Постанова № 28574199, 06.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р.

справа № 2а-8281/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Бідник М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта-Трейд»до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі, третя особа –Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «АКФ»про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Атланта-Трейд»звернулось до суду з адміністративним позовом Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі, третя особа –Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «АКФ», в якому, просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що прийняті рішення ДПІ є протиправними та такими, що винесені з порушенням вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі №0001362301/0 та №0001372301/0 від 05.06.2009 року.

Постанова, зокрема, обґрунтована тим, що позиція відповідача про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною не ґрунтується на нормах законодавства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Південна міжрайонна державна податкова інспекція у м.Кривому Розі подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю " Атланта-Трейд" зареєстроване Криворізькою районною державною адміністрацією Дніпропетровської області.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта-Трейд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт №462/232/24611518 від 27.05.2009 року.

В зазначеному акті ДПІ зроблено висновок, зокрема, про порушення ТОВ "Атланта-Трейд" вимог п.4.1, п.4.3 ст.4, пп.7.3.6 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп. 7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В Акті перевірки викладено висновок про те, ТОВ "Атланта-Трейд ", імпортуючи брус, металопродукцію, двері металеві, металопластикові конструкції та комплектуючі, запасні частини до автотранспортної техніки до складу податкового кредиту відносив ПДВ обчислене при імпорті товарів із загальної суми митної вартості останніх та мита, а до складу податкових зобов’язань від подальшої реалізації імпортованого товару - ПДВ від обчислюваної суми, що становить вище ціни придбання, але нижче рівня митної вартості.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0001362301/0 від 05.06.2009р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 2 104 433грн. та №0001372301/0 від 05.06.2009р., яким донараховані податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 7 964 778грн., в т.ч. за основним платежем - 3 982 389грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 982 389грн.

Правомірність та обґрунтованість рішень відповідача про донарахування позивачу податкових зобов’язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість"

Такі висновки суду суд апеляційної інсанції вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Пунктом 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Отже, позивач безпідставно при поставці товарів на митній території України визначав базу оподаткування, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, нижчою за митну вартість товару, що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість та до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно із пп..1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною ціною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до п.п. 1.20.10 п.1.20 ст.1 названого Закону, донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами.

Відповідно до п.п. 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов’язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов’язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

З положень п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Суд апеляційної інстанції вважає, що податковою інспекцією дотримані вимоги п.п.1.20.2., п.п. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" .

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити постанову суду першої інстанції скасувати.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року –задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року –скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта-Трейд».

Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук