Рішення № 28625433, 08.01.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.01.13 Справа № 5021/1559/12.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛОВА», м. Охтирка Сумської області

про стягнення 34 551 грн. 69 коп.

Суддя В.Л.Котельницька

Представники сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача -Коваленко О.І. (довіреність б/н від 06.11.2012р.)

За участю секретаря судового засідання - Мелащенко І.М.

Суть спору: позивач згідно поданого позову просить суд стягнути з відповідача 34 551,69 грн., в тому числі 31 961,00 грн. основного боргу за договором поставки № 322 від 23.04.2012р., 1 439,29 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та 12% річних в сумі 1 151,40 грн., а також стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн.

Відповідач у поданому до господарського суду відзиві на позовну заяву з вимогами позивача не погоджується та зазначає, що несвоєчасна оплата ним продукції, поставленої згідно з укладеним договором виникла внаслідок ненадання позивачем відповідачеві документів на товар (сертифікатів якості), які підлягали передачі разом із товаром.

Позивачем до господарського суду була подана заява про уточнення позовних вимог № 10/12 від 10.12.2012р., відповідно до якої, посилаючись на часткову сплату відповідачем заборгованості, позивач просить стягнути з нього 28 144,85 грн., в тому числі 24 361,00 грн. основного боргу, 2 102,15 грн. пені, 12% річних в сумі 1 681,70 грн. та стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн.

Також від позивача надійшли письмові пояснення від 10.12.2012р. (вхідний реєстраційний № 16633) стосовно його позиції по справі, в яких сторона, зокрема, зазначає, що товари, за які відповідач не розрахувався, не підлягають обов'язковій сертифікації, а сам позивач фактично проводив часткову оплату отриманого товару, тобто визнав свої зобов'язання по оплаті товару за договором поставки.

Представником відповідача були подані до суду клопотання від 17.12.2012р. про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення № 769 від 07.12.2012р. як доказу часткової сплати суми боргу в розмірі 2 000,00 грн.; пояснення до відзиву на позовну заяву від 17.12.2012р.

Зокрема, у поданих поясненнях представник відповідача підтверджує, що товар відповідно до видаткової накладної № ЄЛ-0000615 від 19.06.2012р. на суму 25 008,00 грн. був отриманий уповноваженою особою ТОВ «АЛОВА». Однак, посилаючись на те, що ненадання позивачем сертифікатів якості на товар спричинило прострочення виконання грошового зобов'язання у зв'язку з неможливістю реалізації відповідачем продукції, а також враховуючи скрутний фінансовий стан ТОВ «АЛОВА», відповідач просить суд зменшити розмір неустойки.

Від позивача надійшли додаткові письмові пояснення № 28/12 від 28.12.2012р., в яких сторона наполягає на задоволенні позовних вимог з посиланням на відсутність підстав для зменшення розміру неустойки, як на тому наполягає відповідач.

Також у поданих письмових поясненнях позивач просить розглянути справу за відсутності його представника.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2012року між ТОВ «Еколан Інгредієнти» (позивачем у справі) та ТОВ «АЛОВА» (відповідачем у справі) був укладений Договір поставки №322, за умовами якого позивач зобов'язувався передавати товар відповідачу у власність, а відповідач зобов'язувався приймати і оплачувати поставлений товар.

На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу товари згідно видаткових накладних № ЭЛ-0000406 від 25.04.2012р.; № ЭЛ-0000539 від 01.06.2012р.; № ЭЛ-0000615 від 19.06.2012р.

Відповідно до п.3.2. договору покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити постачальнику (позивачу) протягом тридцяти календарних дня з дати поставки товарів суму, що вказана в накладній, відповідно до якої поставляється товар.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої обов'язки за договором не виконує і розрахунки за поставлений йому товар своєчасно та в повному обсязі не проводить.

Факт належного виконання умов договору позивачем підвереджується матеріалами справи, зокрема копією договору поставки № 322 від 23.04.2012р., копіями видаткових накладних № ЭЛ-0000406 від 25.04.2012р.; № ЭЛ-0000539 від 01.06.2012р.; № ЭЛ-0000615 від 19.06.2012р.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, кошти за поставлений йому товар повністю не сплатив, чим порушив права позивача, що мало своїм наслідком звернення останнього до суду з відповідною позовною заявою.

У поданих в ході судового розгляду письмових поясненнях позивач зазначав, що станом на 10.12.2012р. сума основного боргу відповідача перед ним складає 24 361,00 грн., оскільки після звернення до господарського суду з позовом відповідач сплатив 7 600,00 грн., а саме: 24.10.2012р. - 600,00 грн.; 09.11.2012р. - 3 000,00 грн.; 19.11.2012р. - 2000,00 грн.: 07.12.2012р. - 2 000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 24 361 грн. 00 коп. за поставлений товар обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне проведення розрахунків в сумі 2 102 грн. 15 коп. та 12% річних в сумі 1 681 грн. 70 коп.

Пунктом 5.3 договору № 322 від 23.04.2012р. передбачено, що за прострочення оплати поставлених товарів покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачеві) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу.

Також вказаним пунктом Договору передбачено, що сторони відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановили, що за порушення грошового зобов'язання покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити 12 % (дванадцять процентів) річних.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасні розрахунки, а також сум інфляційних збитків та 12% річних підлягають задоволенню, оскільки вони передбачені договором та не суперечать вимогам чинного законодавства.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми неустойки, суд зазначає наступне:

По-перше, господарський суд має право відповідно до п. 3 статті 83 ГПК України зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені) лише об'єктивно оцінивши, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

По-друге, ст. 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач жодних доказів, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, які б підтверджували, що невиконання ним зобов'язання у порядку та строки визначені Договором поставки виявилося неможливим внаслідок неправомірних дій позивача, та доказів, які б можна було, об»єктивно оцінивши, вважати винятковими не представив.

Твердження відповідача стосовно того, що на несвоєчасність оплати вплинув факт непередання позивачем разом з товаром відповідних сертифікатів якості на нього, не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно п.4.4. договору від 23.04.2012р. товари повинні бути прийняті за кількістю та якістю з урахуванням Інструкції П-6 від 15.06.1965р. та Інструкції П-7 від 25.04.1966р.

Відповідно п.12 Інструкції П-6 приймання продукції здійснюється по транспортним та супровідним документам) відправника. Відсутність зазначених документів чи деяких з них не призупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті зазначається, які документи відсутні.

Згідно частини 1 статті 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

В матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження звернення відповідача до позивача з вимогою щодо надання будь-яких документів стосовно товару, отриманого в квітні - червні 2012 року.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем були подані до суду докази в обґрунтування заявлених ним вимог, в той час як відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, які б стали підставою для зменшення розміру неустойки, нарахованої позивачем.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АЛОВА» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Ярославського, 17/95; код ЄДРПОУ 37061844) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти»» (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 11/2; код ЄДРПОУ 34763972) 24 361 грн. 00 коп. основного боргу, 2 102 грн. 15 коп. пені, 1 681 грн. 70 коп. 12% річних, 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.01.2013 р.

Суддя (підпис) В.Л.Котельницька