Постанова № 28245015, 27.11.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/2597/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді: Агевича К.В.

за участю

секретаря судового засідання Чуванова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.03.12,-

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі - позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.03.12.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проводилася перевірка ПАТ "Луганськтепловоз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2011, за результатами якої складено Акт № 87/08-3/05763797 від 12.03.2012 про результати планової виїзної перевірки ПАТ "Луганськтепловоз" та винесено податкове повідомлення - рішення від 20.03.2012 № 0002298013.

За результатами перевірки виявлено порушення:.

- п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 ЗУ № 168/97-ВР, п. 200.4 ст. 200 ПК України завищено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 120146 грн., в т.ч. за листопад 2010 року на 1150 грн., за квітень 2011 року на 5863 грн., за травень 2011 року на 3306 грн., за червень 2011 року на 92477 грн., за липень 2011 року на 13000 грн., за серпень 2011 року на 3567 грн., вересень 2011 року на 750 грн.

Позивач зазначив, що на думку податкового органу, підприємством завищено розмір бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну вартість 120146 грн., що втілилося у прийнятті 20 березня 2012 року податкового повідомлення - рішення № 0002298013.

Акт СДПІ ПВП у м. Луганську від 12.03.2012 № 87/08-3/05763797 підписаний позивачем з зауваженнями № 001/174 від 16.03.2012.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 № 0002298013 прийняте відповідачем є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Підставою для такого рішення СДПІ послужило переконання, що у ПАТ «Луганськтепловоз» були відсутні підстави заявлення до бюджетного відшкодування податок на додану вартість, сплачений у вартості товарно-матеріальних цінностей, отримання яких па думку СДПІ не підтверджене від наступних контрагентів:

1) ТОВ "Луганськ-Інструмент" (м. Луганськ) - отримувався інструмент (сверла, рулетки, метчики, борфрези, пневмогайковерти, ключи, отвертки та інше) (арк. 25 Акту перевірки).

2) TOB «Різнопрофіль» (м. Донецьк) - отримувався кокс ливарний (арк. 44 Акту перевірки).

3) TOB «Транс Агентство Сервіс» (м. Луганськ) - отримувався метал (арк. 45 Акту

перевірки).

4) TOB «Компанія Квік Дан» (м. Алчевськ. Луганська обл.) - отримувалося вугілля марки AM (арк. 47 Акту перевірки).

5) TOB «Фінансовий Альянс» (м. Вишневе Київська обл.) - отримувалося вогнегасники (арк. 48 Акту перевірки).

6) ТОВ «Інструменти нових технологій» (м. Стаханов. Луганська обл.) - отримувався

інструмент (пили стрічкові) (арк. 43 Акту перевірки).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях до позову (т.3 а.с. 3-5) і просив суд у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий Кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

Позивач - публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.06.2003 № 13821050023002275, свідоцтво про державну реєстрацію юридичних особи серії А01 №749508 (т.2 а.с. 35).

Як вбачається з матеріалів справи позивача зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.07.1997 № 100337613 індивідуальний податковий номер - 057637912013 (т.2 а.с.64). Позивача взято на податковий облік Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби 09.07.93 за № 5584/15 (т.2 а.с. 36).

У відповідності до п. п. 41.1.1 Податкового Кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби України - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно статті 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2. ст.75 Податкового Кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби в розумінні ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проводилася перевірка ПАТ "Луганськтепловоз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт № 87/08-3/05763797 від 12.03.2012 (далі - акт) про результати планової виїзної перевірки ПАТ "Луганськтепловоз" (т.1 а.с. 13-230).

Згідно висновків акта перевірки встановлено порушення, зокрема:

- п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 ЗУ № 168/97-ВР, п. 200.4 ст. 200 ПК України завищено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 120146 грн., в т.ч. за листопад 2010 року на 1150 грн., за квітень 2011 року на 5863 грн., за травень 2011 року на 3306 грн., за червень 2011 року на 92477 грн., за липень 2011 року на 13000 грн., за серпень 2011 року на 3567 грн., вересень 2011 року на 750 грн. Також вказувалося на відсутність підстав для заявлення до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, сплачений у вартості товарно-матеріальних цінностей, отримання яких, на думку відповідача не підтверджене від наступних контрагентів: 1) ТОВ "Луганськ-Інструмент" (м. Луганськ) - отримувався інструмент (сверла, рулетки, метчики, борфрези, пневмогайковерти, ключи, отвертки та інше); 2) TOB «Різнопрофіль» (м. Донецьк) - отримувався кокс ливарний; 3) TOB «Транс Агентство Сервіс» (м. Луганськ) - отримувався метал; 4) TOB «Компанія Квік Дан» (м. Алчевськ. Луганська обл.) - отримувалося вугілля марки AM; 5) TOB «Фінансовий Альянс» (м. Вишневе Київська обл.) - отримувалося вогнегасники; 6) ТОВ «Інструменти нових технологій» (м. Стаханов. Луганська обл.) - отримувався інструмент (пили стрічкові).

