом якої запропоновано викласти договір від 19.08.2011 року №833 у новій редакції.

Матеріалами справи підтверджується, що 09.01.2013 р. відповідач відмовився від підписання вищевказаного проекту додаткової угоди та повернув два примірники угоди на адресу позивача.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться в ст. 20 ГК України.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про те, що визнання укладеною додаткової угоди №1 від 17.12.2012 року до договору №833 від 19.08.2011 року між позивачем та відповідачем у запропонованій позивачем редакції не відповідає способам захисту порушених прав, передбаченим діючим законодавством України.

Звертаючись з позовом до суду, позивач на свій розсуд обирає спосіб захисту порушеного права, в той час як на суди покладено обов'язок перевірки відповідності обраного позивачем способу захисту приписам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Суд звертає увагу позивача, що обрання невірного способу захисту і визначення предмета позову, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту, унеможливлює задоволення такого позову.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Повне рішення складено 11.03.2013 р.

Суддя В.В.Людоговська