Рішення № 29825307, 04.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.13 Справа№ 5015/5344/12

Суддя Березяк Н.Є. при секретарі Торська І.В.

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Прокурора Сколівського району в інтересах держави в особі Коростівської сільської ради, с. Коростів, Сколівський район

До відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Жовква

Про стягнення 92 020,00 грн.

В судове засідання з'явились:

від прокурора: Леонтьєва Н.Т. - старший прокурор (посвідчення № 005508 від 24.09.12 р.)

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_3 - представник

Представнику відповідача та прокурору роз'яснено права та обов'язки , передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Прокурор Сколівського району звернувся з позовом в інтересах держави в особі Коростівської сільської ради до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 92 020,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.12.2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.01.2013 р.

В судовому засіданні 22.01.2013 року було оглянуто оригінали документів поданих до матеріалів справи.

Суть спору та причини відкладення розгляду справи було викладено в ухвалі господарського суду Львівської області від 22.01.2013 року.

В судовому засіданні 13.02.2013 року було оголошено перерву до 04.03.2013 року.

В продовженому судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у своєму позові та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 22.01.2013 року також позовні вимоги прокурора підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача щодо позовних вимог заперечує з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того, в судовому засіданні 13.02.2013 року відповідачем була подана заява в якій просить суд застосувати строк позовної давності щодо стягнення пені та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 04.03.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

12.08.2011 року Коростівською сільською радою на підставі рішення сесії Коростівської сільської ради №153 від 15.07.2011 року з ФО-П ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки пл..4,3 га для обслуговування риб дільниці та ставів.

Відповідно до п.2.1 Договору, ціна продажу земельної ділянки становила 688 000,00 грн., яку необхідно було сплатити в трьохмісячний термін з дня укладення цього договору, а саме в період з 12.08.2011 року до 12.11.2011 року.

Згідно виписок УДКСУ у Сколівському районі сума ціни продажу земельної ділянки була внесена відповідачем 18.11.2011 року - 100 000,00 грн., 01.12.2011 року - 100 000,00 грн. та 16.12.2011 року - 488 000,00 грн.

В зв'язку з порушенням строків оплати за земельну ділянку, передбаченого пунктом 2 Договору позивачем була нарахована пеня в розмірі 92 020,0 грн., яка згідно п. 4.2 Договору складає 0,5 відсотків від несплаченої суми за кожний день прострочення.

21.09.2012 року Коростівською сільською радою було направлено відповідачу претензію №1 від 20.09.2013 року про оплату пені в розмірі 92 020,00 грн. у зв'язку з порушенням умов договору, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В грудні 2012 року Прокурором Сколівського району подано позов в інтересах держави в особі Коростівської сільської ради про стягнення з ФО-П ОСОБА_2 92 020,00 грн. пені за порушення строків оплати за земельну ділянку згідно умов договору від 12.08.2011 року.

Проаналізувавши всі обставини, дослідивши оригінали поданих до справи документів, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Як вбачається із матеріалів справи, 12.08.2011 року між Коростівською сільською радою (Продавець) та ФО-П ОСОБА_2 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення пл.4,3 га для обслуговування риб дільниці та ставів.

Відповідно до умов п.2.1 ціна продажу земельної ділянки за цим Договором становить 688 00,00 грн. Загальна сума від продажу земельної ділянки необхідно сплатити в трьохмісячний термін з дня укладення цього Договору, а саме оплата повинна була здійснюватись в період до 12.11.2011 року.

Як вбачається із матеріалів справи, фактично оплата була проведена відповідачем 18.11.2011 року - в сумі 100 000,00 грн., 01.12.2011 року - в сумі 100 000,00 грн. та 16.12.2011 року - в сумі 488 000,00 грн., що підтверджується виписками УДКСУ у Сколівському районі (а.с.9-11).

