Рішення № 29840002, 06.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3044/13 06.03.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна»ДоВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»Простягнення 17 837,47 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачане з'явився Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі - відповідач) про стягнення 17 837,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.02.2013 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначений на 06.03.2013 р.

14.01.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за змістом якого, останній заперечує в частині задоволення позовних вимог у розмірі 2 756,20 грн., оскільки сума страхового відшкодування у розмірі 16 537,21 грн., що сплачена суб'єкту, що не є платником податку на додану вартість, розрахована з урахуванням ПДВ. Крім того, відповідач заперечував в стягненні пені у повному обсязі та вказував на необхідність перерахунку заявлених до стягнення 3% річних з огляду вирахування з суми простроченого грошового зобов'язання суми ПДВ.

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103021700316, яке отримано останнім 25.02.2013 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

31.08.2009 р. між позивачем та Смук Р.Т. укладено договір страхування №010603.030-0100.008, за яким позивач страхує майнові інтереси останнього, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортного засобу «Mazda», державний реєстраційний номер 01062 ТТ.

24.10.2009 р. о 10 годині 20 хвилин громадянин Владика В.С., керуючи автомобілем «Камаз», державний реєстраційний номер ВС 07-46 АН, по вул. Герцина - І. Франка в м. Львові, при здійсненні повороту праворуч, враховуючи габарити свого транспортного засобу виконав поворот не з крайнього правого положення відступивши при цьому від вимог п.п. 10.4 створив перешкоду та небезпеку в русі автомобілю «Mazda», державний реєстраційний номер 01062 ТТ, що рухався по смузі праворуч, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, завдавши автомобілям технічних пошкоджень, що підтверджується довідкою УДАІ в м. Львові.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.11.2009 р. у справі №3-2431/09 водія Владику В.С. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту №593, складеного 16.11.2009 р. судовим експертом Вербовим В.В. (сертифікат суб'єкту оціночної діяльності №7919/08 від 31.10.2008 р. ФДМУ), вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Mazda», державний реєстраційний номер 01062 ТТ, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 16 537,21 грн.

Страховим актом №СНТ/010603.030-0100.008/1 пошкодження транспортного засобу марки «Mazda», державний реєстраційний номер 01062 ТТ, внаслідок ДТП, що сталося 24.10.2009 р. о 10 годині 20 хвилин по вул. Герцина - І. Франка в м. Львові, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 16 138,21 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що частину страхового відшкодування у розмірі 11 650,21 грн. позивач перерахував на рахунок вигодонабувача безготівково - платіжне доручення №10006639 від 11.12.2009 р., а стосовно частини відшкодування 4 488,00 грн., сторони підписали акт про взаємозалік боргів, яким припинили зобов'язання позивача перед страхувальником згідно ст. 601 Цивільного кодексу України шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги (за зобов'язанням Смук В.Т. по сплаті страхових платежів).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Главою 50 Цивільного кодексу України визначені підстави та способи припинення зобов'язань, які можуть застосовуватися в т.ч. до виконання зобов'язань по відшкодуванню шкоди.

Тобто, під виконанням зобов'язання по виплаті страхового відшкодування необхідно розуміти не лише сплату грошових коштів, а і припинення грошового зобов'язання у інший передбачений чинним законодавством спосіб, що свідчить про виконання особою зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

В даному випадку, зобов'язання позивача перед своїм страхувальником по відшкодуванню шкоди в частині 4 488,00 грн. припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що відповідає положенням ст. 601 Цивільного кодексу України.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 16 138,21 грн. (11 650,21 грн. + 4 488,00 грн.) право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина Владики В.С., який керував автомобілем «Камаз», державний реєстраційний номер ВС 07-46 АН, встановлена у судовому порядку.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.11.2009 р. у справі №3-2431/09 вбачається, що Владика В.С., з вини якого трапилось спірна ДТП, працює на посаді водія у будівельній компанії ТОВ «Комфортбуд-1».

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. визначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

З довідки УДАІ в м. Львові вбачається, що транспортний засіб - «Камаз», державний реєстраційний номер ВС 07-46 АН, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Mazda», державний реєстраційний номер 01062 ТТ, належить ТОВ «Комфортбуд 1».

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, володільцем автобусу «Камаз», державний реєстраційний номер ВС 07-46 АН є ТОВ «Комфортбуд - 1, а його цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобілю «Камаз» Владикою В.С., застрахована - відповідачем згідно із полісом №ВС/5678771.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються транспортним засобом «Камаз», державний реєстраційний номер ВС 07-46 АН застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №ВС/5678771, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну Позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Положеннями п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції зазначеного Закону від 17.02.2011 р. після набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" №3045, тобто чинній на момент направлення заяви) визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплати його.

