Ухвала суду № 28314448, 09.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/4424/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «СТМ»до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в и л а:

У липні 2012 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «СТМ»(далі по тексту ТОВ «НВФ «СТМ»), звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі -Кременчуцька ОДПІ) від 27 січня 2012 року № 0000551502/205 про сплату 23.389 грн. 33 коп. за платежем з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 11.694 грн. 67 коп., застосованих за порушення п. 206.1 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (подалі - ПК України).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Кременчуцька ОДПІ, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи просить скасувати судове рішення з прийняттям нового про відмову в задоволені позовних вимог позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 26.12.2011 року по 30.12.2011 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «НВФ «СТМ»(код 30481107) по питанню взаємовідносин з ТОВ «Промислова Група ДФМ»(код за ЄДРПОУ 30661533) за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, за наслідками якої складений акт перевірки від 10.01.2012 року № 146/15-322/30481107 (а.с. 30-32).

При проведенні перевірки відповідачем використано комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи: АІС «Облік податків і платежів», АІС «Бест Звіт for Oracle», АС «Аудит»- підприємства «митниця», АІС «Реєстр платників податків», «Сисиема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.п. 1.2 ст. 215, п.п. 1.5 ст. 303, ст. 228 Цивільного кодексу України (ЦК України), п. 201, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 206.1 ст. 206 ПК України, в результаті чого по декларації за вересень 2011 року зменшується сума податкового кредиту на 23.389 грн. 33 коп., та відповідно підлягає сплаті до бюджету.

Висновок відповідача ґрунтується на інформації, що наявна в «Сисиемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», а також встановлена в ході проведення зустрічної звірки ТОВ «Промислова група ДФМ»(акт від 09.12.2011 року № 8371/15-322/30661533) на підставі якої податковим органом зроблено висновок про відсутність у товариства можливостей для здійснення господарських операцій (придбання/поставки, зберігання, транспортування товарів або послуг), що свідчить, на думку відповідача, про те, що суб'єкт господарської діяльності фінансово-господарською діяльністю в розумінні ст. 3 Господарського кодексу України не займалося.

На підставі висновків вищенаведеного акту перевірки ТОВ «НВФ «ДМС»від 10.01.2012 року № 146/15-322/30481107 Кременчуцькою ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 року № 0000551502/205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 35.084 грн. з яких 23.389 грн. 33 коп. -основний платіж, 11.694 грн. 67 коп. -штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с. 38).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Крім того, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2011 року між позивачем (Покупцем) та ТОВ «Промислова група ДМФ» укладено договір поставки № 14/01 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується протягом терміну дії договору поставляти, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати металоконструкції партіями та в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими та визначеними сторонами в рахунках-фактури та/чи податкових накладних, які є невід'ємною частиною Договору (а.с. 8).

З досліджених судом первинних документів встановлено, що здійснення господарських операцій, обумовлених вказаним договором відображено у виписаній ТОВ «Промислова група ДФМ»податковій накладній: № 109 від 20.09.2011 року на загальну суму 140.336 грн. 00 коп., з яких 23.389 грн. 33 коп. -сума ПДВ. (а.с 12). Сума податку на додану вартість сплачена позивачем в ціні отриманих товарів та послуг, на підставі вказаної податкової накладної, була включена позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації за вересень 2011 року.

Вирішуючи спір, судом першої інстанції встановлено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промислова група ДФМ», що підтверджується матеріалами справи, зокрема долученими копіями рахунку № 650-3 від 20.09.2011 року (а.с.11), довіреності № 626 від 20.09.2011 року (а.с. 13), накладної № 650-3 від 20.09.2011 року (а.с 143), виписками по банківському рахунку позивача (а.с. 14-17).

Крім того судом встановлено, що у зв'язку з виконанням умов вищезазначеного Договору у позивача відбулись реальні зміни майнового стану платника податків. Придбаний товар у ТОВ «Промислова група ДФМ»використовувався позивачем у власній господарській діяльності, що не заперечується відповідачем.

Контрагент позивача - ТОВ «Промислова група ДФМ»на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «НВФ «СТМ»було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ анульовано лише 20.11.2011 року. Таким чином, станом на момент укладення договору, видання податкової накладної та поставки товару ТОВ «Промислова група ДФМ»було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що Кременчуцька ОДПІ не встановила порушень позивача щодо відображення в податковій декларації сум податкових зобов'язань, а недотримання контрагентами позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідачем не надано до справи доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що предявляються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Підстав для висновку про те, що позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належним чином правомірність власних висновків, правильність та законність прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги Кременчуцької ОДПІ і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відбувся з підстав визначених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року -без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Згідно з оригіналом Мельнікова Л.В.