Рішення № 28229102, 12.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2012 р.Справа № 5023/5288/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товаритсва "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Вовчанського підприємства теплових мереж, м. Вовчанськ про стягнення 10191,00 грн. за участю :

Представника позивача - Букоємський Р.В. довіреність № 14-325 від 16.03.2012р.

Представника відповідача - Грубник Н.С. довіреність № 209 від 30.09.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Вовчанського підприємства теплових мереж про стягнення пені в сумі 6393,36 грн, 3% річних в сумі 1235,85 грн. та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 2561,79 грн. в обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 41 від 30.09.2011р.

Ухвалою господарського суду від 23.11.2012 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.12.2012р.

На виконання вимог ухвали суду від 23.11.2012р. представником позивача було надано клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №20960 від 05.12.12р.), які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.12.2012р. оголошувалась перерва до 12.12.2012р. з метою надання додаткових доказів по справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву (вх. №20169 від 29.11.12р., а.с. 63-64) проти позову заперечує,просить суд в його задоволенні відмовити.

Крім того, 12.12.12р. через канцелярію суду відповідач надав клопотання (вх.№ 22185) про зменьшення суми штрафних санкцій у зв"язку із тим, що сума боргу погашалася з незначним строком порушення договірних зобов"язань - 16 днів, що не могло спричинити значних збитків позивачу. Також відповідач зазначив, що його споживачами є бюджетні установи, яким не передбачена передоплата, тому отримані послуги ними оплачуються протягом місяця, наступного за місяцем отриманих послуг, а також, що ніяким чином не користувався коштами позивача.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.12р. проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Вовчанським підприємством теплових мереж (покупець) був укладений договір на купівлю-продаж природного газу №41.

Відповідно до п.1.1. договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, та іншими споживачами, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ, який продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, та іншими споживачами, та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати.

Пунктом 6.1. договору передбачено порядок розрахунків, які здійснюються відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2436359,36 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 р. на суму 393340,56 грн., від 31.10.2011 р. на суму 95381,82 грн., від 30.11.2011 р. на суму 963908,15 грн. та від 31.12.2011 р. на суму 983728,83 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін і скріпленими їх печатками (а.с.17-20). Факт отримання природного газу на вищевказану суму відповідачем не заперечується.

Відповідач сплатив на рахунок НАК "Нафтогаз України" заборгованість за спожитий ним за договором природний газ, що не заперечується позивачем, але розрахунки за поставлений природний газ проводились відповідачем невчасно, з порушенням вимог п. 6.1. договору, а тому позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України було заявлено вимоги про стягнення з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 1235,85 грн. та 2561,79 грн. інфляційних витрат. Крім того, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 6393,36 грн.

30.10.2012р. за вих. № 26/2-129-12 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату нарахованих штрафних санкцій протягом трьох днів з моменту отримання даної вимоги (а.с. 21).

Відповідач відповіді на дану вимогу позивачу не надав, нараховані за несвоєчасне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 41 від 30.09.11 штрафні санкції не сплатив, що і стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до господарського суду з відповідним позовом.

Заперечення відповідача проти позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України", стосовного того, що згідно п. 18 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідач, також зазначив, що всі кошти за отримані послуги з теплопостачання споживачами перераховувалися на рахунок із спеціальним режимом їх використання, тому підприємство цими коштами не користувалося, суд вважає необгрунтованими з огляду на наступне.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності із ст.67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Згідно з ч.1 ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Договірна купівлю-продаж природного газу №41 від 30.09.2011р. скріплений печатками та підписами уповноважених осіб обох сторін. Таким чином, при підписанні договору сторони дійшли згоди по всім істотним умовам договору, в тому числі й щодо порядку та умов проведення розрахунків.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Оскільки у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, вимога позивача про стягнення з відповідача 1235,85 грн. 3% річних та 12561,79 грн. втрат від інфляційних процесів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, відповідно до якого належною до сплати сумою є 6393,36грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені у сумі 6393,36грн. суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору.

Разом з тим, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд зазначає наступне.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Стаття 218 ГК України встановлює, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення в сфері господарської діяльності. В цій же статті зазначено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є обставинами, з якими закон пов'язує звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання.

Відповідачем не було надано жодних доказів того, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому стані, отже суд не вбачає підстав для задоволення відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір виник саме з вини відповідача, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 525, 530, 548-549, 610-612, 625, 627-629, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179, 193, 218, 230-233 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Вовчанського підприємства теплових мереж (62503, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Дзержинського, буд. 3А, код ЄДРПОУ 32447026) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2561,79 грн. - суму інфляційних втрат; 1235,85 грн. - 3% річних; 6393,36грн. - суму пені; 1609,50 грн. - суму судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.12.2012 р.

Суддя Денисюк Т.С.