Позивач 25.01.2012 р. звернувся до відповідача із претензією на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) в сумі 16 138,21 грн.

20.04.2012 р. відповідач листом №09-02-11/9973 надав відповідь позивачу на претензію, за змістом якого зазначив, що для прийняття рішення стосовно виплати страхового відшкодування за спірним страховим випадком, останній просить надати підтвердження щодо зарахування частини страхового відшкодування в рахунок несплаченої частки страхового платежу.

З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2012 р. надіслав відповідачу копію договору страхування укладеного між ним та страхувальником, копію акту взаємозаліку боргів та копію довіреності №56 від 03.01.2012 р.

Факт отримання поштового відправлення відповідачем, підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №1904405520909, отриманим відповідачем 06.06.2012 р.

Останній відповіді не направив, відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, не здійснив.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено (звіт експерта), що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mazda», державний реєстраційний номер 01062 ТТ. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 16 537,21 грн., а позивачем набуто право вимоги у розмірі 16 138,21 грн.

Згідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту №593, складеного 16.11.2009 р. та ремонтної калькуляції вартість матеріального збитку, заподіяного власнику вказаного транспортного засобу, внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 16 537,21 грн., з урахуванням 20 % ПДВ.

Відповідно до п.196.1.3 п. 196.1 ст.196 Податкового кодексу України операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з поставки товарів чи послуг, оскільки такі операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації у м. Києві №7536/10/31-606 від 20.07.2011 р. при виплаті страхових платежів безпосередньо потерпілим ПДВ не нараховується і окремим рядком не виділяється.

Враховуючи викладене, суд констатує, що у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкту чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. а) п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківський установі, що обслуговує платника податку.

Таким чином, податкові зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником податку.

Як страхове відшкодування у розмірі 16 138,21 грн. не було виплачене суб'єкту, що здійснює господарську діяльність з ремонту транспортних засобів, а припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та перераховано на рахунок вигодонабувача.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність виникнення податкових зобов'язань та зменшення вартості відновлювального ремонту на суму ПДВ у розмірі 2 756,20 грн.

Полісом №ВС/5678771 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 35 000,00 грн., франшиза у розмірі 0,00 грн.

Враховуючи визначені полісом №ВС/5678771 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, та вирахування суми включеної до розміру заявлено до стягнення страхового відшкодування, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 13 781,01 грн. (16 138,21 грн. набуте право вимоги - ПДВ у розмірі 2 756,20 грн.) у строк до моменту звернення позивача із позовом до суду.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 415,40 грн. та 3% річних у розмірі 283,86 грн. за прострочення виконання зобов'язання по сплаті страхового відшкодування у період з 01.05.2012 р. по 30.11.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.

Слід зазначити, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Наведене випливає з вимог ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 1 415,40 грн. пені.

Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином положення п. 37.2 ст. 37 вказаного Закону не розповсюджуються на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у зазначеній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню вразі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відтак, виходячи зі змісту норм ст. 992 Цивільного кодексу України та п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму страхового відшкодування задоволенню не підлягають.

Аналогічну правову думку містить постанова Вищого господарського суду України від 27.03.2012 р. у справі №4/17-3520-2011.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 979 ЦК України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, зокрема, сплата 3% річних та інфляційних збитків від простроченої суми за весь час прострочення. Таким чином, три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача виникло зобов'язання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, відповідач у встановлений строк не виконав, а тому нарахування 3% річних за прострочення грошового зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.

На підставі викладеного за перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку, встановленого судом розміру страхового відшкодування, що підлягає сплаті на користь позивача (13 781,01 грн.), розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті страхового відшкодування в порядку регресу становить 242,39 грн.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 41,47 грн. необхідно відмовити, оскільки вони обраховані не вірно.

Досилання додаткових документів на адресу відповідача не свідчить про переривання строків передбачених п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від моменту звернення до відповідача із регресною вимогою, тому зазначений позивачем період нарахування 3% річних є правомірним.

Відтак, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 13 781,01 грн. та 3% річних у розмірі 242,39 грн.

В іншій частині позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75 код ЄДРПОУ 0034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» (79044, м. Львів, вул. Метрологічна, 2; код ЄДРПОУ19243047) страхове відшкодування у розмірі 13 781 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 01 коп., 3% річних у розмірі 242 (двісті сорок дві) грн. 39 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 352 (одна тисяча триста п'ятдесят дві) грн. 61 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 07.03.2013 р.