За порушення строків оплати за земельну ділянку, передбаченого пунктом 2 Договору за період з 13.11.2011 р. по 15.12.2011 р. позивачем була нарахована пеня в розмірі 92 020,0 грн., що складає 0,5 відсотків від несплаченої суми за кожний день прострочення та 21.09.2012 року направлена відповідачу претензія №1 від 20.09.2013 року про оплату даної пені, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Прокурором Сколівського району було подано позов в інтересах держави в особі Коростівської сільської ради до ФО-П ОСОБА_2 про стягнення пені в розмірі 92 020,00 грн., нарахованої відповідно до п. п.4.2 Договору від 12.08.2011 року за порушення строків оплати за земельну ділянку за період з 13.11.2011 року по 15.12.2011 року.

Відповідач проти нарахування пені заперечив. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на ті обставини, що для стягнення штрафних санкцій позивачем пропущено строк позовної давності, в зв'язку з чим ним було подано заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин (а.с.41-42).

Подане позивачем клопотання про застосування скорочених строків щодо стягнення пені підлягає до задоволення з наступних підстав:

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з огляду на діючий порядок нарахування пені ГК України, який підлягає застосуванню до господарських правовідносин, визнає право стягувача на здійснення нарахування лише за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 1 ст.223 ГК України, передбачає, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за порушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи, що ГК України не встановлює строків позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій, то до позову в частині стягнення пені має бути застосована спеціальна позовна давність, передбачена ЦК України.

За змістом пункту 1 частини 2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України, тобто 6-ти місячний строк - це строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а річний строк - це строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, відповідно до ч. 5 цієї норми, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор звернувся з позовом по спливу річного строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Щодо строку позовної давності то прокурор посилається на те, що про порушення інтересів держави з боку відповідача він дізнався тільки у вересні 2012 року в ході проведення перевірки в Коростівській сільській раді, яка протягом грудня 2011 року по вересень 2012 року самостійно не зверталась до суду з метою захисту своїх прав, а тому строк звернення до суду не порушено.

Однак, суд не приймає до уваги доводи прокурора, що моментом з якого прокурор дізнався про порушення права позивача є обставини проведення перевірки.

За змістом роз'яснення в п. 6 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Таким чином, прокурор, як представник держави в особі відповідного органу може бути наділений лише правами, належними особі, яку він представляє.

Сторони в судовому процесі мають рівні права, тому прокурор, який звернувся з позовом в інтересах держави не має в розумінні чинного ГПК України та законодавства привілейованого статусу порівняно з іншими учасниками процесу, зокрема, особою в інтересах якої він звернувся.

Таким чином, суд вважає, що дія правового інституту позовної давності та положення щодо наслідків її спливу, встановлені законом, мають розповсюджуватися на всіх учасників судового процесу, у тому числі на прокурора.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальна позовна давність тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (стаття 260 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статі 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позивач був обізнаний про порушення свого права та мав змогу звернутися протягом перебігу позовної давності, як до суду з позовом так і до органів прокуратури з відповідною заявою, однак як вбачається з матеріалів справи, вимоги щодо оплати за період з 13.11.2011 року по 15.12.2011 року були заявлені прокурором 18.12.2012 року, тобто після закінчення строку позовної давності. Жодних клопотань щодо відновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску ні прокурором, ні позивачем суду не подавалося, а відтак в задоволенні позову щодо стягнення пені слід відмовити.

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена в постановах суду від 12.12.2012 року у справі №19/41-67/270-2012, від 02.10.2012 року у справі №16/296-31/91-2012 та від 16.03.2010 року № 11/281 (05-5-11/19463) (а.с.49-57).

Згідно частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення та спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності, тому пропуск позовної давності є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України «Про господарські суди», цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування найвищою судовою інстанцією України та обставин справи, керуючись ст.ст.251-267 ЦК України, ст.ст.223,232 ГК України, ст.ст. 6, 7, 12, 32, 33, 34, 35,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити .

2. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.03.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.