Акт СДПІ ПВП у м. Луганську від 12.03.2012 № 87/08-3/05763797 підписаний позивачем з зауваженнями № 001/174 від 16.03.2012.

В подальшому відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 № 0002298013. (т. 1 а.с. 12).

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 200 ПК України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Так відповідно до. вказаної статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. (п. 200.1). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. (п.200.2.) При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (200.3.). Пунктом 200.4. ст.. 200 ПК України передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, для вирішення питання щодо правомірності формування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідно дослідити як Правильність формування податкового кредиту так і правильність визначення його податкових зобов'язань за певний податковий період.

Єдиним доводом податкового органу, щодо безпідставності віднесення ІІАТ «Луганськтепловоз» сум до податкового кредиту, є те, що у перевіряємому періоді ПАТ «Луганськтепловоз» мало взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ «Компанія Квік Дан». ТОВ «Різнопрофіль», ТОВ «РІК СВ-Прилад», ТОВ «Луганськ-Інетрумент». І Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську було отримано податкову інформацію стосовно підприємств контрагентів (акт Алчевської ОДПІ в Луганській області, довідка ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, акт ДНІ у Червонозаводському районі м. Харкова. ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську), відповідно до якої, у підприємств відсутня необхідна матеріальна база для здійснення підприємницької діяльності, надання послуг, що вказує па проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Оскільки підприємствами контрагентами не було надано ніяких підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, податковими органами було зроблено висновок, що товар не придбавався га не виготовлявся, а формування податкового зобов'язання здійснювалось для мінімізації третіми особами суми сплати до бюджету.

Однак, суд не погоджується з такими висновком відповідача враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту зокрема вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлює, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що, відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач має всі належним чином оформлені та достатні первинні документи (договори, декларації з ПДВ, картки рахунків, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, розшифровки податкових накладних платіжні доручення, прибуткові ордери, книга реєстрації довіреностей, сертифікатів якості акти здачі-прийняття робіт, актів прийому - передачі товарів (том 2 а.с. 198-229, том 2 а.с. 38-191, том 3 а.с. 145-248, том 4 а.с. 1-210, ) які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і які дозволяють підтвердити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства та підтверджують валові витрати, які понесені позивачем.

Сумнівів щодо достовірності вищевказаних документів, їх оформлення у суду не виникає.

Як вбачається з наведених вище та досліджених судом доказів, у позивача наявні всі належним чином оформлені документи, які підтверджують зв'язок витрат по операціях з ТОВ «Компанія Квік Дан», ТОВ «Різнопрофіль», ТОВ «РІК СВ-Прилад», ТОВ «Луганськ-Інструмент», TOB «Фінансовий Альянс» та ТОВ «Інструменти нових технологій» з господарською діяльністю підприємства, тому позивач має право й на податковий кредит з ПДВ, підставою для нарахування якого є податкові накладні, які видані особами, які продавали товар/виконували роботи/надавали послуги, та оформлені відповідно до чинного законодавства.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено правомірності своїх висновків викладених в акті перевірки.

Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення та водночас, про його скасування, позивачем не враховано, що ним оскаржуєьться правовий акт індивідуальної дії і способом захисту його порушеного права має бути вимога про скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення, яка була фактично заявлена позивачем, в той час як визнання його недійсним є, по суті, зайво вжитим судом заходом.

Враховуючи викладене, а також те, що приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, позовні вимоги в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.

Отже, виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено 03 грудня 2012 року.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2178,19 грн. З урахуванням задоволеної частини позовних вимог стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 2146 грн.

На підставі викладеного, Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 24188348,00 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" (код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за квітень 2012 року, в розмірі 24188348,00 грн. (двадцять чотири мільйона сто вісімдесят вісім тисяч триста сорок вісім гривень 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі та підписано 03 грудня 2012 року.

СуддяК.В. Агевич