Ухвала суду № 29601164, 21.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14012/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

21 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Бровенко О.М.

пр-к відповідача Борисов І.І.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнський центр розвитку містобудування та інжинірингу» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 грудня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнський центр розвитку містобудування та інжинірингу» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.10.2012 р. №0005082202 та №0005092202.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 грудня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, просив скасувати оскаржуване ним рішення та ухвалити нове - про в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 199, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 29.08.2012 р. по 11.09.2012 р. Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 1323 від 29.08.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Всеукраїнський центр розвитку містобудування та інжинірингу» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА - С» за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складено акт № 6007/22-2/34578316 від 18.09.2012 р.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 100688,00грн. та порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 115791 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаному під час аналізу господарських правовідносин позивача з ТОВ «ПАЛЬМІРА - С» акті ДПІ у Печерському районі м. Києва №937/23-4/33784614 від 22.02.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПАЛЬМІРА - С» код за ЄДРПОУ 33784614 щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.06.11 по 31.12.11р», яким встановлено, ТОВ «ПАЛЬМІРА - С» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкова вигоди третім особам, з огляду на що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ПАЛЬМІРА - С» здійснюється поза межами правового поля, а фінансово - господарські взаємовідносини між ТОВ «ПАЛЬМІРА - С» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що укладені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами

На підставі вказаного акту відповідач зробив висновок, що оскільки, первинні документи укладені між ТОВ «ВЦРМІ» та ТОВ «ПАЛЬМІРА - С» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, то не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій.

За наслідками проведеної перевірки позивача, відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення №0005082202 від 04.10.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 125 860 грн. та №0005092202 від 04.10.2012 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 115 791 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ «ПАЛЬМІРА - С» та використання отриманих послуг та товару у власній господарській діяльності.

Колегія суддів не може не погодитися з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «ПАЛЬМІРА - С» було укладено ряд договорів про виконання робіт з розроблення текстової частини містобудівного розрахунку для об'єктів будівництва.

В підтвердження виконання вказаних договорів та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ «ПАЛЬМІРА - С» позивач посилається на додаткові угоди та протоколи узгодження цін до них, акти приймання робіт, акти прийому передачі документації, передпроекті пропозиції, містобудівні розрахунки, декларації про початок виконання будівельних робіт.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним доказом реальності та товарності фінансового - господарських відносин за договорами можуть бути лише розроблені ТОВ «ПАЛЬМІРА - С» містобудівні розрахунки, передпроектні пропозиції та документи, які б підтверджували факт отримання декларацій про початок будівельних робіт та готовність об'єктів до експлуатації за замовленням позивача саме ТОВ «ПАЛЬМІРА - С».

З аналізу наданих в справі доказів, зокрема: містобудівних розрахунків, передпроектних пропозицій, актів прийому-передачі документації, - не можливо визначити, що послуги за договорами надавалися саме контрагентом позивача, тобто ТОВ «ПАЛЬМІРА - С». Що в сукупності з встановленими обставинами щодо відсутності у ТОВ «ПАЛЬМІРА - С» трудових, матеріальних та технічних ресурсів, викладеними в Акті № 937/23-4/33784614 від 22.02.12 р. ( т.2, а.с. 77-84) , вказує на безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПАЛЬМІРА - С».

Крім того, позивачем не надано докази використання отриманих робіт у подальшій господарській діяльності.

На підставі досліджених доказів, колегія суддів вважає, що викладені в Акті перевірки висновки податкового органу про безтоварність господарських операції між позивачем та його контрагентами є обґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнський центр розвитку містобудування та інжинірингу» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.