Постанова № 29401418, 11.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 р. Справа № 804/817/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЖукової Є.О. при секретаріБерднику С.О. за участю: представника позивача представника відповідача Павлової Т.І. Марченко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства Торгівельний дім «Семарт» про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 750,00грн.,-

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2013р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства Торгівельний дім «Семарт» про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 750,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

24 вересня 2012 року провідним спеціалістом сектору контролю за рекламною діяльністю та торгівлею на відстані Держспоживінспекції у Дніпропетровській області Мигай В.Ю. був складений протокол №70/12 в якому зазначено: при здійснені моніторингу та відповідного контролю за рекламною діяльністю, 21.09.2012 року були встановлені ознаки порушення ст. 22 Закону України «про рекламу» та п. 44 «Типових правил розміщення зовнішньої реклами», а саме, при розміщенні реклами за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 56, текст попередження «надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров'я» становить менше 15 відсотків площі всієї реклами.

24 вересня 2012 року на підставі складеного протоколу вирішено розпочати розгляд справи про порушення законодавства «про рекламу» відносно Приватного підприємств Торгівельний дім «Семарт».

На підставі ст.26 Закону України «про рекламу», Приватному підприємству Торгівельний дім «Семарт» була направлена вимога №70/12 від 24.09.2012 року про надання документів необхідних для розгляду справи про порушення законодавства «про рекламу». Зазначена вимога була отримана відповідачем 26.09.2012року.

16 жовтня 2012 року від представника Приватного підприємства Торгівельний дім «Семарт» надійшла заява про перенесення засідання на 24.10.2012 рік.

24 жовтня 2012 року відбулось засідання стосовно справи про порушення законодавства «про рекламу», відповідно був складений протокол. Представником відповідача були надані всі витребувані Інспекцією документи. Під час засідання, факт порушення вимог ст.22 Закону України «про рекламу» та п.44 «типових правил розміщення зовнішньої реклами» з боку Приватного підприємства Торгівельний дім «Семарт» було доведено.

25 жовтня 2012 року, керуючись ст.27 Закону України «про рекламу», було прийнято рішення №70/12 накласти на Приватне підприємство Торгівельний дім «Семарт» штраф у розмірі 750,00грн. за порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами. Вказане рішення було отримано представником Привтного підприємства Торгівельний дім «Семрт» 25 жовтня 2012 року.

Винесене рішення Приватним підприємством Торгівельний дім «Семарт» не виконане та не було оскаржене.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2013р. по справі було відкрито провадження та справа призначена до розгляду.

Представник позивача з`явився у судове засідання, вимоги заявленого адміністративного позову підтримав та просив позов задовольнити, з урахуванням додаткових пояснень від 11.02.2013 року у повному обсязі.

Представник відповідача з`явився у судове засідання, щодо вимог заявленого адміністративного позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на письмові заперечення від 06.02.2013 року, в яких зазначив наступне.

Інспекцією з питань прав захисту споживачів у Дніпропетровській області було не вірно встановлено відповідача у даній справі,а саме, відповідно ст.1, ч. 1, 2, 4 ст.27 Закону України «про рекламу», Приватне підприємство Торгівельний дім «Семарт» є не рекламодавцем, а є саме розповсюджувачем реклами.

Таким чином, Приватне підприємство Торгівельний дім «Семарт», як розповсюджувач реклами не може нести відповідальність за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами, оскільки за вказане правопорушення відповідальність несе рекламодавець.

Відповідно п.1 Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №42 від 14.03.2003року «про підвищення ефективності роботи державних органів у справах захисту прав споживачів при здійсненні перевірок господарської діяльності» встановлено, що державні органі у справах прав захисту споживачів проводять планові та позапланові перевірки.

Згідно пп. 3.1., 3.2. п. 3 Наказу керівникам територіальних органів у справах захисту прав споживачів Держспоживстандарту надано право видавати письмові розпорядження на проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності, але Приватним підприємством Торгівельний дім «Семарт» жодного направлення отримано не було.

З метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі, судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: копія протоколу від 24.09.2012року №70/12; копія рішення від 24.09.2012року №70/12; копія вимоги від 24.09.2012року №70/12; копія заяви від 16.10.2012року про перенесення розгляду порушення; копія договору №210912 про надання послуг; копія свідоцтва про державну реєстрацію; копія протоколу засідання від 24.10.2012року №70/12; копія рішення №70/12 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу; копія дозволу на розміщення реклами від 20.03.2012року; копія рішення Дніпропетровської міської ради від 31.08.2011року №1148 про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 16.02.2004року №325; статут Приватного підприємства Торгівельний дім «Семарт».

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Приватне підприємство Торгівельний дім «Семарт» є юридичною особою з датою проведення державної реєстрації - 17.02.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №954026, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.п. 2.2 Статуту Приватного підприємства Торгівельний дім «Семарт», підприємство здійснює виробничу, торгівельну, інноваційно - посередницьку, консультаційну, інжинірингову, рекламну, туристичну, культурно-освітню діяльність, яка не суперечить чинному законодавству України.

24 вересня 2012 року провідним спеціалістом сектору контролю за рекламною діяльністю та торгівлею на відстані Держспоживінспекції у Дніпропетровській області Мигай В.Ю. був складений протокол №70/12 в якому зазначено: при здійснені моніторингу та відповідного контролю за рекламною діяльністю, 21.09.2012 року були встановлені ознаки порушення ст. 22 Закону України «про рекламу» та п. 44 «Типових правил розміщення зовнішньої реклами», а саме, при розміщенні реклами за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 56, текст попередження «надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров'я» становить менше 15 відсотків площі всієї реклами.

На підставі ст.26 Закону України «про рекламу», Приватному підприємству Торгівельний дім «Семарт» була направлена вимога №70/12 від 24.09.2012 року про надання документів необхідних для розгляду справи про порушення законодавства «про рекламу». Зазначена вимога була отримана відповідачем 26.09.2012року.

16 жовтня 2012 року від представника Приватного підприємства Торгівельний дім «Семарт» надійшла заява про перенесення засідання на 24.10.2012 рік.

24 жовтня 2012 року відбулось засідання стосовно справи про порушення законодавства «про рекламу», відповідно був складений протокол. Представником відповідача були надані всі витребувані Інспекцією документи. Під час засідання, факт порушення вимог ст.22 Закону України «про рекламу» та п.44 «типових правил розміщення зовнішньої реклами» з боку Приватного підприємства Торгівельний дім «Семарт» було доведено.

25 жовтня 2012 року, керуючись ст.27 Закону України «про рекламу», позивачем було прийнято рішення №70/12 накласти на Приватне підприємство Торгівельний дім «Семарт» штраф у розмірі 750,00грн. за порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами. Вказане рішення було отримано представником Приватного підприємства Торгівельний дім «Семрт» 25 жовтня 2012 року, що підтверджується матеріалами справи.

Правовідносини сторін, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України, а також основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення

державного нагляду (контролю) регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996р. №254к/96-ВР, Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996р. №270/96-ВР, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-V, Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 № 817/98, Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067, Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №693, тощо.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утворений в порядку, визначеному Конституцією та законами України, та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених відповідним законом.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дій, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При цьому зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про рекламу» регламентується здійснення контролю за дотриманням законодавства України про рекламу, та визначається, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів -щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику - щодо реклами державних цінних паперів; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури -щодо спорудження житлового будинку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу).

На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню

державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами. Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про рекламу» рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право:бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про рекламу» встановлена відповідальність за порушення законодавства про рекламу та зазначено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: рекламодавці, винні:у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів реклами і учасників рекламного ринку державні органи, зазначені у статті 26 цього Закону, можуть звертатися до суду з позовами про заборону відповідної реклами та її публічне спростування.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами; виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.

Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

За неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, може вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу, та звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державним наглядом (контролем) є - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходами державного нагляду (контролю) є - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій; способом здійснення державного нагляду (контролю) є - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначаються планові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю) та встановлюється, що планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності.

З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним.

Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначаються переліки питань для здійснення планових заходів, які затверджуються його наказом.

У межах переліку питань кожен орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу має визначити ті питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль).

Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. При цьому повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Відповідно до ст.6 зазначеного вище Закону визначаються позапланові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю) та зазначається, що підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів, якщо інше непередбачено законом.

Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.

Відповідно до ст.7 вказаного вище Закону визначаються розпорядчі документи органів державного нагляду (контролю) та встановлюється, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості:дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

На підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до п.10 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» державні органи у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову перевірку діяльності суб'єктів підприємницької діяльності виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб'єктами вимог законодавства про захист прав споживачів.

Скарга споживача повинна подаватися в письмовому вигляді і містити відомості про його прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, серію і номер паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, а також дані про товар, при продажу якого були порушені права споживача. Органи у справах захисту прав споживачів не мають права розголошувати зазначені відомості про споживача, який подав скаргу.

Відповідно до п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України штрафи відповідно до статті 27 Закону України «Про рекламу» накладаються, в тому числі, і в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, її виготовлення та/або розповсюдження. При цьому, у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на рекламодавців і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.9 зазначеного вище Порядку підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Відповідно до п.п.10 - 17 вказаного Порядку на підставі зазначеного протоколу визначається порядок, строк розгляду справи, повноваження посадових осіб Держспоживінспекції та порядок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

Відповідно до п.18 такого Порядку за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10 - денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України особливістю провадження в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Критичне ставлення викликають у суду твердження відповідача щодо неотримання відповідачем рішення про накладення штрафу від 25.10.2012 року №70/12, оскільки зазначене прямо спростовується доказами, наявними в матеріалах справи, а саме, з тексту зазначеного рішення прямо вбачається отримання його уповноваженою особою відповідача - Гуніним В.В. 25.10.2012року, тобто безпосередньо в день винесення рішення.

Аналогічно не витримує критики і твердження відповідача щодо неправомочності зазначеного вище рішення від 25.10.2012 року у зв'язку з неправильним встановленням суб'єкта відповідальності позивачем. Як прямо передбачено ст.ст. 26, 27 зазначеного вище Закону України «Про рекламу», відповідальність за порушення законодавства про рекламу покладається і на рекламодавців, і на розповсюджувачів реклами, що не звільняє Приватне підприємство «Торгівельний дім «Семарт» від обов'язку суворо дотримуватися норм чинного законодавства про рекламу.

Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідач, отримавши рішення від 25.10.2012 року №№70/12 в день винесення 25.10.2012 року, не скористався своїм правом на оскарження зазначеного рішення, тобто, фактично погодився з обов'язковим характером застосованих до нього штрафних санкцій і лише після звернення позивача до суду, маючи не меті ухилення від сплати визначеної вказаним рішенням суми штрафних санкцій, почав заперечувати в судовому засіданні щодо правомірного характеру винесеного рішення.

Відтак, не встановивши в судовому засіданні та не підтвердивши належними доказами в розумінні ст. 70 КАС України винесення рішення від 25.10.2012 року №70/12 про застосування штрафних санкцій не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України без використання повноважень з метою, з якою ці повноваження надано необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційності, зокрема без дотримання необхідних балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, несвоєчасно тобто не протягом розумного строку, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість підстав заявленого адміністративного позову, що виключає у суду наявність правових підстав для відмови в його задоволенні.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закон України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача, викладених у заявленому адміністративному позові та підтвердження їх належними доказами з боку позивача, а також про відсутність з боку відповідача спростування доводів позивача.

За таких підстав, суд вважає, що адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства Торгівельний дім «Семарт» про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 750,00грн., є таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства Торгівельний дім «Семарт» про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 750,00грн- задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства Торгівельний дім «Семарт» штраф за порушення законодавства про у розмірі 750 (сімсот п'ятдесят)грн. 00коп. на користь Державного бюджету України на р/р 31113106700007, код ЄДРПОУ 37989316, МФО 805012, код отримувача 21081100, УДКСУ у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 18 лютого 2013 року

Суддя Є.О. Жукова